Твори античного мистецтва, що дійшли до наших днів, свідчать про те, що стародавні греки високо цінували людську красу і навіть спробували математично обчислити її канони. І хоча деякі еталони краси в Стародавній Греції можуть здатися сучасній людині дивними, більшість наших уявлень про прекрасне збігається.
У гонитві за симетрією
Видатний математик Піфагор свого часу вивів формулу, яка поєднує гармонію, симетрію й естетику. Це співвідношення, яке ми тепер називаємо золотим перетином, стало основою уявлення про ідеальну красу — і навіть сьогодні ми підсвідомо вважаємо симетричні обличчя найпривабливішими, попри зміну стандартів у різні історичні періоди.
Згідно з цим принципом, обличчя вважається ідеальним, якщо його можна умовно поділити на три рівні частини: від лінії росту волосся до очей, від очей до верхньої губи та від губ до підборіддя. При цьому ширина обличчя має складати приблизно дві третини його висоти.
Якщо брати ці критерії за основу, то, наприклад, супермодель Белла Хадід цілком відповідала б античним уявленням про красу. А от Анджеліна Джолі зі своєю легкою асиметрією навряд чи б претендувала на титул ідеальної жінки в очах стародавніх греків.
Гармонійними визнавалися обличчя з відстанню між очима, що дорівнювала величині одного ока, а ось рот мав бути в півтора раза більшим. Також прекрасним вважався прямий ніс, що фактично продовжує лінію чола, який ми й зараз називаємо грецьким, і великі опуклі очі з довгими віями. Приміром, Гомер, описуючи красу Гери, називав її «волоокою».
В античній Греції однією з ознак красивого обличчя були брови, зрощені посередині (зараз ми говоримо «моноброва»). У гонитві за красою грекині навіть використовували аналог тіней для повік, щоб заповнити простір між бровами і візуально об’єднати їх в одну.
Пікантні округлості та бліда шкіра
Цікавий факт зі Стародавньої Греції: там ідеалом жіночої краси вважалися округлі, м’які форми. Це підтверджують численні зображення богині любові Афродіти — із делікатним животиком, невеликими гармонійними грудьми та виразними стегнами. До речі, існує навіть копія втраченої статуї, яку назвали «Афродіта Калліпіга», що в перекладі означає «та, що має прекрасні сідниці».
Грецький канон жіночої краси — світлошкіра, повна жінка. Так, у «Одіссеї» Гомера описано, як богиня Афіна готує Пенелопу до зустрічі з чоловіком: «Зробила її вищою й повнішою, а шкіра стала білішою за витончену слонову кістку».
Ці стандарти краси стосувалися саме жінок, і вони мали цілком логічне пояснення. У спекотній Елладі лише заможні жінки могли залишатися блідими — більшість часу вони проводили в тіні своїх осель, на відміну від простолюдинок, які постійно були на сонці. А ще вони добре харчувалися — тож і природна округлість тіла вважалася ознакою добробуту й вишуканості.
Стандарти чоловічої краси в Стародавній Греції
Ідеали чоловічої краси в Стародавній Греції помітно відрізнялися від жіночих — засмагла шкіра вважалася привабливою рисою. Усе через те, що засмага свідчила про активність, силу й час, проведений на свіжому повітрі. Навіть у творах Гомера це підкреслюється: коли богиня Афіна допомагала Одіссею, вона зробила його молодшим, вищим і «надала обличчю смаглявості, а щокам — гладкості».
А тепер цікавий і, можливо, неочікуваний факт: у Стародавній Греції проводилися чоловічі конкурси краси! Ідеалом вважалося струнке, треноване тіло з чіткими, рельєфними м’язами і мінімумом жиру. Нічого дивного, адже з раннього віку грецькі юнаки займалися фізичними вправами в гімнасіях, розвиваючи силу, витривалість і естетику тіла.
Довжина і колір волосся
Жінки знатного походження в Давній Греції приділяли багато уваги зачіскам — складні укладки з косами були справжнім символом статусу. Якщо власне волосся не відзначалося довжиною чи густотою, його доповнювали перукою. Адже коротке волосся асоціювалося з рабинями. Особливо цінували світлі відтінки — в поетичних описах найпрекрасніша жінка тієї епохи, Олена Троянська, мала золотисто-руде волосся та блакитні очі. До речі, вважалося, що рудий колір волосся приносить щастя.
А от у Стародавньому Єгипті, який мав тісні культурні зв’язки з греками, до рудої шевелюри ставилися з підозрою. Єгиптяни вірили, що саме такий колір волосся був у Сета — ворога бога Осіріса.
Краса і вік
У різні історичні періоди уявлення про жіночу й чоловічу привабливість часто були тісно пов’язані з віком. У Стародавній Греції, наприклад, одне зі слів, що означало «краса», походило від кореня, пов’язаного з «часом». Це підкреслювало ідею, що справжня краса проявляється у свій природний момент. Тобто привабливою могла вважатися зріла жінка, яка гармонійно виглядає відповідно до свого віку — а не юна, яка намагається здаватися старшою, чи доросла, яка прагне омолодитися.
Давньогрецька косметика
У прагненні відповідати ідеалам краси Стародавньої Греції жінки вдавалися до різноманітних засобів. Вони висвітлювали шкіру за допомогою спеціальних сумішей, наносили рум’яна та підводили очі, створюючи бажаний образ. Часто в списках дивовижних фактів про античну косметику згадують незвичні для нас, а подекуди й небезпечні інгредієнти — на кшталт попелу равликів чи екскрементів ящірок. Водночас деякі грецькі рецепти краси залишаються актуальними й сьогодні: скраби з морською сіллю, маски з йогурту та меду, а також оливкова олія, яку досі використовують як натуральний зволожувач і живильний засіб.
І хоч стандарти краси змінюються з віками, ставлення деяких чоловіків до жіночої косметики, схоже, залишається незмінним. Наприклад, у творі «Домострой» багатий грецький аристократ Ісхомах з обуренням розповідає Сократу, як застав свою молоду дружину з макіяжем. Він дорікнув їй і заборонив фарбуватися, бо вважав це формою обману.
