“Раніше було краще”, – іноді говоримо ми, спостерігаючи за напрямком модних течій. Однак варто лише детальніше вивчити тренди минулих століть, і повернути час назад уже не хочеться. Чого тільки варті кольорові брови, сині малюнки в зоні декольте і корсети, що стягують талію до 33 см.
Зволожена шкіра – понад усе
Знатні жінки Стародавнього Риму могли собі дозволити купити найкрутіший, за мірками епохи, засіб для обличчя. Йдеться про… піт гладіаторів. Його збирали у флакони, змішували з оливковою олією і підносили дамам як чудодійний еліксир, який покращує колір шкіри. Так, гидливістю римлянки явно не відрізнялися.
Дві брови добре, але одна краще
Брови, мабуть, найбільш багатостраждальна частина людського обличчя, якщо говорити про стандарти краси різних епох. Так, наприклад, Стародавня Греція ввела в “тренди” так звану моноброву, і якщо жінка такою похизуватися не могла, то використовувала спеціальний “імплант” з козячої вовни.
Різнокольорові брови – теж непогано
У Китаї приблизно в II-III століттях у моду увійшли різнокольорові брови. Принаймні, при дворі одного з володарів того часу: імператор наказав своїм дружинам “носити” брови синьо-зеленого кольору. Щоб виконати волю свого дорогоцінного чоловіка, жінки голили наявні брови, а потім малювали їх заново, використовуючи дороге кольорове чорнило, привезене з інших країн. Це не тільки приносило імператору естетичне задоволення, а й демонструвало оточуючим його достаток, оскільки дозволити собі закордонні фарби могли тільки дуже багаті люди.
Немовлята задають тренди
Наприкінці XIV століття за королеви Єлизавети Баварської виникла дивна, за сучасними мірками, мода на високі чола і лебедині шиї. Щоб відповідати стандартам краси, дами збривали волосся на лобі і на потилиці, вискубували брови. Ідея полягала в тому, що жіноча голова має нагадувати голову дитини, що сигналізувало оточуючим про її чистоту і безгрішність.
Джентльмени віддають перевагу блондинкам. Представники Проторенесансу – теж
Завдяки Петрарці та його музі Лаурі, яку він оспівував у своїх віршах як взірець не тільки краси, а й чесноти, у XV столітті з’явилася мода на світле волосся. Щоб домогтися золотого відтінку, жінки фарбували локони. Щоправда, процедура ця займала кілька днів. Так, в одному з трактатів XII століття описувався процес фарбування волосся, який проводили у 2 етапи: після нанесення першої суміші з кількох компонентів голову вкривали листям і залишали на 2 дні, потім першу суміш змивали і наносили другу, якої позбувалися лише на 4-ту добу.
Талія 60 см? Забагато
Прабатьки корсетів, які стягували жіночі фігури протягом кількох століть, відомі ще з часів бронзової доби. Але в європейському костюмі вони з’явилися, за різними версіями, у XV або XVI столітті. Розквіт корсетної моди припадає на період правління Катерини Медічі: у цю епоху цей предмет гардероба міг зменшувати талію до 33 см (хоча основним його завданням було створення максимально плоского силуету без будь-яких округлостей), що погано впливало на внутрішні органи.
“Татуювання” в зоні декольте
У XVII столітті в моду увійшли сукні з такими сміливими декольте, які не кожна сучасна красуня вважала б прийнятними для виходу у світ. Однак мешканки епохи не тільки не соромилися глибоких вирізів, вони ще й підкреслювали вени в зоні декольте і шиї за допомогою синьої фарби, щоб створити ілюзію ніжної тонкої шкіри.
Шкіра біла, як сніг
Свого розквіту мода на дуже білу шкіру досягла в Англії у XVIII столітті. Щоб шкіра була якомога білішою, жінки часом використовували вельми екзотичні засоби, наприклад сушений кінський гній. Однак найнебезпечнішим був свинець, який застосовували для виготовлення білил для обличчя. Утім, найбільші концентрації металу були в складі червоної фарби, яку наносили на губи і щоки для створення контрасту.
Запорука гарної посмішки – чужі зуби
Люди Георгіанської епохи ох як мучили свої зуби. Щоб надати їм відтінку благородної порцеляни, використовували порошок, головним компонентом якого могла бути сірчана кислота. Звичайно ж, таким “доглядом” жителі епохи нищили свої зуби. Заможні клієнти тогочасних дантистів могли дозволити собі імпланти: їм пересаджували зуби донорів, які отримували щедру винагороду. Зуби вставлялися в порожні лунки і кріпилися за допомогою дроту.
Нігті чим довші, тим краще
У Китаї довгі нігті були в моді кілька століть, і причина тому була доволі незвична: цей “аксесуар” свідчив про те, що його власникові не доводиться нічого робити своїми руками, оскільки він може дозволити собі слуг.
В епоху династії Цін, яка правила країною майже 300 років (до початку XX століття), мода досягла свого апогею і нігті деяких представників вищих станів могли досягати 25 см завдовжки. Щоправда, носити їх було не дуже зручно, тому багато хто обмежувався нігтями тільки на мізинці та безіменному пальцях. Ба більше, щоб не зламати нігті, на них стали надягати своєрідні “чохли”, які робили з дорогоцінних металів і прикрашали камінням.
