Як би ми часом не лаяли моду, вона має відчутний вплив на наше життя. Навіть якщо ми не слідуємо сліпим трендам, то все одно підлаштовуємося під сучасні норми при підборі одягу, зачіски та косметики. Адже сприйняття людини суспільством багато в чому залежить від її зовнішнього вигляду.
Отож, до Вашої уваги модні віяння, яким наслідували красуні різних епох. Обіцяємо Ви будете вражені з того, чого їм це коштувало.
Зголена лінія волосся та генін
У XV столітті знатні жінки Європи тонко вищипували брови та збривали крайову лінію росту волосся на голові. Після чого зачісували шевелюру назад і надягали генін – головний убір у вигляді усіченого конуса з дорогих тканин, який підкреслював високий лоб своєї володарки. Його було заведено носити під кутом 45 градусів. Примітно, що ченці протестували проти генінів, засуджуючи їхню дорожнечу. Один проповідник закликав безпритульних хлопчаків переслідувати жінок, дражнити і зривати з них головні убори. За такі дії служителі церкви обіцяли індульгенції хуліганам.
Вбрання жінок складалося з 3-4 шарів одягу: нижньої та верхньої суконь. Зовнішній шар був покликаний наголосити на статус господині і був виконаний з парчі або оксамиту. Моду того періоду відтворили костюмери фільму «Година свині», де зіграли Лізетт Ентоні та Колін Ферт.
Бліда шкіра та раф
Відмінною рисою другої половини XVI століття став раф — гофрований комір із накрохмаленої тканини. Жіночі сукні були закритими, тканина щільно облягала торс, а рукави робили об’ємними біля плечей. Ті жінки, що могли собі дозволити коштовності, одягали поверх сукні довгі прикраси. У цей період у моді була аристократична білизна обличчя, для досягнення якої жінки не щадили своєї шкіри: натирали її засобом на основі свинцю та оцту. Губам надавали червоного кольору за допомогою карміну.
Щодо зачіски, то волосся було прийнято розділити прямим проділом, закріпити ззаду і розпушити з боків. На прибрану частину волосся одягали головний убір сітчастої структури. Мода цих часів показана у фільмі “Дві королеви”.
Гладко зачесаний верх голови та перли
У середині XVII століття почесні жінки були одержимі перлинними прикрасами: на шию одягали намисто і доповнювали його сережками з тих же коштовностей. Сукні прикрашалися широкими мереживними комірами, часто відкриваючи погляду ключиці.
На жіночих портретах середини століття ми можемо спостерігати характерну зачіску: з боків звисали завиті локони, а верхня частина волосся гладко зачісувалась назад і збиралася в пучок на потилиці (зачіску у профіль можна розглянути на кадрі з фільму «Королівська милість»).
«Бараняча голова» і велика кількість пудри
У 50-ті роки XVIII століття Франція була законодавицею моди. Стиль популярної зачіски називався «бараняча голова». Кудрі укладалися рядами по всій поверхні голови і оздоблювалися стрічками, перлами або квітами зверху. На багатьох жіночих зображеннях можна помітити поверх зачіски блакитні квіти, схожі на незабудки. Модниці віддавали перевагу світлим локонам, тому щедро пудрили зачіску. Сама пудра виготовлялася з борошна або крохмалю і служила також своєрідним засобом проти жирного волосся. Косметика була обов’язковою для почесних жінок: вони люто втирали в шкіру обличчя білу фарбу, а щоки робили червоними.
Також на роботах того часу портретистів можна побачити те, що ми сьогодні називаємо словом «чокер». На жіночих шиях красуються атласні стрічки, прикрашені перлами або бантами. Французька мода відтворена костюмерами фільму «Марія-Антуанетта».
Велика шевелюра та акцент на бровах
До кінця XVIII століття надмірне використання косметики зійшло нанівець, проте рум’янець у формі перевернутого трикутника вітався. Жінки брови підкреслювали, а очі залишали недоторканими. У моду увійшли об’ємні зачіски, які споруджували за допомогою накладного волосся, дротяних опор та щипців для завивки, що нагрівалися на вогні. У результаті виходив пухнастий ореол навколо голови, а задні локони звисали вздовж спини. Прикрашали зачіску різними речами: стрічками, пір’ям та навіть восковими фруктами.
