Багато легендарних знімків не тільки западають у душу, а й впливають на наші уявлення про ту чи іншу епоху, а також викликають гострі напади ностальгії. Ми вирішили дізнатися, як саме створювалися знамениті фотографії, і як ці кадри вплинули на долю фотографів і моделей.
«Бульвар дю Тампль» (1838)
Це одна з перших фотографій, що дійшли до наших днів, яку Луї Дагер зробив 1837 або 1838 року. Саме на цьому знімку, найімовірніше, вперше були зображені люди. Це твердження оскаржувалося іншими фотографами, але, на жаль, жоден зі створених ними кадрів не зберігся.
У ті часи для отримання чіткої і контрастної фотографії була потрібна витримка в 4-5 хвилин, тому рухомі фігури людей, коней, карет і возів, які рухаються, не закарбувалися на пластині, і зазвичай жвавий бульвар має вигляд абсолютно безлюдного. Проте на знімку можна розгледіти два розмиті силуети: це чистильник взуття і його клієнт, які на момент зйомки стояли більш-менш нерухомо. Крім того, дослідники досі намагаються знайти на фотографії сліди інших людей.
Фотографії в жанрі «Захована мати» (друга половина XIX століття)
У вікторіанську епоху великою популярністю користувався незвичайний жанр фотографії під назвою «Захована мати». У той час для отримання чіткого знімка була потрібна досить тривала експозиція, а утримати маленьку дитину в нерухомому положенні було непростим завданням. Тому малюка зазвичай хтось притримував: мама, тато або няня. Щоб дорослого не було видно на фотографії, його приховували за допомогою покривал, фіранок або маскували під меблі, а в деяких випадках просто ретушували. Результат часом мав лякаючий вигляд.
Досі достеменно не відомо, чому батьки не хотіли бути присутніми в одному кадрі з дитиною. Можливо, дорослі просто бажали сфокусувати всю увагу глядачів на чаді. З розвитком техніки у 20-х роках минулого століття популярність жанру зійшла нанівець. Однак десять років тому ці фотографії знову спливли в інтернеті, і люди почали активно ділитися знімками, дивуючись примхам предків. А колекціонерка Лінда Наглер навіть присвятила цьому феномену книжку.
«Милість» (1918)
Цей знімок був зроблений у студії фотографа Еріка Енстрома. Більшість дослідників датують фотографію 1918 роком, але донька Енстрома Рода, стверджувала, що пам’ятає, як відбувалося знімання, тож, можливо, «Милість» було створено 1920 року. На знімку зображений такий собі Чарльз Вайлден, який заробляв жалюгідні гроші торгівлею і жив у нетрях.
У 1926 році Енстром заплатив Вайлдену 5 доларів за відмову від прав на фотографію. Після цього останній кудись зник. Коли фотографія набула небувалої популярності, Ерік безуспішно намагався розшукати Чарльза, але той як у воду канув. Усі подальші зусилля сім’ї Енстрома і різних дослідників виявити хоч якийсь слід Вайлдена виявилися невдалими. Доля чоловіка так і залишилася загадкою.
«Обід на хмарочосі» (1932)
Досі достеменно невідомо, хто саме зробив цей знімок. Ба більше, деякі дослідники стверджували, що фотографію було знято або в студії, або ретельно відретушовано. Сумніви зміг розвіяти ірландський режисер Шон О’Куалайн, який абсолютно випадково виявив у Гелловеї копію знаменитої світлини, поруч із якою висіла записка: «Чоловік, що сидить праворуч на цій фотографії, – мій батько».
Шону вдалося знайти контакти людини, яка залишила це повідомлення, підтвердити особу двох чоловіків, зображених на фото, автентичність самого знімка і заодно з’ясувати, що авторство може належати одному з трьох фотографів. Сама фотографія була зроблена 20 вересня 1932 року в рамках рекламної кампанії хмарочоса, що будується. На прохання фотографа робітники на будмайданчику грали у футбол, дрімали і, нарешті, влаштувалися на балці, щоб пообідати. Конструкція перебувала на висоті майже 260 метрів.
У 2023 році на одному з оглядових майданчиків Рокфеллер-центру відкрився атракціон, де будь-хто може відтворити знаменитий знімок. Відвідувачі сідають на балку, пристібаються спеціальними ременями, після чого конструкцію піднімають на висоту 3,5 метра і розгортають на 180 градусів (балка весь час залишається над майданчиком). Щоправда, обід на цьому атракціоні не пропонують.
Перше фото сходу Землі, зняте людиною (1968)
Це зараз відомо, що одні з найвідоміших фотографій Землі з космосу зробив астронавт Вільям Андерс. Однак довгий час інший член екіпажу, Френк Борман, стверджував, що знімки – справа його рук. За його словами, камера дійсно була в Андерса, і коли Борман побачив, як з-за Місяця здіймається Земля, він у захваті одразу ж запропонував Вільяму зробити фото. Але Андерс відмовився, заявивши, що в планах екіпажу цього не було. Борман нібито зумів умовити другого астронавта віддати йому камеру і зробив знамениті кадри.
