Багато природних явищ виглядають вражаюче на кіноекрані, тому нам здається, що творці фільмів і серіалів перебільшують реальність, щоб справити потрібне враження на глядачів. Однак насправді деякі кінематографісти не так вже й сильно відхиляються від реальності, як може здатися. Ми вирішили з’ясувати, як незвичайні природні феномени виглядають у житті.
Піщані бурі
Піщані та пилові бурі, які часто показують у пригодницьких і фантастичних фільмах як небезпечну стихію, найчастіше виникають у посушливих пустельних місцевостях. Через брак рослинності ґрунт там майже нічим не закріплений, тому сильний вітер легко піднімає в повітря величезну кількість піску й пилу. Фахівці зазначають, що піщані бурі зазвичай охоплюють менші площі, ніж пилові, адже піщинки значно важчі й швидше осідають.
Одним із найвідоміших таких вітрів є сірокко, який формується над пустелями Північної Африки. Він здатний переносити дрібні частинки піску через Середземне море, а інколи вони долітають навіть до Альп.
Головна небезпека піщаних і пилових бур полягає в тому, що вони різко знижують видимість і становлять серйозну загрозу для здоров’я, насамперед для органів дихання. Науковці також наголошують, що через зміни клімату за останні десятиліття такі природні явища стали траплятися частіше, і, за прогнозами, ця тенденція збережеться й надалі.
Тріщини в льоду
На самому початку фільму «Післязавтра» група вчених, досліджуючи льодовик біля Антарктичного півострова, ледь не потрапляє в біду, коли поруч із їхнім табором з’являється гігантська тріщина в льоду. Хоча, за словами фахівців, такі великі проломи рідко виникають настільки стрімко, загалом картина руйнування льодовика, показана у фільмі, виглядає цілком реалістично.
Природні тріщини на поверхні зазвичай утворюються в результаті руху льодовика і можуть сягати 60 метрів у глибину. Якщо розлом покритий шаром снігу, це може бути вкрай небезпечно для людей. Тому фахівці рекомендують перетинати льодовики в зв’язці, щоб група могла втримати людину від падіння, якщо вона випадково провалиться в тріщину.
Хвилі-монстри
Гігантська хвиля, яку глядачі могли побачити у фільмі «Ідеальний шторм», і досі залишається однією з найбільших загадок океану. Дослідники поки що не мають однозначної відповіді, чому виникають такі велетенські хвилі, а протягом багатьох років їх узагалі вважали лише морськими легендами та вигадками моряків. Лише у XX столітті з’явилися переконливі свідчення, що цей феномен існує насправді.
Одна з найпоширеніших гіпотез припускає, що хвиля-гігант утворюється тоді, коли дві потужні хвилі збігаються під час сильного шторму. У результаті виникає майже вертикальна стіна води, висота якої іноді перевищує 20 метрів.
Потужні океанічні течії здатні зробити такі хвилі ще масштабнішими. Найнебезпечніше те, що їхню появу майже неможливо спрогнозувати. «Хвилі-монстри» становлять серйозну загрозу для суден і морських нафтових платформ, адже їхні конструкції не розраховані на зіткнення з такою величезною масою води. До того ж через надзвичайну крутизну таку хвилю практично неможливо подолати. Науковці також припускають, що внаслідок глобального потепління подібні гігантські хвилі можуть виникати дедалі частіше.
Крижаний шторм
Крижаний шторм виглядає дуже красиво, але, як і було показано у фільмі «Крижаний вітер», таке природне явище може призвести до сумних наслідків. Дощ перетворюється на крижаний, якщо опади формуються в теплих шарах атмосфери, але в процесі падіння проходять через холодніший шар, розташований ближче до землі, де температура опускається нижче нуля.
У результаті краплі води, стикаючись із різними поверхнями, одразу замерзають, утворюючи крижаний покрив. Коли шторм триває надто довго або одночасно випадає велика кількість опадів, шар льоду може перевищувати 1 см, що загрожує не лише обривом проводів і падінням дерев, а й більш серйозними руйнуваннями.
Великий град і мегакріометеори
Крижані брили розміром із грейпфрут, що падають із неба, — це не фантазія сценаристів, а цілком реальне природне явище. Ба більше, за останні десятиліття метеорологи фіксують зростання кількості сильних гроз, під час яких випадає надзвичайно великий град.
