Творчість жінок-художниць тривалий час залишалася в тіні, поступаючись за відомістю роботам їхніх колег-чоловіків. Багатьом із них доводилося приховувати своє ім’я або працювати під чоловічими псевдонімами, щоб їхні картини взагалі мали шанс бути поміченими. Іронічно, що водночас саме жінки часто ставали улюбленими моделями митців — переважно в оголеному вигляді. Ця несправедливість свого часу надихнула колектив Guerrilla Girls на гучне питання:
«Невже жінки повинні бути голими, щоб потрапити до Метрополітен-музею?».
Ми переконані: жіноче мистецтво заслуговує на значно більше визнання. Тож пропонуємо згадати 10 видатних художниць, чия творчість по праву належить до скарбниці світового мистецтва.
Марина Абрамович (нар. 1946)
Сербська майстриня перформансу Марина Абрамович удостоїлася «Золотого лева» на Венеціанській бієнале як найкраща художниця, отримала за художні досягнення орден, а в 2012 році в США відкрився інститут її імені. Її прозвали «бабусею мистецтва перформансу». Марина відкрила нове поняття ідентичності, перетворюючи спостерігачів на учасників процесу. Перформанси Абрамович, які часто вимагають від художниці неабиякої фізичної витривалості, завжди говорять про вразливість людини.
У ранніх роботах Абрамович центральне місце належить її тілу та його фізичним межам і можливостям. А її прагнення залучити сторонніх людей до художнього процесу найяскравіше виразилося в перформансі «Ритм 0», коли вона віддала себе у владу відвідувачів галереї, яким пропонувалося вибрати один із 72 підготовлених об’єктів і впливати з його допомогою на художницю.
Марта Рослер (нар. 1943)
Американська художниця і арт-феміністка Марта Рослер найбільше відома своїми фотографіями, які стали для неї знаряддям політичного протесту. Не менш важливе значення, однак, у її творчості мають відео, скульптури, інсталяції та тексти: декларації та статті на феміністські та інші суспільно-політичні теми, критичні та теоретичні есе про мистецтво.
У відеороботі «Семіотика кухні» вона пародіювала популярні телепередачі і, зберігаючи непроникний вираз обличчя, перераховувала кухонний інвентар за алфавітом, красномовно демонструючи пригніченість і приховану лють жінки, яку суспільство вважає створеною для виконання домашніх обов’язків.
Йоко Оно (нар. 1933)
Японська авангардна художниця Йоко Оно зіграла важливу роль у становленні концептуального мистецтва. Вона є автором безлічі картин, скульптур, інсталяцій, перформансів, експериментальних фільмів і музичних творів. Разом з Джоном Ленноном, своїм чоловіком, Оно здійснила цілу серію протестних проектів, які привернули увагу широкої публіки.
Велику популярність отримала їхня спільна акція «У ліжку за мир», коли під час медового місяця вони провели тиждень у номері готелю, не залишаючи ліжка, під гаслами, спрямованими проти війни у В’єтнамі.
Яйої Кусама (нар. 1929)
На даний момент японська художниця Яйої Кусама є найбільш оплачуваною в світі, а її ім’я міцно асоціюється з орнаментом в горошок. Однак її багатогранний талант знайшов вираження в безлічі технік: від малюнка, живопису і скульптури до перформансу, відео та інсталяції. Кусама експериментувала з «килимовим» живописом, створивши знамениту нині серію картин, покритих павутиною точок і ліній, під назвою «Нескінченна мережа».
Значний інтерес публіки викликають її інсталяції з використанням дзеркал і електричного світла «Дзеркальні кімнати». Крім того, привертають увагу і її «Акумуляції» — скульптури та колажі, вкриті густим ворсом з дрібних плюшевих об’єктів.