Хоча Вільям не наполягав на авторстві, дослідник і письменник Ендрю Чайкін зміг отримати доступ до оригіналів бортових записів і встановити, що саме Андерс, новачок у тій експедиції, зробив усі знімки Землі, яка піднімається. Спочатку Андерс сфотографував землю на чорно-білу плівку, а потім швидко заправив в апарат кольорову і зробив ще 2 кадри.
Незважаючи на роботу Чайкіна і той факт, що Борман визнав: він сплутав цей епізод з іншим, що стався раніше, і всі три фото зняті саме його колегою, деякі джерела досі стверджують, що перша чорно-біла фотографія належить Борману.
Студійний портрет Бетті Грейбл (1943)
Коли Бетті Грейбл закінчувала зйомки у стрічці «Мила Розі О’Грейді», студія вирішила, що їм потрібні світлини актриси в купальнику для рекламної кампанії. За спогадами Бетті, фотосесія з самого початку не задалася. Френк Поволні хотів зробити щось особливе, але всі знімки виходили занадто стандартними. Тоді фотограф попросив актрису повернутися до нього спиною – просто для різноманітності. Дівчина виконала рекомендації майстра і, озираючись через плече, завзято запитала: «Щось на зразок цього?». Задоволений Френк зробив кілька кадрів, і саме другий знімок став всесвітньо відомим.
У результаті було продано понад мільйон примірників знаменитої фотографії, і Грейбл відразу стала суперзіркою. Скориставшись цим, кіностудія стала наполегливо пропонувати Бетті більш різноманітні ролі. Однак акторка була не впевнена у своєму таланті й навідріз відмовлялася від проєктів, які не відповідали її амплуа. Нарешті, для Грейбл підготували комедійний мюзикл «Дівчина з обкладинки», який мав шалений успіх.
Знаменитий портрет Альберта Ейнштейна (1951)
Одна з найвідоміших фотографій в історії була знята в день народження великого фізика. На честь 72-річчя Ейнштейна в Прінстонському університеті проходив урочистий захід. На ньому були присутні безліч фотографів, і під кінець Ейнштейн добряче втомився від спалахів фотокамер. Коли вчений уже їхав зі свята, до автомобіля підбігла ще одна група репортерів.
Фотографи навперебій просили Ейнштейна посміхнутися, але, за легендою, він був стомлений і не в гуморі, тому сердито вигукнув: «Досить!». Ніхто не слухав Альберта, тоді він показав язика натовпу і тут же відвернувся. Фотографу Артуру Сассе неймовірно пощастило – він єдиний зміг зафіксувати цю гримасу відомого вченого. У підсумку Ейнштейну так сподобався його портрет, що він попросив фотоагентство зробити для нього дев’ять копій знімка. Фізик згодом використовував їх як вітальні листівки.
«Dalí Atomicus» (1948)
Фотограф Філіп Галсман і Сальвадор Далі вперше познайомилися 1941 року на виставці художника. Після цього чоловіки співпрацювали десятиліттями і зустрічалися щонайменше раз на рік. Дочка Галсмана Ірен говорила, що Філіп і Сальвадор чудово ладнали: перший не цікавився живописом, а другий не збирався брати в руки фотокамеру. Якщо Далі спадала на думку божевільна ідея, Халсман завжди намагався придумати, як її втілити, і навпаки.
Знамениту фотографію було зроблено 1948 року. За задумом Галсмана всі об’єкти в кадрі мали ширяти в повітрі. Для цього мольберт і картину підвісили на волосінях, сходи підняли на підставці, а стілець тримав асистент. На рахунок «три» один помічник розхлюпував воду, на рахунок «чотири» – Далі стрибав.
Халсману довелося зробити 26 кадрів, а вся зйомка зайняла близько шести годин. У підсумку було обрано ідеальний знімок, після чого Філіп видалив з нього всі зайві елементи. Готову роботу опублікували в журналі Life і вона здобула світову популярність. Її навіть визнали однією з «100 найвпливовіших фотографій, коли-небудь зроблених».
Мерилін Монро на зйомках фільму «Сверблячка сьомого року» (1954)
Мерилін Монро і фотограф Сем Шоу познайомилися на знімальному майданчику фільму «Віва, Сапата!» 1951 року, куди актрису так і не взяли на роль. Молоді люди швидко подружилися. Тож, коли Сема запросили як фотографа на зйомки стрічки «Сверблячка сьомого року», Мерилін зробила кілька поз спеціально для нього. У певний момент Монро обернулася до фотографа і крикнула: «Привіт, Сем!». Саме цей кадр і став легендарним знімком.
Щоправда, знаменита сцена коштувала Мерилін Монро шлюбу. Коли її чоловік, Джо Ді Маджо, побачив цей кадр, він буквально розлютився, хоча Монро тільки слідувала задуму режисера. Подружжя прилюдно посварилося, після чого невтішна актриса подала на розлучення.
