Ще кілька десятків років тому чоловікам подобалися зовсім інші жіночі постаті. «Жінки має бути багато» ми можемо почути напутні слова від діда, тоді як на всіх плакатах читається «Хочеш добре виглядати до літа? Ласкаво просимо до нашого фітнес-клубу». Тож давайте розберемося, в які часи, яка жіноча фігура вважалася ідеальною:
Ідеал краси кам’яного віку
Чоловіки кам’яної сокири та полювання на мамонтів вважали гарними великих бабищ: вони повинні бути або завжди вагітними, або товстими. І перше і друге змушує звисати груди до колін. Не вірите? Ось будь ласка:
Трохи пізніше стали таки з’являтися скульптори-естети, яких не надихали товсті жінки. Однак стегна, на їхню думку, мали бути більшими:
Ідеал краси у Стародавньому Єгипті
Розвинена раса стародавніх єгиптян вважала, що жінка має бути стрункою і довгоногою. Проте, худорлявість не заохочувалася. Широкі плечі, розвинена мускулатура – ось що цінувалося в Єгипті.
Також жінки Стародавнього Єгипту вже активно застосовували косметику, за допомогою якої «фарбували» очі і контрастно виділяли губи. Різні олії та креми також були поширені і допомагали як упорядковувати тіло, так і муміфікувати померлих.
Ідеал краси стародавніх греків
У греків розуміння жіночої краси виходило зі спартанського виховання та Олімпійських ігор. Гарно – це коли тіло ідеальне!
Наприклад, Геракл досить довго прикидався дівчиною, ховаючись серед іонійок. З цього виходить що? Що дівчата були досить серйозні 🙂
Пишний бюст серед греків не був популярним. Та й звідки йому взятися у дівчини, яка постійно займається спортом. А ось красиві та великі стегна – це так!
Лоб у дівчат мав бути великим, а очі широко розставлені. Загалом голова дівчини повинна була бути схожою на коров’ячу. Богиню Геру як комплімент, називали волоокою.
Ну і звичайно класичні грецькі носи. Жодної курносності бути не повинно. Волосся на обличчі та й на тілі греки у дівчат не вітали: все має бути гладко!
Ідеал краси римлян
Римляни не вигадали нічого нового. Вони скопіювали ідеальних жінок у греків. Однак, без «родзинки» не обійшлося: на думку римлян, ніс ідеальної красуні має бути з горбинкою. Трохи пізніше такі носи стали називати аристократичними.
Ідеал краси в середні віки
У середні віки жіночий типаж зазнав грандіозних змін: цінувалася мертва блідість і худорлявість. І жінки цього домагалися: вони простоювали годинами на молитвах, паломничали пішки, постили і всіляко примушували себе здаватися «трупом».
Груди не цінувалися в середні віки взагалі. Точніше цінувалася їх відсутність! Знову не вірите?
Однак, на деяких творах мистецтва того часу є дівчата з пишними формами: це були служниці і дівчата з народу. Їм дозволялося мати бюст, що підкреслює їх несмак і грубість. Митися дворянки в ті часи теж не збиралися, як, наприклад, Ізабелла Кастильська, яка за обітницею не милася 25 років.
Ідеал краси в епоху відродження
В епоху ренесансу із худорлявістю вирішили припинити. Дівчата стали потихеньку обростати жіночою красою:
Блідість шкіри, проте, нікуди не пішла: все як і раніше потрібно бути схожим на мерців. Волосся цінувалося переважно світле, а краще, руде. Зачіска повинна бути кучерявою.
Очевидно, високопоставлені жінки їли непогано, оскільки перетворили жіночий ідеал на постать, яка цілком тішиться життям: округлі форми, витягнуті шиї, вгодовані фігури.
Ідеал краси в епоху бароко
Після ренесансу пішли ще далі: стали цінуватись ВЕЛИКІ дами. Просто кажучи: сало та целюліт перемогло.
Жінок собі обирали як на ринку: чим більше стегенце, тим краще.
Кінець цього неподобства був покладений в дуже короткий період легкого еротичного бароко: струнке округле личко з другим підборіддям, що ледь намітилося, гладкі рум’яні щічки, маленький підведений ротик:
Складки і жир, що звисає, різко перестали котируватися популярність. Жінка в роздягненому вигляді, без корсета, повинна була мати струнку талію, але в той же час ребра не повинні були випирати з-під шкіри: вгодованість все ще віталася.
Ідеал краси в епоху класицизму
Після епохи рокко настав час класицизму. У цей час не заохочувалися тілесні надмірності. Фігура повинна була бути не жтовстою і не худою, такою, щоб не ображати погляд того, хто дивиться.
Обличчя має бути правильне: симетричне, рівний ніс, не худорляве. Загалом повертався ренесанс.
Ідеал краси у XIX столітті
У ХІХ столітті повернулися пишні форми, які мали випирати з корсетів як зверху, так і знизу. Були звісно й розбіжності: імпресіоністи, скажімо, віддавали перевагу пухким і пушним дамам, яких двома руками з розбігу не обхопиш, а прерафаеліти схилялися до більшої стрункості, але ті й ті сходилися на обов’язковій наявності видатних форм.
Майже через століття чоловікам набридло м’яти пишні форми, і на зміну пампушкам прийшли нервові, пристрасні та демонічні пані.
Ідеал краси у XX столітті
У 20-ті роки XX століття дівчата стали схожими на хортів: худа постать, довгі ноги, короткі стрижки, що підкреслюють довжину шиї, очі, підведені олівцями, тонкі вищипані брови та перли намиста на шиї.
Але після Другої світової війни, все кардинально змінилося: худорлявість жахала. Швидше за все, це сталося через нестачу їжі під час війни. Загалом, чоловіків стали знову приваблювати вгодовані, але стрункі дівчата.
А ось після 60-х, коли народ «відтанув» від військових страхів, знову повернулися худенькі, які й процвітають досі.
Ідеал краси у XXI столітті
Ідеал краси цього століття поки що складно сформувати остаточно. Але можна з упевненістю сказати, що сьогодні у дівчат цінується стрункість, а не анорексія, як у 20 столітті.
Показники краси з 2019 року – це плоский живіт, великі груди і пружна попа: саме за цим женеться зараз більшість дівчат, хоч і це не є простим завданням.
Однак, якщо ви не маєте ідеальних параметрів (90 x 60 x 90) краси сьогодні, не варто засмучуватися: мода змінюється швидко, і як правило, повторюється 😉
