Сьогодні, коли сучасна людина може приймати душ по кілька разів на день, важко уявити, що всього кілька століть тому таку розкіш не могли дозволити собі навіть королівські особи. У людей минулого взагалі було багато заборон, і стосувалися вони не лише гігієни, а й правил поведінки за столом, у суспільстві та навіть на відпочинку.
Ми вирішили з’ясувати, які приписи дотримувалися люди, які жили задовго до нашого народження. На щастя сьогодні ці рекомендації навряд чи віднесуть до правил гарного тону.
Античність
- Стародавні греки часто використовували каміння або уламки кераміки замість туалетного паперу.
- Борода в Стародавній Греції вважалася символом мужності і мудрості: чим вона густіша і красивіша, тим вищий статус чоловіка. Це робило добрих перукарів дуже затребуваними.
- У Стародавній Греції, а пізніше і в Римі було прийнято бенкетувати, лежачи на боці, і кидати недоїдки на підлогу. Називались такі посиденьки симпозіумом, і добропорядний громадянин змушений був у них брати участь, оскільки це вважаломя символом єднання.
- Хорошим тоном вважалося добре грати в коттаб — це такі змагання на влучність, коли учасники симпозіуму, що лежать, метали зі своїх келихів залишки напою, намагаючись потрапити в металеву чашу. Напій повинен був летіти по найбільш крутій траєкторії, не проливатися повз ціль і при попаданні в неї видавати чіткий звук.
- У стародавніх греків було прийнято контролювати свій погляд: він мав бути твердим і спрямованим уперед. За уявленнями еллінів, обертали очима тільки божевільні або зневірені люди, а мружилися – зрадники.
Середньовіччя
- За однією з версій, традиція цокатися келихами прийшла саме із Середньовіччя: ударом кубка об кубок виганяли демонів, які за повір’ям проникали в людину через рот. З тих же причин потрібно було прикривати рота під час позіхання.
- Традиція піднімати капелюх на знак вітання теж прийшла із Середніх віків. Тільки тоді було прийнято знімати шолом — таким чином воїн демонстрував, що він не має поганих намірів.
- А ось у Персії чоловіки, які належали до одного стану, вітали один одного поцілунком у губи. А тих, хто стояв на щабель нижче, цілували в щоку.
- У XII столітті почали з’являтися столові прилади. Ложками їли виключно цукерки та інші солодощі. Виделки не віталися, оскільки вважалися знаряддям сатани. І взагалі, навіщо тоді людині пальці?
- У середньовічній Франції руки витирали об скатертину, а суп пили з миски.
- У середні віки з’явилася традиція мити руки перед їжею. Все б нічого, але йшлося про миття перед їжею в буквальному значенні, тобто руки споліскували за столом водою, яку приносили слуги. При цьому забруднені після їжі пальці витирали прямо в одяг.
Звички королівських осіб епохи Середньовіччя
- Члени королівської сім’ї, що жили в Середні віки, вважали себе духовно чистими від народження. Багато з них були впевнені, що можуть втратити божественну ауру, якщо приймуть ванну або виперуть речі.
- Так, королева Ізабелла Кастильська милася лише 2 рази за життя. Перший раз – при народженні, вдруге – перед весіллям.
- Інше правило мало не коштувало життя дружині Карла II Марії Луїзі. Воно говорило, що жоден чоловік, крім монарха, не може торкатися іспанської королеви. Коли вона сіла на коня, тварина стала дибки. Королева впала, а її нога заплуталася у стремені. Кобила потягла жінку. Дружину монарха врятували 2 дворянина. Після цього вони відразу кинулися тікати. За них перед монархами клопотав їхній друг. Спасителів Марії Луїзи милостиво пробачили.
- Генріх VIII взагалі змушував підданих щоранку цілувати його постільну білизну, щоб переконатися, що вона не вкрита отрутою.
- Мода XVIII століття диктувала свої умови жінкам із вищого суспільства. Вийти у світ без «вавилону» на голові вважалося мало не поганим тоном. Конструкцію з волосся зазвичай споруджували кілька годин, прикрашали її фруктами, квітами і навіть опудалами тварин. А в кінці закріплювали салом та пудрою з рисового борошна.
- Волосся модниць буквально кишало вошами. Щоб полегшити свербіж, дами носили із собою спеціальні чесалки — витончені палички зі слонової кістки. Ними допускалося прилюдно почухати голову без шкоди зачісці.
- Марія Антуанетта пишалася своїми вошами. Їхня наявність вважалася ознакою святості — мовляв, людина приділяє більше уваги чистоті душевній, а не фізичній. Недарма вошей у ті часи називали «божими перлинами».
Вікторіанська Англія
- У вікторіанську епоху не можна було показувати своє тіло, тому купалися за допомогою спеціальних машин, придуманих ще в XVII столітті. Цілком одягнена людина заходила у такий візок на березі, переодягався, а потім машину спускали у воду і розвертали так, щоб купальника не було видно.
- Незаміжній дівчині не можна було однією виходити надвір. Зупинитися, щоб перекинутися парою слів із випадково зустрінутою подружкою, їй теж не можна було. Навіть озирнутися на приятельку пані було заборонено.
- Якщо леді зустріла знайомого джентльмена на вулиці і захотіла з ним поспілкуватись, їй треба було простягнути йому руку. Після цього чоловік мав забути про свої справи та деякий час супроводжувати жінку.
- До шлюбу дівчина не повинна була абсолютно нічого знати про народження дітей. В результаті бувало, що після першої шлюбної ночі молоді дружини втікали від своїх чоловіків.
- Навіть при свому чоловікові жінка не мала права роздягнутися повністю. Під час шлюбної ночі на ній мала бути надіта нічна сорочка з розрізом знизу. При цьому в ліжку дружині належало залишатися максимально безпристрасною.
- Під час вагітності жінка не повинна була з’являтися на людях. Саме у Вікторіанську епоху з’явився вираз «у цікавому становищі».
- Ноги треба обов’язково прикривати. Навіть якщо це ніжки рояля, їх обгортали тканиною. А запропонувати за обідом жінці пташину ніжку вважалося дуже неввічливим.
