У старовинних картинах ми вбачаємо особливу чарівність: у м’яких лініях, теплих фарбах і спокійних поглядах ніби закарбувався сам час. Але якщо ми уявимо Мону Лізу або Венеру Боттічеллі, що живуть у наш час — у стильному одязі, із сучасними зачісками, оточеними звичними нам деталями, то їхні образи відразу стають близькими, рідними та людськими. Владний вельможа перетворюється на милого ІТ-спеціаліста, а горда дама — на дівчину, яку ми легко могли б зустріти в кафе за чашкою чаю. Ці живі й трохи несподівані перевтілення показують, що герої старих полотен не такі далекі від нас, як здається.
Франс Халс — «Сміючий кавалер»
Врубель — «Сидячий демон»
Пауль Клее — «Синеціо»
Пабло Пікассо — «Жаклін з квітами»
Сандро Боттічеллі — «Народження Венери»
Лукас Кранах Старший — «Портрет Крістіани фон Ейленау»
Анрі Матісс — «Жінка в капелюсі»
Жан-Етьєн Ліотар — «Шоколадниця»
Альбрехт Дюрер — «Автопортрет»
П’єр Огюст Ренуар — «Дівчина з віялом»
Леонардо да Вінчі — «Мона Ліза»
Едуард Мане — «Портрет Еміля Золя»
Джузеппе Арчімбольдо — «Вертумн»
Ян Томас — «Леопольд I у ролі Ацида в п’єсі „Галатея“»
Петрус Крістус — «Портрет дівчини»
Томас Гейнсборо — «Хлопчик у блакитному»
Егон Шіле — «Сидяча жінка зі зігнутими колінами»
Невідомий художник — «Портрет Карлоса II Іспанського»
Френк Кадоган Купер — «Марнославство»
Леонардо да Вінчі — «Дама з горностаєм»
Данте Габріель Россетті — «Прозерпіна»
