Про цю невелику, але надзвичайно винахідливу країну ми знаємо значно менше, ніж здається. Виявилося, що саме тут з’явилися роликові ковзани, асфальт, пластик і саксофон, а світ дізнався про смурфиків. Бельгійці також доклали руку до дизайну монет євро та символу €, а ще саме ця країна пов’язана з появою гри в крикет, протизаплідних таблеток, поняття «індекс маси тіла» і, на щастя для багатьох, Імодіуму. І це далеко не всі цікаві речі, якими Бельгія встигла здивувати світ.
Дізнавшись те, що зараз прочитаєте й ви, ми збираємося по черзі брати відпустку й їздити в цю прекрасну й страшенно недооцінену країну.
Звідси походять вирази «відпочити в спа» і «малиновий дзвін»
Місто Спа ще в Середньовіччі славилося своїми цілющими водами, переконатися в силі яких приїжджало багато європейських монархів. Пізніше Спа перетворилося на курорт, а мінеральні води звідти успішно продавали в глечиках по всій Європі, після чого слово «спа» стало загальним — так почали називати методи фізіотерапії, пов’язані з водою.
Бельгія подарувала світові ще один популярний вислів — «малиновий дзвін». Він походить від назви міста Мехелена, що французькою звучить як Малін (Malines). У Середньовіччі тут розробили вдалий сплав для лиття дзвонів, і місто стало центром дзвонарства в Європі.
Саме тут було винайдено картоплю фрі
Національна страва тут — картопля фрі. Загалом кухня Бельгії переважно складається з французьких страв. Місцеві жителі не терплять кулінарних вишукувань і завищених цін, і про місце, яке їм не сподобалося, миттєво пошириться така чутка, що й ресторанних критиків не треба, а господар у два рахунки піде по світу.
Згідно з місцевими переказами, бідні мешканці, що жили в долині Маас, харчувалися смаженою рибою, яку ловили в річці. Взимку річка замерзала, ловити рибу ставало проблематично, і тоді якийсь підприємливий рибалка взяв і посмажив картоплю саме так, як звик готувати рибу, — з великою кількістю олії. Таку історію розповіли в музеї картоплі фрі в Брюгге. © designingtheweb / reddit
Постійно з подивом спостерігаю таку картину: біля моря, де безліч наметів, що торгують свіжими смачними морськими продуктами, основний натовп стоїть біля фритюрниці. Режим харчування теж дивний: сніданку не надають великого значення, на обід вони наминають бутерброди, гаряче їдять тільки ввечері — раз на день. Можуть, до речі, тиждень їсти бутерброди. © djulia_nets/ livejournal
Вони обожнюють фестивалі
У Бельгії більше замків, ніж у будь-якій іншій країні світу, а туристи їдуть не для того, щоб милуватися середньовічною красою, а щоб розважитися. Тут проводиться найбільший у світі фестиваль піщаних скульптур — Sand Sculpture Festival. Неподалік, у місті Бом, вирує Tomorrowland, радуючи шанувальників електронної музики. Квитки розкуповують за кілька хвилин, а радість молоді триває 3 дні. Для місцевих жителів фестивалі підняті до рангу національної розваги, і їх влаштовують навіть у селах, а допомогти з організацією кожен бельгієць вважатиме за честь.
Подруга живе в невеликому містечку поруч із Льєжем, і одного разу мені вдалося вирватися до неї взимку. Думала, з’їздемо до Брюгге, а потім цілими днями лежатимемо й дивитимемося телевізор — адже що робити в глушині, та ще й коли на вулиці дощ і вітер? Так ось, у тій поїздці я втомилася! Під кінець відпочинку просила залишити мене в спокої, бо не було часу нудьгувати: постійно концерти, танцювальні вечори, благодійні акції, карнавали, якісь шоу. Там неймовірно активні люди.
Одного разу влітку я була у знайомої й дізналася, що поруч із її містом проводять фестиваль, на якому виступить сам Армін ван Бюрен. Звісно, я одразу загорілася ідеєю потрапити туди. А потім дізналася ціну, і запал згас — 200 євро! Знайома заспокоїла: «Я знаю, як ми туди потрапимо». Ми влаштувалися туди волонтерами. Уся робота полягала в тому, щоб готувати сендвічі — усього кілька годин. А потім відривалися під шикарну музику.
