Серед різноманіття освітніх послуг сучасним батькам часто складно вирішити, чи віддати дитину в садок чи школу, вибрати загальне навчання чи індивідуальне — вибір справді величезний. Але ще якихось 150–200 років тому питання виховання і навчання дітей навіть у знатних сім’ях ставилися зовсім інакше.
Ми поринули у виховні процеси минулого і дійшли висновку, що молодим аристократам часом доводилося дуже несолодко.
Дитина мала заслужити любов батьків
- Взаємини в сім’ях були побудовані таким чином, що дитина повинна була заслужити прояв любові та уваги. Засмучувати батьків вважалося важкою провиною.
- Життя маленького дворянина проходило окремо від життя батьків. Особистий простір матері і батька не можна було порушувати. У багатьох сім’ях дитячі кімнати знаходилися в іншому крилі будинку, максимально віддаленому від кабінета батька, щоб не заважати тому вести справи.
Навчання починалося з ранніх років
- З 7 років дитина вже сприймалася як доросла людина, з цього віку діти починали проводити більше часу з дорослими — їм дозволяли перебувати під час розмов, які ведуть дорослі, читати ту ж літературу. Після 7 років дітей часто карали за те, що вони грають у ігри — дорослій людині така поведінка не личить.
- На початку ХІХ століття, коли літературні інтереси поглинали дворянське суспільство, за обідами та вечерями часто відбувалися літературні змагання та поєдинки.
- З раннього дитинства і хлопчики, і дівчатка знали мову орденів. Тому вони без підказок могли розповісти про ту чи іншу нагороду на портреті свого старшого родича. У всіх дворянських маєтках були галереї з портретами предків-героїв.
Свої емоції потрібно було тримати при собі
- Часто вживався вираз «лак найвищого тону». На думку тодішнього суспільства, він приховував емоції та переживання людини подібно до того, як меблевий лак приховує вади деревини. І цьому молодих дворян теж навчали змалку.
- Стриманість давала певні переваги при спілкуванні, дозволяла «не впасти в багнюку обличчям» і не показати недоречних почуттів, таких як роздратування чи злість. Також вважалося, що добре вихована людина не обтяжуватиме інших своїми переживаннями та неприємностями.
Навчання танцям нагадувало суворе тренування
- Щоб дворянин міг триматися вільно і невимушено у світському суспільстві, з дитинства велика увага приділялася, звісно, танцям. Навчання танцям розпочиналося з 5–6 років. Часто це було болісним і нагадувало жорстке тренування спортсмена. Витонченість, що позначається на точності рухів, була ознакою гарного виховання.
- Усі дворяни знали бальний етикет. Під час кадрилю могли обговорюватися повсякденні справи та суспільні події, проте романтичні розмови були недоречними. А під час мазурки могло послідувати освідчення в коханні.
У дітях заохочували безстрашність та хоробрість
- Молоді жінки пишалися своїм умінням добре їздити верхи.
- Виховання хоробрості та сили духу – важлива частина процесу. Наприклад, якщо дитина боїться грози, її посадили на підвіконня відчиненого вікна прямо під зливу.
А ось фізична делікатність юних дворян не віталася
- Хоробрість, яка виховується у дворянських спадкоємцях, вимагала хорошої фізичної підготовки. Щодня приділявся час «гімнастичним вправам», до яких входили верхова їзда, веслування і фехтування. Ранні підйоми та прогулянки на свіжому повітрі за будь-якої погоди також сприяли зміцненню організму.
- До фізичної витривалості дівчат вимоги хоч і були набагато скромнішими, але делікатність все ж таки не заохочувалася.
Дівчат фізично та психологічно готували до труднощів життя
- З дитинства дворянок вчили господарювати. Якщо в сім’ї були фінансові проблеми, то доводилося всіляко викручуватись, тому матері передавали свій досвід, як згладити проблеми з фінансами. Наприклад, писалося: «Слід уникати боргів. Краще собі відмовити не тільки в забаганках, але навіть у потрібному, ніж увійти в борг».
Читайте також: Який ваш справжній вік? Пройдіть тест і дізнайтеся вік свого мозку
- Вагітність сприймалася дворянками як звичайнісінький фізіологічний і психологічний стан, оскільки періоди вагітності і пологів, що багаторазово повторюються, становили значну частину їх життя. Якщо не було проблем зі здоров’ям та шлюб був міцним, то дворянка могла народити протягом життя 15–20 дітей.
- Однак молодих дворянок на виданні не поспішали просвітлювати про інтимний бік подружнього життя, і часто наступ вагітності та пологи ставали для тих повною несподіванкою.
- Деякі найосвіченіші чоловіки стежили за місячним циклом дружини. Коли з’ясовувалося, що дружина вагітна, майбутні мати та батько починали вести спеціальні «щоденники», куди докладно заносили всю інформацію про перебіг вагітності.
Методи виховання постійно змінюються, і те, що було нормою сторіччя тому, у сучасних батьків викликає як мінімум обурення. Навряд чи зараз батьки забороняють дітям гратися після 7 років, і мало хто з дівчат на виданні не обізнаний з подружнім обов’язком.
