Коли ми думаємо про Стародавній Рим, уява відразу малює нам видовищні бої гладіаторів, пишні розгнуздані бенкети, незалежних жінок, які плетуть інтриги за спинами чоловіків. Але що з цього правда, а що вигадка, яка просто ефектно виглядає в голлівудських фільмах?
Ми з головою занурилися в стародавню епоху і вирішили дізнатися, якими ж насправді були римляни, як працювали і відпочивали і чи настільки сильно відрізнялися від нас.
- Батько мав абсолютну владу над членами своєї родини. Навіть дорослі сини з їхніми домашніми господарствами не вважалися батьками сім’ї і не могли по-справжньому володіти власністю, поки був живий їхній батько.
- Панування батька залишалося незмінним, навіть коли жінка виходила заміж. Її чоловік не мав над нею жодної юридичної влади, і це можна назвати головною причиною незалежності римлянок порівняно зі становищем жінок у багатьох інших давніх культурах.
- Хоч жінки в Стародавньому Римі були громадянами, вони не могли голосувати або обіймати політичні посади. Однак їм не заборонялося займатися бізнесом. Жінки з вищих станів володіли та керували судноплавними корпораціями, цегляними заводами, допомагали чоловікам вести справи.
- Знатних жінок видавали заміж дуже рано, починаючи з 12 років, чоловіки в середньому одружувалися в 25. За імператора Августа на законодавчому рівні заохочували шлюб і дітонародження і передбачали покарання для молодих людей, які не одружувалися і не виходили заміж.
- Шлюб був свого роду бізнес-угодою. Батько вибирав дочкам і синам чоловіків і дружин, орієнтуючись на те, щоб створити взаємовигідний союз як у політичному, так і в економічному плані. Шлюб за коханням був рідкістю.
- Для того щоб укласти шлюб, не потрібно було підписувати жодних документів. Церемонія вважалася законною, якщо на ній були присутні 10 свідків. Влаштовували великий бенкет, а потім весела процесія зі смолоскиповодами та флейтистами, до якої міг долучитися будь-хто охочий, рухалася від будинку нареченої до будинку нареченого.
- Ініціатором розлучення міг стати будь-хто з подружжя, але для цього мали бути вагомі причини: безпліддя дружини, жорстоке поводження чоловіка, подружня зрада.
- Багатоквартирні будинки в Стародавньому Римі були яскравим прикладом соціальної нерівності. Нижні поверхи займали заможніші громадяни: кімнати були просторими, був доступ до води і туалетів, орендна плата стягувалася за рік. На верхніх поверхах жили бідняки, зазвичай всією сім’єю займаючи одну кімнату, доступу до води і туалетів у них не було, влітку там було жарко, взимку холодно. Орендна плата виплачувалася подобово, сім’я жила в постійному страху виселення.
- Добре відомо, що римляни були першопрохідцями у створенні каналізаційної системи, але не всі знають, що їхні туалети були обладнані своєрідним змивом: під сидіннями був канал із проточною водою, який використовували для видалення відходів.
- Громадяни, які могли собі це дозволити, віддавали синів і доньок до платної школи, що нагадувала сучасну своєю тричастинною структурою. На першому етапі дітей від 7 років навчали читання, письма та арифметики, у 12 років учні переходили в середню школу та вивчали грецьку й римську літературу, а в 16 років найзаможніші учні починали навчання в школі риторики. Через те, що навчання було дорогим, освіта багатьох дітей обмежувалася першим етапом.
- Вчителі рідко мали свої класні кімнати, їм доводилося орендувати приміщення, а багато хто проводив заняття на тротуарах у громадських місцях, де учні були змушені миритися з шумом транспорту, перехожими і поганою погодою.