Уряд платить за графіті
Уряд вирішив, що простіше, ніж приборкувати художника, — заплатити йому й підказати, що б такого намалювати. Так графітісти зі статусу вандалів перетворилися на гордих вуличних художників і почали малювати невимовну красу, яка анітрохи не псує образ європейської столиці. А все це для того, щоб популяризувати бельгійських персонажів.
Стільки стріт-арту, як у бельгійській столиці, я не зустрічала в жодному місті. Перед поїздкою до Брюсселя я планувала розшукати якомога більше графіті й навіть хотіла прогулятися з картою знаменитим маршрутом коміксів. Вдалося побачити не так вже й багато вуличних малюнків, але ті, що побачила, вразили. Зате серед їхніх авторів були 2 дуже відомих художники — Джеф Аерозоль та іспанець Dourone. © muranochka / livejournal
Національний аеропорт Брюсселя є найбільшим пунктом продажу шоколаду в Європі
Країна виробляє понад 220 000 тонн шоколаду на рік. Бельгійці, надихнувшись точністю своїх сусідів-швейцарців, навіть підрахували: у середньому в місцевому аеропорту за хвилину продається 1,6 кг шоколаду. Окрім шоколаду, бельгійці успішно ограновують алмази — місто Антверпен вважається світовою алмазною столицею. А ще на території країни виробляється майже 80 % більярдних куль у світі.
Бельгійці насправді фанатично виготовляють його за старими технологіями. Навіть сьогодні, у часи автоматизації та масового виробництва, бельгійський шоколад, як і раніше, виготовляється вручну в невеликих крамницях із використанням оригінального обладнання. © Shrey Patel / quora
99,9 % доріг освітлюються вночі
Коли астронавт Томас Песке опублікував у соцмережах знімок Європи, зроблений з МКС, це викликало бум у мережі, адже весь світ на власні очі побачив те, над чим раніше просто жартував, — схильність Бельгії до екстравагантного освітлення автомагістралей. Ліхтарі є скрізь, навіть на сільських доріжках. Для освітлення доріг у країні використовується близько 2,2 млн лампочок.
Будемо сподіватися, що іншопланетян не надто приваблює світло… Адже ми просто не можемо прийняти їх усіх одразу. © michel_saucy1 / twitter
Жінкам під час пологів пропонують гіпноз
«Епідуральна та внутрішньовенна анестезії — це для слабаків», — вирішили бельгійські лікарі й почали пропонувати породіллям гіпноанестезію. З кожним роком ця послуга стає дедалі популярнішою й навіть входить до медичного страхування.
Коли породілля потрапляє до пологового будинку, замість того щоб зробити анестезію, її саджають на кушетку й просять назвати місце, де вона зазвичай почувається щасливою. Потім їй радять закрити очі й глибоко подихати, уявляючи себе в цьому безпечному місці, а потім лікар починає тихим, вкрадливим голосом повторювати слова. Насолоджуватися спілкуванням з малюком мама буде 3 місяці — саме стільки тут триває декрет, а потім — на роботу, а дитину — у ясла.
У школах навчають 4 мов і годують хот-догами
Діти виростають поліглотами, адже крім трьох офіційних мов — нідерландської, французької, німецької — вони вивчають ще й англійську. Безліч бельгійських шкіл розташована в замках, обладнаних для навчання дітей. Система оцінювання — 100-бальна. На обід можуть давати хот-доги, хоча це здається не таким дивним, як те, що до 1970-х років учням наливали слабоалкогольні пінні напої міцністю 1,1 %.
До підготовчої школи ходять малюки з 2 з половиною років, з 6 років — середня школа, з 12 — вища. Коли ми приїхали до Бельгії, нашій доньці виповнилося 2,5 роки, і її прийняли до школи. Заняття тривають з 8:30 до 16:00, класи досить великі — по 30 дітей. Але найдивніше — свята та батьківські збори. На них батьки й вчителі, не звертаючи жодної уваги на дітей, просто сидять і випивають. © DENIS_BREDIKHIN / livejournal
Тут на вулицях є пісуари
Якщо раптом захочеться справити потребу на вулиці, за це загрожує штраф, тому бельгійці знайшли вихід: безкоштовні туалети. Непідготовлених може збентежити відсутність дверей, а місцевих — ні, вони вже звикли. Є навіть карта пісуарів і закритих туалетів.
