Коли говорять про сеkсуальність вікторіанських часів, часто згадують корсети, шлюби за розрахунком та суворі соціальні норми. Однак, реальність сеkсуальної поведінки того періоду була навіть більш шокуючою, ніж може здатися на перший погляд. Клелія Дуель Мошер, лікарка і активістка за права жінок, ще в 1910 році досліджувала сеkсуальні переживання своїх сучасниць, заперечуючи поширені стереотипи про жіночу сеkсуальність. Вона провела соціологічне опитування понад 2000 жінок, які відверто ділилися своїм досвідом інтимного життя. Хоч її дослідження довгий час залишалося невідомим, завдяки Карлу Деглеру, який опублікував матеріали на основі її записів у Стенфордському університеті, тепер ми можемо краще зрозуміти сеkсуальність вікторіанської епохи.
Ознайомившись із даними Деглера, ми вирішили проаналізувати, які важливі уроки про сеkсуальність минулого можуть бути корисними для сучасного суспільства.
1. Проблеми з орг@змом існували і тоді
Проблеми з м’язами тазового дна були актуальними й у вікторіанську епоху. Деякі жінки скаржилися на біль та низьку чутливість під час статевого акту, а відсутність орг@зму часто призводила до депресій і нервових зривів. Багато з них відзначали, що чоловіки мало знали про те, як приносити задоволення партнеркам, що свідчить про те, що жінки серйозно ставилися до свого сеkсуального задоволення вже тоді, а не лише сьогодні.
2. Сеkс не завжди був про народження дітей
Деякі жінки вважали, що справжній шлюб можливий лише тоді, коли основною метою статевих стосунків є народження дітей. Однак більшість опитаних не погоджувалися з таким поглядом. Вони вважали, що задоволення є важливим аспектом сеkсу, а стосунки, побудовані виключно на бажанні народжувати дітей, втрачали значну частину своєї близькості.
3. Сеkс під час менструації не вважався неприродним
Хоча тоді також велися дискусії щодо статевих стосунків під час менструації, одна з учасниць дослідження Мошер стверджувала, що сеkс має залишатися регулярним незалежно від циклу. Вона також вважала, що сеkсуальне життя не повинно обмежуватися лише нічними годинами, демонструючи досить сучасний підхід до інтимності.
4. Жінки вже тоді боролися зі стереотипами
Мошер у своїх дослідженнях вказує, що жінок часто змушували пригнічувати свої сеkсуальні бажання. Виявляти справжні емоції було не лише ганебно, а інколи навіть незаконно. Проте опитані жінки прагнули проявляти свою сеkсуальність і не дозволяли суспільним нормам стримувати їх.
Сьогодні, хоч багато обмежень минулого зникли, жінки все ще стикаються з тиском і осудом щодо власної сеkсуальності. Однак дослідження Мошер нагадує, що любов до власного тіла і сеkсуальних переживань є абсолютно нормальним і природним. Історія сеkсуальності вікторіанської епохи дає нам зрозуміти, що жінки мають право на відкриті й чесні стосунки зі своїми бажаннями, так само як і тоді.
