До того, як Пітер Джексон почав знімати трилогію «Володар кілець», про Нову Зеландію знали хіба що моряки та географи. А серед місцевих навряд чи набрався б десяток, хто знав про хобітів, ельфів та інших мешканців казкового Середзем’я. Тепер все навпаки, фентезійні персонажі стали національними символами країни, а туристи валять натовпом погуляти серед розкішних краєвидів. Але в чомусь Нова Зеландія так і залишилася сама собою!
Птах, що не літає, ківі — емблема ВПС Нової Зеландії. Це все, що потрібно про них знати, але ківі взагалі дуже популярний звір у місцевих. Не як їжа, а як дух-покровитель замість всяких орлів та інших півнів.
Босоніж місцеві ходять не тому що чисто, якраз навпаки, а за старою традицією. Аборигенам маорі вкрай не подобалося, що загарбники-європейці зневажали своїми черевиками їхні священні землі, ось правило й закріпилося. Поважаєш країну – ходи босоніж!
Фруктів так багато, що частина роздається безкоштовно, як закуска або на перекус, якщо зголоднієш під час шопінгу. Знову ж таки, приманка для туристів.
Щомісяця оновлюється дошка пошани для пінгвінів місцевого океанаріуму. Мо ледар, ганьба йому, а ось Тіммі розумник і в такому дусі.
Щоб не платити за утилізацію великого сміття, речі просто роздають безкоштовно. Найчастіше у дуже непоганому стані.
Це статуя Гімлі в аеропорту Окленда, висота майже 5 метрів — як Давид Мікеланджело. Все ж таки фільм зіграв найважливішу роль у новій історії країни.
Татуювання він отримав у бідній молодості, а костюм і рахунок у банку — коли економіка рвонула нагору в останнє десятиліття.
Жителям цієї країни нема з ким воювати, немає жодних історичних, територіальних, економічних та інших претензій. Багато грошей залишається в країні і тому тут спокійне, миролюбне, сите життя.
Нова Зеландія – це два великі і десятки дрібних островів, за площею як Японія. Але мешкає тут лише 4,5 млн осіб, тобто менше 18 на кв.км. Мінімум метушні та автомобільних заторів.
Розбагатівши, новозеландці почали вкладатися в екологію. Багато електромобілів, майже немає шкідливого виробництва, сміття справно вивозиться на переробку до бідних країн. Є й передові установки з вироблення електрики на сміттєпереробних станціях.
А на завершення треба додати, що туристам у Новій Зеландії раді, а мігрантам – ні. Чужаків не люблять, відлякують високими цінами на проживання та бюрократією. До того ж це зовсім не тропічні острови, які лежать у високих широтах і клімат там суворий.
