Завдяки книгам та фільмам ми багато що знаємо про життя людей у минулі століття. Але в художніх творах і кінокартинах частка вигадки завжди дуже велика, тим часом як правда часто буває значно цікавішою.
Ми з великою цікавістю дізналися, як було влаштовано сімейне життя в Середньовіччі, починаючи з моменту заручин і закінчуючи вихованням дітей.
- У період раннього Середньовіччя шлюби, зазвичай, укладалися між молодими людьми трохи старше 20 років. При цьому вік нареченої та вік нареченого були приблизно однаковими.
- У пізніші роки одружуватися можна було з 12 років для дівчаток і з 14 років для хлопчиків, тому що в цьому віці закінчувалося дитинство. Тільки знатних наречених часто видавали заміж за чоловіків, які були набагато старші, тому що в такому віці майбутній чоловік уже мав стан та становище у суспільстві та міг забезпечити сім’ю.
- Одружуватися з любові могли лише селяни. Молодим шляхетного походження обирали партію батьки з економічних та політичних мотивів. Думки нареченої і нареченого часто не враховувалися, але забезпечена наречена могла відкупитися від шлюбу, тим самим отримавши можливість залишатися самотньою чи обирати чоловіка.
- Коли укладалася угода про шлюб, на дверях церкви вішали повідомлення про весілля. Тільки робили це не для того, щоб скликати гостей, а для того, щоб кожен міг висловитися проти цього шлюбу, якщо на те були підстави.
- Весілля святкували пишно. Молоді одягали свої найкращі вбрання: шити одяг спеціально для весілля могли собі дозволити лише найзаможніші члени суспільства. Білий тоді був кольором жалоби, тому наречена одягалася в будь-яке плаття, по можливості в синє, тому що цей колір символізував чистоту. А якщо наречену звали Марією, вона обов’язково мала одягнутись у синє, а на голові її, як правило, був вінок із квітів.
- Обручки носили на безіменному пальці правої руки. Лише XVI столітті багато країн змінили цей звичай і молодята стали надягати кільця на ліву руку.
- Під час весільного бенкету чоловік їв гарячі страви, червоне м’ясо та спеції, бо вважалося, що це допоможе йому зробити спадкоємця чоловічої статі.
- Ніч після урочистостей не була чимось особистим. Чим знатнішими були молодята, тим більше людей брали участь в обряді. Так, наречену проводжали її служниці, вони допомагали їй підготуватися до зустрічі нареченого. Нареченого ж приводили його друзі. Коли наречена йшла до своїх покоїв, гості намагалися отримати її підв’язку на удачу.
- У ніч після весілля молодих не залишали одних, щоб мати можливість підтвердити, що шлюб було укладено. І чим благороднішими були наречений і наречена, тим важливіше це було для суспільства. Свідки чекали або біля дверей спальні, або у тій самій кімнаті.
- Середньовічна сім’я була схожа на сучасну. У будинку завжди було багато людей: близькі та далекі родичі, утриманці, слуги. До речі, дозволити собі слуг могли й заможні селяни.
- Розлучення все ж таки відбувалися і в ті часи, хоча правильніше буде сказати, що це були випадки анулювання шлюбу. Для цього потрібні були вагомі причини: виявлена кревна спорідненість між подружжям, зрада та деякі хвороби. Такий процес був дорогим, і випадки були поодинокі.
- Пояс вірності — це лише міф. Не знайдено жодних підтверджень того, що ревниві чоловіки, їдучи в довгі походи, одягали на дружин подібні пристосування. Натомість у наші дні існує спеціальна білизна, розроблена для того, щоб уберегти жінок від нападу. За аналогією її так і прозвали “поясом вірності”.
- Життя знатної жінки зовсім не було нудним, хоча прибиранням, готуванням, вихованням і навіть грудним вигодовуванням дітей займалися слуги. Господиня брала на себе наймання, інструктування та звільнення персоналу, стежила за кількістю та якістю продуктів, тканин та інших речей. Крім того, вона мала вміти вести справи від імені чоловіка, якщо той поїхав у похід на кілька місяців або навіть років.
- Жінки, яких сьогодні можна було б зарахувати до середнього класу, також мали слуг. Однак вони, як правило, самі займалися готуванням, покупками та вихованням дітей.
- Селянки виконували всі домашні роботи самостійно: готували, прибирали, ткали та пряли. У них зазвичай було господарство, так що жінки стежили за худобою і самі робили олію та хліб. Крім того, багато селян часто працювали в полі нарівні з чоловіками.
- Дітей батьки любили та плекали, заохочували їхнє прагнення до ігор. У малюків були різноманітні іграшки, від лицарів та коней до каструль та сковорідок. Проте карали дітей у Середньовіччі набагато суворіше, ніж у наш час. І з ранніх років молодші члени сім’ї допомагали старшим у сімейних справах: стежили за братами та сестрами, доглядали тварин і так далі.
- Хлопчики могли відвідувати монастирські школи, де їх готували до отримання чину у духовенстві. Дівчаток іноді віддавали у монастирі — це було виконання духовного зобов’язання. Хлопчики благороднішого походження з 7 років готувалися в лицарі, а дівчатка вчилися жіночим мистецтвам та вмінню вести справи чоловіка. Вони мали навчитися багато чому, від вишивання до ведення бюджету.