- У більшості римлян основний прийом їжі був з 16:00 до 18:00, вранці та опівдні вживали легкі закуски, іноді тільки хліб. Бідняки харчувалися здебільшого пшоном, яке заможні громадяни Риму вважали придатним лише для домашньої худоби. До щоденного раціону людини середнього достатку входили злаки, хліб, овочі, оливкова олія. Багаті люди могли дозволити собі м’ясо та імпортні спеції.
- Існує поширена хибна думка, що римляни були настільки нестриманими в їжі, що їхні зали для бенкетів межували з воміторіями – кімнатами, в яких гість міг спустошити шлунок і далі продовжити їсти. Однак насправді воміторії – це широкі проходи амфітеатрів або стадіонів, через які входив і виходив натовп.
- Здебільшого римляни працювали по 6 годин на день – зі світанку до полудня. День був присвячений відпочинку: і бідні, і багаті любили відвідувати гладіаторські бої, перегони на колісницях, театр і лазні.
- У Римі імператор, побудувавши лазні, забезпечував собі популярність. Адже лазні були особливо улюблені римськими громадянами – це було місце відпочинку, спілкування, а інколи й ведення бізнесу. Зазвичай їх відвідували 1 або 2 рази на тиждень, плата була невисокою, а у святкові дні взагалі не стягувалася. Типова лазня складалася з 3 кімнат – теплої, гарячої та прохолодної – і містила в собі басейни та місце для фізичних вправ.
- Ми звикли вважати, що у двобої 2 гладіаторів найчастіше виживав лише один із них. Але насправді, на думку історика, така жорстокість скоріше була винятком із правил. Гладіатори були дорогим вкладенням, і більшість власників не хотіли б їх втратити. Замість того щоб боротися з іншими людьми або левами, гладіатори частіше билися з дикими кабанами.
- У наш час поширена думка, що піднятий палець означав «життя» для гладіатора. Однак багато вчених вважають, що незалежно від напрямку відстовбурчений палець символізував меч, що добиває, і означав трагічний кінець для гладіатора, а захований великий палець у кулак символізував меч у піхвах і означав «життя».
- Піт гладіаторів у Стародавньому Римі мав великий попит. Багаті жінки були готові заплатити неабияку ціну за піт і бруд з тіл знаменитих гладіаторів, щоб використовувати їх як крем для обличчя або додавати в парфуми.
- Спочатку тогу одягали римські громадяни обох статей, але пізніше вона стала прерогативою виключно чоловіків, а жінкам, рабам і вигнаним на заслання було заборонено носити це вбрання. Існували різні види тог, за допомогою яких можна було визначити соціальний статус власника. У повсякденному житті римляни носили туніки з льону та вовни. Коротка туніка означала, що її власник низького походження або раб.
- Поважні жінки носили туніку до щиколоток з довгими рукавами, а коли виходили на вулицю, неодмінно надягали на голову довгу шаль – паллу, яка оберігала їх від цікавих поглядів і негоди. Жінки легкої поведінки зобов’язані були носити тогу. Якщо римлянка була визнана винною в подружній невірності, одним із покарань було носіння тоги.
- Через те, що в той час не було спеціалізованих закладів, що навчають медицині, і будь-хто міг назвати себе цілителем, лікарів здебільшого вважали шарлатанами. Однак хірурги римських легіонів користувалися великою повагою за вміння лікувати поранених солдатів на полі бою. Вони придумали бинти з павутиння, оцту і меду – поєднання, яке виявилося життєво важливим для швидкого одужання воїнів.
- У Стародавньому Римі прищі лікували незвичними способами: використовували м’ясо крокодила, приймали ванну з олією і кислим сиром, а придворний лікар імператора Флавія Феодосія I радив своїм пацієнтам витирати обличчя тканиною, спостерігаючи за зіркою, яка падає.
- Стародавні римляни першими винайшли торгові центри. За імператора Траяна був побудований комплекс будівель, який на піку популярності налічував понад 150 магазинів, де можна було купити їжу, спеції, одяг і взуття.