Дуже багато чоловічих туалетів прямо посеред жвавих вулиць. Смердить, скажу я вам, як ніщо інше. Але загалом ідея чудова, зате люди не ходять за потреби за ріг і в під’їзди. Крім того, окрім таких пісуарів, дуже багато й стаціонарних туалетів, тож немає жодних проблем і для дівчат. © puerrtto / Livejournal
Тут не люблять вигадливий одяг
Бельгійці досить невибагливі в одязі й без проблем носять одне й те саме день у день. Вони не терплять претензійності, і європейський вислів Bon chic, bon genre («модний, елегантний») може прозвучати для них образливо. З кольорів популярний чорний, як і в сусідній Швеції. Тому туристів видають яскраві кольори в одязі, ну і, звичайно, смартфони в руках.
Одного разу, збираючись у гості до подруги, я купила гарне червоне пальто, але вона попросила його не брати. На логічне запитання «чому?» вона відповіла, що всі будуть на мене тикати пальцем — занадто яскраво й вигадливо для цієї країни, хоча, здавалося б, це ж Європа.
Вони залишаються вірними традиціям
Незважаючи на те, що країна прогресивна і розташована в самому серці Європи, мешканці ретельно дотримуються старовинних традицій, що дуже дивує приїжджих. Люди консервативні в плані покупок, вони їздять в одні й ті ж місця, заправляються на одних і тих самих заправках, їхні діти ходять у ті самі школи, що й вони самі.
Якось я була в гостях у подруги й по дорозі купила хліб у магазині. Повернувся з роботи її чоловік, чую, незадоволено щось бурмоче, обурюється. Прошу пояснити: що таке? Виявляється, хліб не можна купувати у кого завгодно. Треба купувати у пекаря з сусіднього села, бо його родина вже 15 років купує хліб тільки в нього, а пекар, у свою чергу, м’ясо бере тільки в родини моєї подруги.
Двоюрідна сестра одружена з бельгійцем. Вражає їхня консервативність: що б не сталося, 4 січня родина збереться разом. Людей 30–40. Може статися що завгодно, але ці посиденьки вони не скасують. Більше того, її свекруха й свекор 40 років щороку в березні їдуть у один і той самий готель у горах. 40 років щороку в одне й те саме місце! Розумом не збагнути.
Вони не поспішають одружуватися
Так, нація досить консервативна, тільки ось пов’язувати себе узами шлюбу бельгійці не поспішають. Середній вік вступу в шлюб становить 33,7 року для чоловіків і 31,4 роки для жінок. Жителі не люблять переїжджати й часто все життя живуть в одному місці, тому всі члени сім’ї, включаючи далеких родичів, проживають неподалік.
Бельгійки дуже самостійні, і сім’я не посідає перше місце серед їхніх інтересів, тому багато бельгійців одружуються з іноземками. Бельгійці в принципі не люблять пов’язувати себе узами шлюбу, багато хто встигає народити 3 дітей, купити будинок, прожити разом 10 років і лише після цього наважується нарешті офіційно стати сім’єю. Співжиття, до речі, належним чином оформлене, теж має законну силу, тільки з іншим набором прав і обов’язків. © djulia_nets/ livejournal
Вони спокійно ставляться до виховання
Бельгійці — не ті люди, які витрачатимуть усі сили й життя на виховання, вони ставляться до цього простіше. Іноземців такий підхід шокує, адже ми звикли постійно сварити й читати нотації. Діти тут, як не дивно, теж дуже спокійні, стримані.
Батьки, принаймні ті, яких я бачила, не вважають, що їхнє виховання полягає в тому, щоб раз на день погладити по голові або пригрозити пальцем дитині, яка пробігає повз. Вони намагаються проводити багато часу з дітьми, із задоволенням граються з ними. Дивує певна недбалість з боку батьків, коли 4-річна дитина смокче соску або мало не до школи ходить у памперсах і їздить у колясці. Вони самі пояснюють це тим, що не хочуть втручатися в природні фізіологічні процеси — коли прийде час, дитина сама навчиться ходити на горщик і все інше. Вражає, як вони одягають дітей: взимку діти ходять без шапок, хоча погода буває досить холодною й вітряною. © djulia_nets/ livejournal
Мене дивує спокій бельгійських батьків. У гостях у друзів. Хлопчик (2,5 роки) і дівчинка (3 місяці). Дівчинка лежить у кошику за 20 см від підлоги, хлопчик носиться повз неї, наче очманілий, перелазить через скляний стіл із чашками кави на ньому. Мама сидить поруч і абсолютно спокійно розмовляє по телефону. Хлопчик зрештою зносить кошик із дівчинкою, дівчинка плаче, хлопчика відправляють у куток, але все це відбувається абсолютно спокійно, без істерик, без криків з боку батьків. © astrophelia / russian-belgium
Стояння в чергах як національна розвага
У магазинах місцеві жителі обожнюють пліткувати, щоправда, самі вони називають це більш приємним словосполученням — «обмін новинами». За кілька хвилин вам вдасться дізнатися, хто кого кинув, хто кому що сказав, чи вдало пройшли пологи під гіпнозом, а у кого чоловік затримується на роботі.