Амріта Шер-Гіл (1913−1941)
Творчість індійської художниці Амріти Шер-Гіл поклала початок індійському модернізму і завдяки цьому здобула популярність у всьому світі. Для мистецтва своєї країни художниця зробила те саме, що зробили для європейського мистецтва класики авангарду: здійснила в ньому революцію. Після навчання в Парижі, де роботи дівчини помітили в Салоні, Амріта повернулася до Шимли з твердим наміром відкрити для Індії сучасне мистецтво.
Синтез традицій індійського живопису та узагальненої манери європейських авангардистів, який Шер-Гіл використовувала у своїх полотнах, і ліг в основу нового індійського мистецтва.
Фріда Кало (1907−1954)
Оточена легендами ще за життя, мексиканка Фріда Кало є нині однією з найвідоміших художниць в історії мистецтва. У центрі її творчості — містично-міфологічне прочитання власної біографії. У порівняно невеликій спадщині Кало переважають картини, пов’язані з обставинами її життя, та автопортрети.
Якщо ранні роботи видають захоплення італійським Ренесансом, то в пізніших визначальним стає поєднання реалізму з елементами фантастики. Червоною ниткою проходить у них страждання художниці від неможливості стати матір’ю; її зруйновані надії позначаються, серед іншого, у жорсткій графічній манері, що передає почуття невдоволення долею.
Якщо ранні роботи видають захоплення італійським Ренесансом, то в пізніших визначальним стає поєднання реалізму з елементами фантастики. Червоною ниткою проходить у них страждання художниці від неможливості стати матір’ю; її зруйновані надії позначаються, серед іншого, у жорсткій графічній манері, що передає почуття невдоволення долею.
Тамара де Лемпіцька (1898−1980)
У світі мистецтва польська і американська художниця Тамара де Лемпіцька найбільше відома своїми картинами, що відобразили декадентський шик паризьких денді «ревучих 20-х». У 1920−1930-х роках Лемпицька була популярною і комерційно успішною художницею. Мода на її роботи серед європейської та американської еліти не минала, вони виставлялися в найпрестижніших галереях і чудово продавалися.
До кінця 1930-х у художниці з’явився інтерес до релігійних сюжетів. Крім того, Лемпицька вела активне світське життя, і серед деяких істориків мистецтва вона вважається «першою художницею, яка була гламурною дівою».
Джорджія О’Кіфф (1887−1986)
Славу американській художниці Джорджії О’Кіфф принесли картини з квітами. Вперше вона звернулася до цього сюжету в 1919 році і з тих пір його не залишала. Центральною темою її творів є природні трансформації. Кожна робота, як правило, присвячена одній квітці, зображеній у сильному збільшенні і в спрощеній гамі з декількох кольорів. Крім того, наприкінці 1920-х років Джорджія створила серію картин з черепами тварин, що символізують зв’язок між матеріальним і духовним світами.
Елізабет Луїза Віже-Лебрен (1755−1842)
Ще в юності виявивши неабиякі здібності в малюванні та живописі, французька художниця зуміла стати успішним портретистом, який отримував замовлення від паризьких аристократів. Уже в 15 років дівчина взяла на себе фінансові зобов’язання сім’ї. З цього ж моменту почався її зліт на стезі живопису: вона писала портрети знатних парижан і приїжджих вельмож з інших країн. Успіх цих робіт увінчався знайомством з Марією Антуанеттою, після якого Елізабет стала улюбленим художником королеви і написала більше 20 її портретів.
Лавінія Фонтана (1552−1614)
Італійська живописець-маньєрист Лавінія Фонтана вважається першою жінкою, яка побудувала самостійну кар’єру в мистецтві. Вона користувалася популярністю як портретист і регулярно отримувала замовлення на інші роботи. Її вівтарні картини для церков Риму і Болоньї отримали визнання, якого зазвичай удостоювалися тільки художники-чоловіки. Лавінія залишила після себе творчу спадщину, що перевершує створене в мистецтві будь-ким із жінок до XVIII століття.