Така укладка вимагала багато зусиль, тому жінка з нею ходила тижнями. Немите волосся з часом починало викликати неприємний запах, чому жінки знайшли рішення – нанесення парфуму. Натомість зачіска була вражаючою. Як у Кіри Найтлі у фільмі «Герцогиня».
Пишні рукави та «вузол Аполлона»
На полотнах 20—30-х років ХІХ століття ми спостерігаємо рум’яних леді у сукнях із відкритими шиєю та ключицями, але закритими плечима. Рукави в моді об’ємні. Іноді жінки навіть задля досягнення бажаної форми прив’язували до верхньої частину рук набиті пухом мішечки.
Також настав час зачіски «вузол Аполлона». Вона являла собою високі петлі волосся, яке піднімалося від верхівки, а з боків розташовувалися укладені завитки. Самі петлі могли бути виконані з власного волосся, а могли – з накладного. Кріпився «вузол Аполлона» на дротяний каркас. Зачіску у профіль можна побачити на зображенні нижче.
Відсутність косметики та «вуха спаніеля»
У 40-ті роки ХІХ століття модні видання не заохочували використання косметики. Вважалося, що всілякі декоративні засоби спотворюють пристойну жінку. Натомість пропонували робити процедури для збереження молодості шкіри — наприклад, прикладати на ніч до скронь змочений в оцті папір, нібито для боротьби зі зморшками навколо очей.
Популярна зачіска – так звані «вуха спанієля». Волосся поділяли на прямий проділ і завивали з боків, а на потилиці робили пучок. Саме таку зачіску має героїня фільму «Емма».
Скромна зачіска та крінолін
У 50-ті роки XIX століття жіноча сукня складається з вузького верху та спідниці. З’являються кріноліни – каркаси, які надавали нижній частині вбрання нечуваний об’єм. Жінкам було непросто в них рухатися, вони змітали спідницею предмети зі столів і ледве протискалися у двері, а їхню неповороткість висміювали карикатуристи.
Леді 50-х років носили зачіску, що відповідає поняттям про простоту та скромність. Волосся було прийнято укладати з боків і збирати ззаду в пучок. На портретах часто можна побачити, що жінки прикрашають зачіску квітами. Теж робить і головна героїня фільму «Молода Вікторія». А розпущені локони можна носити тільки маленьким дівчаткам.
Кучері та великий капелюх
На початку XX століття жіночий силует “схуд” і витягнувся: пишні об’ємні спідниці були вже не в моді. Відмінною особливістю періоду став контраст між скромною сукнею і розкішним широким капелюхом. Головний убір прикрашали великою кількістю пір’я, квітів та іншим декором. Носили його з ранку до ночі.
Розпущене волосся, як і раніше, було не в пошані, і жінки збирали його в зачіску, попередньо завивши. Гладкі укладки під таким вражаючим капелюхом виглядали б не так здорово, як зачесані кучері. Іноді жінки вдавалися і до валиків для волосся, щоб надати об’єму зачісці. Роуз із «Титаніка» відповідає поняттям про моду тих часів.
Коротка стрижка та «дзвін»
У 1920-ті роки відбулася справжня революція у сфері жіночої моди. Жінки змогли знехтувати корсетом і оцінити всі принади короткої стрижки. Багато хто відрізав волосся вище лінії підборіддя і робив як гладке, так і хвилясте укладання.
У моду увійшов капелюшок клош у формі дзвона, який чудово виглядав з каре. Він значно закривала огляд, тому модниці ходили, високо задерши голову. Але вони не скаржилися: так вони виглядали незалежними та гордими. Образ цієї епохи приміряла Анджеліна Джолі для фільму «Підміна».
Які модні особливості тієї чи іншої епохи вам здалися особливо дивними? А які, навпаки, сподобалися?
