Люди в минулому також вміли відриватися, але по-своєму. Наприклад, не можна було просто взяти і познайомитися з хлопцем, який сподобався, ближче, а починати готуватися до веселощів на балах доводилося за кілька місяців. Одне виготовлення сукні чого вартувало. Тому люди викручувалися як могли: фліртували один з одним, використовуючи віяло, а замість соцмереж хвалилися за допомогою бальних книжок.
Ми впевненні, що, незважаючи на весь пафос, на балах цілком можна було розважитися. Але ми все одно раді, що всі ці правила канули в Лету.
- 200 років тому відвідування балів було, мабуть, основним способом проведення дозвілля. Їх влаштовували не лише представники вищого суспільства, а й різні клуби та асоціації, в які об’єднувалися, наприклад, пожежники чи вчителі.
- На балу не обійтися без спеціальних бальних книжок. Нерідко жінки могли закружляти в вихорі вальсу, зовсім забути про те, що обіцяли комусь танець, і піти танцювати з іншим. І ось уже звичайні веселощі переростають у скандал, а можливо, і в дуель. Щоб уникнути такої ганьби, жінки використовували спеціальні книжечки, куди вписували імена кавалерів, з якими мали потанцювати. Іноді вони могли пристосувати під цю справу й зворотний бік віяла. Вважалося великим кокетством похвалитися кількістю імен у такій книжці, особливо перед менш популярними дамами.
- Зазвичай захід розпочинався близько 8 години вечора, а закінчувався ближче до 4 ранку. Усі учасники були у чудовій фізичній формі. Жартуєте – виробляти різні па майже без зупинки 8 годин!
- Чим легшим був матеріал сукні незаміжньої жінки, тим краще. Вбрання виготовляли з найтоншого мусліну, мережива, тарлатану. Такі сукні одягали поверх шовкової комбінації.
- Вечерю на балах подавали досить пізно — не раніше першої години ночі. Тому всім запрошеним рекомендувалося попередньо підкріпитись удома.
- Дичина, лобстери та морозиво з пармезаном вважалися цілком звичайними стравами на балах. Нерідко організатори використовували багатоповерхові конструкції, декоровані квітами, золотим папером та бусинами: на них подавали десерти, і це виглядало надзвичайно ефектно.
- Одну і ту ж сукню можна було одягати на бал лише кілька разів. Всі аксесуари, такі як рукавички та віяла, також мали бути новими. З собою танцюючі обов’язково брали запасну пару туфель на випадок, якщо раптом знадобиться заміна.
- Танцювати зазвичай навчалися у старших родичів чи найнятих учителів. Також випускалися спеціальні гравюри, якими можна було розучити рухи.
- Сучасний дрес-код навіть поряд не стояв із суворими правилами вікторіанських балів. Зовнішній вигляд жінки: колір волосся і шкіри, особливості фігури – визначав вибір костюма. Тому жінки змушені були одягатися саме так, а не інакше: блондинки носили сукні ніжних пастельних кольорів, а брюнетки обирали яскраве вбрання.
- Дама не могла відмовити в танці чоловікові, який не сподобався їй. Якщо вона відхиляла хоча б одну пропозицію, то мала відкинути й запрошення інших кавалерів.
- Рукавички в першу чергу виконували гігієнічну функцію: їх одягали, щоб не торкатися кавалера спітнілими від танцю руками. Білі рукавички вважалися найкращим вибором. Якщо ж дамі хотілося надіти кремові чи перлинні, то їй слід було стежити за тим, щоб не забруднити костюм партнера, адже від тепла рук барвник тканини міг почати розтікатися.
- Правила забороняли джентльмену використовувати парфум. Максимум він міг напарфумити свою носову хустку, і при цьому парфуми повинні були бути найвищої якості.
- Бали не втрачають своєї популярності й у ХХІ столітті. Наприклад, бал у Відні проводиться вже понад 150 років. На деяких балах жінки можуть отримати подарунок лише за те, що прийшли. Це може бути будь-що: від ложки до вишуканого браслета з дорогоцінного металу.
- Оскільки жінки були скуті строгими рамками етикету, вони шукали завуальовані способи спілкування з кавалерами, що сподобалися. Так, жінки навчилися за допомогою віяла фліртувати, призначати час побачення і навіть відмовити надто наполегливим залицяльникам. Наприклад, розкрите віяло праворуч від обличчя означав пропозицію пройти за дамою, а розташування його біля лівого вуха повідомляло нещасного кавалера про те, що та мріє, щоб він скоріше від неї відстав.
- Обов’язковим предметом туалету кавалерів були білі рукавички. За правилами жінка мала повне право відмовити в танці чоловікові без цього аксесуара. Тому краще було заявитися на бал у чорних рукавичках, ніж без них.