Друзі, не наважуйтеся проявляти нетерпіння, якщо стоїте в черзі. Навіть якщо це триває вже досить довго, навіть якщо касир і покупець про щось там розмовляють. Навіть не питайте їх, чи можуть вони відкрити ще одну касу. Просто почекайте, адже в іншому разі вас вважатимуть місцевим грубіяном. І повірте, немає жодного способу пришвидшити процес. © Claudia Muresan / quora
Моя знайома працює касиркою у великому супермаркеті в бельгійській провінції, тож вона зобов’язана з кожним покупцем привітатися та запитати, як справи. Не просто як побажання — за цим безпосередньо стежать і, якщо вона поводиться не надто ввічливо, можуть зробити догану.
Вони неквапливі
Про те, наскільки бельгійці неквапливі, ходять легенди. Усе життя проходить у розміреному темпі, недарма їх називають справжніми цінителями життя. Особливо це кидається в очі емігрантам, які до такого способу життя не звикли.
Я одружена з бельгійцем. По квартирі ходжу у вовняних шкарпетках, вовняному светрі й сплю з грілкою. У нас зламався газовий бойлер, немає гарячої води. Але ось лагодити вже 3 тижні ніхто не приходить. Мені кажуть: «Це Бельгія, куди ти поспішаєш?». Тому я просто купила ще 2 пари вовняних шкарпеток. © PORA_VALIT / livejournal
Офіціанти в Бельгії досить повільні. Люди довго чекають на їжу, а потім — на рахунок. Хоча дехто стверджує, що бельгійці загалом дуже «продумані» люди. Вони довго думають, а потім роблять усе дуже добре. Тому цілком можливо, що офіціанти подумали: «Та куди їм поспішати? Нехай сидять!» © stalic / livejournal
Дивне почуття гумору
“Продаю велосипед, що складається”.
Почуття гумору у бельгійців специфічне, недарма кажуть, що французькі гумористи воліють записувати свої шоу в Бельгії, бо публіка сміється над усім підряд. А от якщо ж пожартують місцеві, то всьому світу це здається цинічним, навіть у своїй країні бельгійці не можуть домовитися, над чим сміятися.
Речі, які вважаються смішними в одній частині країни, в іншій викликають лише приглушений сміх. Фламандський гумор часто буває жорстким, цинічним і агресивним, тоді як валлонський гумор добріший і м’якший. © MrFingersEU / Reddit
Я — емігрант, який живе в Бельгії. Запам’ятайте: не ображайтеся на бельгійське почуття гумору. Воно дивне й саркастичне. Вони нічого не мають на увазі, просто так жартують. © Jim Richard / Quora
Завжди у відмінній формі
Бельгійці здебільшого у відмінній формі. І справа тут не в особливостях статури, а в тому, що всі, незалежно від віку, уважно стежать за своїм харчуванням і займаються спортом. Навіть у найвіддаленіших куточках країни є облаштовані пішохідні маршрути, які обожнюють місцеві пенсіонери. А ось звана вечеря в Бельгії може здатися стороннім легкою закускою.
Приїхала до Бельгії. Нас із подругою запросили в гості. Вона місцева і відразу попередила: «Тільки не забудь перед цим поїсти». Думаю: навіщо? Адже в меню вказано аж 7 страв. Зайшла й просто остовпіла: кожна страва — це крихітний шматочок чогось. Справді шматочок, наче на пробу. Після цього я й зрозуміла, чому вони всі там такі худі. І це не через скупість, просто місцева традиція — їсти потроху.
Тут є унікальна каплиця з металевих пластин
30 т металу, 2 тис. стовпців, залізобетонний фундамент і майстерність — ось і все, що потрібно, щоб створити будівлю, яка немов ширяє у повітрі. Трохи зміниш кут огляду — і одні частини каплиці проступають, створюючи ажурний силует, а інші зникають. Знаходиться це диво в місті Борглон, провінція Лімбург, і є одним з етапів реалізації проєкту під назвою Z-OUT, у рамках якого в країні буде створено безліч оригінальних об’єктів сучасного мистецтва.