Звичайний град народжується всередині грозових хмар. Маленькі крижані частинки підхоплюються потужними висхідними потоками повітря, де стикаються з переохолодженими краплями води. Хоча температура такої води нижча за нуль, вона залишається рідкою, а при контакті з льодом миттєво замерзає, поступово нарощуючи нові шари. Якщо майбутня градина затримується в хмарі на 10–15 хвилин, вона встигає збільшитися до вражаючих розмірів.
Набагато більше запитань викликають мегакріометеори — величезні крижані брили, походження яких досі остаточно не пояснене. За будовою вони схожі на звичайний град і також складаються із замерзлої дощової води, однак їхня поява далеко не завжди пов’язана з грозовими хмарами. Починаючи з 2000 року, в різних країнах було зареєстровано близько 50 випадків падіння мегакріометеорів, маса яких становила від пів кілограма до 50 кілограмів.
Існує припущення, що частина таких крижаних уламків може відриватися від літаків під час польоту. Проте ця версія не пояснює всіх випадків, адже багато мегакріометеорів знаходили далеко від повітряних трас. На щастя, подібні падіння трапляються вкрай рідко і поки що майже не призводили до людських жертв. Водночас інколи величезні крижані брили падають поблизу житлових будинків або пошкоджують будівлі, завдаючи їм матеріальних збитків.
Блискавки
У фантастичних стрічках блискавки нерідко стають символом катастроф і руйнівної сили природи. Коли десятки електричних розрядів безперервно розтинають небо, це здається художнім перебільшенням. Проте в реальному світі існують місця, де подібне явище можна спостерігати регулярно.
Одним із них є район, де річка Кататумбо впадає в озеро Маракайбо в Південній Америці. Тут на кожен квадратний кілометр щороку припадає приблизно 250 блискавок. Найбільш активні грози спостерігаються вночі, особливо у травні та жовтні. У пікові моменти небо можуть освітлювати до 40 блискавок за одну хвилину.
Через надзвичайну яскравість спалахи видно на відстані до 400 кілометрів. Саме тому тривалий час існувала думка, що знамениті блискавки Кататумбо є унікальним природним явищем і виникають майже без гуркоту грому.
Навала сарани
Нашестя сарани протягом століть вважалися однією з найстрашніших природних катастроф. Величезні рої цих комах залишали після себе знищені врожаї, спричиняли голод і навіть пов’язувалися людьми з епідеміями та іншими нещастями. Лише у XX столітті вчені встановили, що поведінка сарани може кардинально змінюватися залежно від умов довкілля. З’ясувалося, що вона здатна існувати у двох різних формах.
У звичайній, або одиночній, фазі сарана живе відокремлено. Вона має непримітне забарвлення, уникає великих скупчень і майже не взаємодіє з іншими представниками свого виду. Такий спосіб життя зберігається доти, доки комахам вистачає корму.
Усе змінюється, коли через посуху чи інші несприятливі фактори рослинності стає замало. Часті контакти між особинами запускають перехід до стадної фази. Уже наступне покоління вирізняється більшими розмірами, довшими крилами та контрастним жовто-чорнимзабарвленням. До того ж у цих комах формується сильний інстинкт триматися разом.
Саме так виникають гігантські рої, чисельність яких іноді перевищує мільярд особин. За один день кілька таких зграй можуть знищити до 1,8 мільйона тонн рослинності. Під час масових перельотів хмари сарани бувають настільки щільними, що на деякий час здатні затуляти сонце.
Фахівці застерігають, що глобальні кліматичні зміни створюють дедалі сприятливіші умови для розмноження стадної сарани. Через це масштабні нашестя можуть траплятися значно частіше, ніж раніше.
Дощ із тварин
Сцени з дощем із риб або жаб, які зрідка трапляються в кіно, здаються художньою вигадкою чи метафорою, проте цеприродне явище справді існує. Справа в тому, що торнадо або сильний вихор може затягнути невеликих істот і перенести їх на значну відстань.
Коли вітер вщухає, вони приземляються на землю разом із вологою, що залишилася. Щоправда, деякі вчені досі скептично ставляться до цього явища, припускаючи, що дрібних рибок і жаб міг просто викинути сильний вітер із прилеглих водойм, але численні свідчення очевидців спростовують це твердження.
