В історії людства відбулося чимало вражаючих подій. Якісь вражають своїми масштабами чи трагічністю, проте є й ті, що виглядають просто парадоксально і навіть комічно. Причому настільки, що в достовірності деяких історій цілком можна засумніватися через їхню іронічність.
1. Французький король Людовик XVI був шанувальником столярної справи. Настільки, що під час інспектування гільйотини вніс кілька своїх пропозицій щодо модернізації гаджета для обезголовлення. Щоправда, монарх навряд чи припускав, що за кілька років під час Великої Французької революції йому доведеться перевірити ефективність своїх коригувань на власній голові
2. У 50-х роках минулого століття віце-президентом США був Олбен Вільям Барклі, який славився побожністю і вмінням відповідати за свої слова. Переконатися в цьому допомогла історія, що сталася 30 квітня 1956 року, коли політик виступав перед американським сенатом. Під час своєї промови він заявив: «Я б вважав за краще бути прислугою в домі Господньому, ніж сидіти серед можновладців». Одразу після того, як 78-річний Барклі закінчив виступ, він упав і помер на місці
3. Існує чимало історій, що підтверджують фразу «як корабель назвеш, так він і попливе», і це одна з них. 1914 року поблизу берегів Аргентини британський флот розгромив німецьку ескадру під проводом адмірала Максиміліана фон Шпеє. Щоб вшанувати його пам’ять на честь нього назвали лінкор, що стало великою помилкою. Адже рівно через 25 років «Адмірал граф Шпеє» був потоплений під час операції союзників біля все тих же берегів Аргентини
4. Довгий час Наполеону вірою і правдою служив маршал Жан-Батист-Жюль Бернадот. На знак подяки за це йому подарували шведський престол і колишню наречену Бонапарта Дезіре Кларі. До слова, династія Бернадотів досі править Швецією, але цікаво тут інше. Після того як Карл XIV Юхан (таке ім’я він узяв під час правління) помер, на його тілі виявили татуювання з написом «Смерть королям!». Так Бернадот став монархом з антимонархічним тату
5. Ну і закінчимо творцем теорії природного добору Чарльзом Дарвіном, серед робіт якого є праці про слабкість потомства внаслідок кровозмішення. Вчений приділив чимало часу цій темі, однак це не завадило йому одружитися зі своєю двоюрідною сестрою. У підсумку у них народилося 10 дітей, троє з яких померли в дитинстві, а решта виділялися занадто слабким здоров’ям. У підсумку Дарвін відчував почуття провини за те, що відмовився застосовувати свої ж наукові висновки на практиці
