Їхній організм навчився тривалий час обходитися без повітря на глибині, їхні очі пристосовані до чіткого зору під водою, їхні будинки гойдаються на водній гладі й у будь-який момент готові вирушити в дорогу. Їх називають морськими циганами, і це воістину нетривіальний народ, ніби зійшов зі сторінок книг про морські пригоди.
Ми надихнулися розповідями про водних кочівників і сьогодні хочемо розповісти про їхнє життя своїм читачам.
Хто такі морські цигани?
Коли чуєш це словосполучення, одразу уявляєш собі темноволосих людей у яскравому вбранні, які плавають на величезних кораблях у морі, розбавляючи крики чайок своїми піснями й танцями. Але насправді ці люди не мають практично жодного стосунку до циган як «національності».
Цим терміном позначають морських кочівників, що мешкають біля берегів Малайзії, Індонезії та Філіппін. Їхнє життя — це море, і на сушу ці люди виходять з великим небажанням, віддаючи перевагу хиткому дну човна перед твердою землею. До морських циган відносять кілька народів:
- баджо;
- мокен;
- урак-лавой;
- оранг-лаут.
Деякі з них живуть виключно в морі, виходячи на сушу лише для того, щоб поховати покійників
Правда, настільки віддані воді, мабуть, лише люди народу баджо і, меншою мірою, — мокен. Вони регулярно привертають до себе увагу фотографів і журналістів, які насолоджуються гостинністю кочівників, а потім розповідають світові про те, як влаштований побут цих сімей, що вкрай рідко ступають на землю.
1. Раніше вони жили на суші
Згідно з легендою, яку поколіннями переказує народ баджо, колись вони мешкали на суходолі та служили своєму королю. Одного разу море забрало його доньку, і засмучений правитель наказав підданим вирушити на її пошуки. За його велінням вони не мали права повертатися на землю, доки не знайдуть принцесу.
Піддані вирушили кочувати морями в надії відшукати зниклу дівчину. Але оскільки зробити цього не вдалося, баджо, побоюючись гніву короля, залишилися в морі.
Вчені не вірять у цю історію, але й не сходяться на якійсь єдиній теорії походження морських циган. Одна з найпереконливіших версій належить досліднику Девіду Е. Соферу, який стверджує, що баджо належать до веддо-австралоїдної раси й походять з архіпелагу Ріау. Нібито спочатку кочівники були мисливцями-збирачами, але зі збільшенням кількості людей, задіяних у рибальстві, перебралися на воду.
Згідно з іншою теорією, баджо спочатку жили в районі архіпелагу Сулу і, крім риболовлі, займалися землеробством. Почати вести кочовий спосіб життя їх змусили торговельні відносини з Китаєм, які на той момент набирали обертів, куди баджо постачали морепродукти та перли. У підсумку багато представників цього народу перебралися на воду і продовжують жити на ній донині.
2. Їхні будинки плавають
Не всі морські цигани будують на воді будинки. Але ті, хто все-таки зводить стаціонарне морське житло, використовують у будівництві колоди та пальмове листя. У результаті виходять дуже невеликі приміщення, в основному призначені для сну дітей та зберігання снастей.
Набагато важливішими для цього народу є човни.
Човни для них — це не просто транспорт, а справжній дім. На них вони рибалять, подорожують, готують їжу та ночують. Невелика родина з п’яти осіб цілком комфортно може жити в одному критому човні, відомому як «лепа».
3. Їхнє тіло ідеально пристосувалося до риболовлі
Морські цигани — чудові дайвери. У це важко повірити, але, не використовуючи жодного спеціального спорядження, багато хто з них проводить під водою близько 5 годин на день і може затримувати дихання на кілька хвилин.
Зацікавившись цією особливістю, вчені з’ясували, що селезінка у морських циган більша, ніж у звичайної людини, приблизно на 50 %. Під час занурення під воду вона стискається, виділяючи додаткову «порцію» гемоглобіну, що забезпечує органи киснем.
Щоб полегшити процес тривалих занурень, деяким баджо в ранньому віці «пробивають» барабанні перетинки. Через це літні морські цигани майже нічого не чують.
Зате представники цього народу мають надзвичайний зір, який дозволяє їм бачити під водою.
Ця особливість яскраво виражена у дітей та підлітків. Вони можуть пірнати з відкритими очима і при цьому бачити предмети так само чітко, як і над водою. Таким самим зором володіють, наприклад, дельфіни.
На думку вчених, причиною такого феномену може бути еластична сітківка очей юних циган, що з’явилася в результаті мутації ДНК. Під час заломлення світла у воді око пристосовується, щоб відрегулювати різкість зображення.
Варто зазначити, що під час експерименту дослідники з’ясували, що натренувати очі для підводного зору можуть і звичайні діти. Ось тільки у них після занурення очне яблуко червоніє і починає свербіти, тоді як діти морських циган під час пірнання не відчувають жодного дискомфорту.
Шкіра морських циган менш чутлива до ультрафіолету, але, оскільки сонячний вплив на неї величезний (на це впливає відбиття променів від води), баджо захищають обличчя за допомогою бурака — суміші рисового порошку та спецій.
4. Освіта для них не настільки важлива
Донедавна більшість представників баджо не вміли читати й писати. Їхні діти не ходили до школи. Майже весь свій час малюки проводили з батьками, змалку опановуючи ази рибальства. Зараз в Індонезії та на Філіппінах у поселеннях баджо з’явилися школи та невеликі медпункти, встановлені у воді на палях.
До речі, практично ніхто з представників цього народу не може точно назвати свій вік: роки тут просто не рахують.
5. Вони неохоче переїжджають на сушу
Баджо, які мешкають на території Філіппін, влада запропонувала будинки на суші. Ось тільки переїжджати до нових осель морські цигани не поспішають.
По-перше, водні старожили бояться втратити свою культуру та спадщину.
По-друге, у баджо індивідуалістичний суспільний устрій, у якому найбільшою політичною одиницею є клан зі своїми лідерами. При переході на сушу ці люди втратять авторитет і будуть змушені підкоритися загальним державним порядкам. Наразі ж філіппінський уряд має незначну владу над кочівниками.
Звісно, повністю відгородитися від земного світу циганам непросто: багато хто з них заробляє на продажу риби «земним» людям. У них же є сім’ї, які будують будинки та купують будівельні матеріали.
До того ж баджо досить гостинні й часом навіть запрошують до себе цікавих мешканців суші.
Більшість сімей, які все-таки прийняли рішення про переселення на берег, не віддаляються від води, продовжуючи займатися рибальством. Але є й ті, хто прощається з морським життям назавжди.
6. Вони зникають
Жити на воді небезпечно. І часто морські цигани виявляються безсилими перед розлюченою стихією. Такими, наприклад, як тайфун Хайян, що обрушився на Філіппіни у 2013 році, або землетрус в Індонезії, що стався кілька днів тому.
Не кожному під силу жертвувати безпекою членів власної родини заради збереження чисельності свого народу. І деякі баджо назавжди переселяються на сушу, забуваючи про морське життя.
З цієї причини морських циган стає дедалі менше, а їхня самобутня культура, їхні пісні та танці поступово відходять у забуття через відсутність інтересу у нових поколінь, адже кожне з них стає дедалі відкритішим до зовнішнього світу.
Саме тому нам дуже хотілося розповісти вам про цей дивовижний народ зараз, поки він ще не перестав бути «морським». Поки про його особливості, звичаї та дивацтва ще можна говорити в теперішньому часі. Поки він ще існує.
