Пам’ять людини недосконала, наприклад, ми часто забуваємо щось важливе в стресових ситуаціях. Але трапляються випадки, коли люди, навпаки, впевнені в тому, що якісь події були, хоча це не так. Часом такий «збій у матриці» відбувається не в однієї людини, а одразу у багатьох. Його ще називають ефектом Мандели.

Ми вирішили дізнатися більше про цей феномен, точного пояснення якому вчені не знайшли досі.

Термін «ефект Мандели» був уперше використаний у 2009 році Фіоною Брум. Дівчина була на конференції і розмовляла з іншими людьми про смерть відомого діяча Нельсона Мандели у 1980 році. Тоді кілька людей підтримали її розповідь, навіть згадавши повідомлення з новин про цю подію та виступ вдови.

Але на момент цієї розмови Нельсон Мандела був ще живий, він помер пізніше у 2013 році. Фіона, вражена цим фактом, навіть створила сайт, де обговорювалися й інші приклади такого спотворення пам’яті.

Ефект Мандели — помилкові спогади у групи людей. Кількість осіб з спотвореними спогадами може бути як зовсім невеликою, так і дуже великою.

Показовим прикладом є фраза «Люк, я твій батько» з фільму «Зоряні війни». В оригіналі герой фільму сказав: “Ні, я твій батько”. Однак більшість людей пам’ятають першу фразу, саме ці слова асоціюються з кінокартиною.

А ось ще приклади:

В англійському варіанті назва фільму “Секс у великому місті” (Sex in the City) насправді неправильна. Правильно – “Секс і велике місто” (Sex and the City).

Багато людей також згадують, що Міккі-Маус має підтяжки, хоча їх немає.

Пікачу з мультфільмів і мультсеріалів «Покемони» не мав чорного кольору на хвості.

Помилкові спогади можуть стосуватися подій, слів із пісні, фільмів і навіть візуальних об’єктів. Так, користувачі мережі обговорюють логотип компанії з виготовлення одягу Fruit of the Loom. Багато хто впевнений, що за фруктами завжди був зображений ріг достатку, хоча насправді його там ніколи не було.

• Як же так, адже саме за цим логотипом я вперше дізнався, що таке ріг достатку. © Millennial-Mason / Reddit

• Я спеціально знайшов у засіках білизну 1986 року, щоби переконатися, що ріг там є. Але ж його немає! Як так? © Subliminal_Image / Reddit

Багато хто «пам’ятає», що у кожному приспіві та наприкінці пісні «We Are the Champions» Фредді Меркьюрі співає «…of the world». Насправді, в оригінальній версії наприкінці цих слів немає.

Деякі люди вважають, що ефект пов’язаний із паранормальними явищами та паралельними світами. Однак це скоріше психологічний феномен. У фахівців поки немає точних даних про те, чому він виникає, але вони схиляються до наступних наукових припущень:

• мозок заповнює прогалини у пам’яті деталями, які ніколи не були нашими спогадами;

• інформація, яку ми отримали перед якоюсь подією, може впливати на нашу пам’ять про цю подію;

• інформація, яку ми отримали після якоїсь події, також може вплинути на її сприйняття.

Деякі вчені вважають, що людина має певні «пакети» знань про світ. Так, клієнти в кабінеті у психолога найчастіше звертають увагу на книги на полицях. А якщо там стоятиме, наприклад, кошик для фруктів, люди можуть його просто не помітити, бо він не асоціюється з кабінетом психолога.

Читайте також: Тест на вік мозку: дізнайтеся, скільки років вашій свідомості

Так можна пояснити приклад із чоловічком Пеннібегсом на упаковці гри «Монополія». Багато людей вважають, що персонаж на обличчі мав монокль. Але його там не було. Можливо, пам’ять просто добудовує образ героя, з інших атрибутів (циліндр, смокінг, вуса).

Або є люди, які впевнені, що на упаковці батончиків KitKat два слова написані через дефіс, але його там немає. Але цей випадок можна пояснити знанням орфографії.

Багато людей стверджують, що раніше у відомої Мони Лізи була помітніша усмішка. Можливо, це відбувається тому, що мозок вперше не повністю запам’ятав деталі картини.

Деколи ми просто неуважні до деталей зображень.

Деякі люди вважають, що Нова Зеландія знаходиться на північному сході Австралії. Але насправді вона знаходиться на південному сході від континенту.

Родимка Мерилін Монро була на щоці, а не над губою.

Але є пояснення цього феномену, не пов’язані з пам’яттю, а що передбачають «втручання» у спогади ззовні. Так, у 2020 році один користувач написав у соціальній мережі пост про смерть відомого співака Емінема.

Величезна кількість шанувальників почала висловлювати співчуття зірці, хоча той був живий-здоровий.

Користувачі мережі також розповіли, як вони зіткнулися з ефектом Мандели у реальному житті.

• У мене є друг, який виїхав із нашого містечка у молодості. Через 15 років, коли він повернувся, люди були шоковані. Всі були впевнені, що він потонув у річці. Вони «згадують», як читали про це в газетах, бачили в новинах тощо. © TheLongAndWindingRd / Reddit

• 2015 року відразу кілька наших знайомих розповіли, що ми з братом зникли 13 років тому. Спочатку я подумав, що вони жартують, але всі розповідали ту саму історію. Навіть згадували, як їздили по тих самих місцях пошуку: виноградник, млин. Але прикол у тому, що ми ніколи не пропадали. Я чітко пам’ятаю, що того дня ми були на дні народження бабусі, потім тато відвіз нас додому та ввімкнув мультики. І все було добре. Батьки також лише через роки почули цю історію і були взагалі не в курсі, що ми пропадали. © tjorben123 / Reddit

• Були в мене друзі – сімейна пара. Прекрасно пам’ятаю, що дружина дуже хороший хірург. Я часто до неї зверталася, моєму братові вона навіть грижу вирізала, за що він досі вдячний. Так ось, якось у розмові з її чоловіком вимовила фразу: «Треба у твоєї дружини спитати, адже вона хірург».

— Який хірург? Ти що! Вона все життя медсестрою працює.
Спершу подумала, що він жартує, але потім зрозуміла, що ні.
— Ну, згадай сам. Кілька років тому вона оперувала мого брата, вирізала грижу.

— Оперувала? — і дивиться на мене як на міську божевільну: — Твій брат мав грижу?
Навіть у самої жінки потім уточнила — вона справді працює медсестрою. Очевидно, ці люди зовсім не ті, кого я знала останні 16 років. © Steffika / Pikabu

• Переїхав до іншого міста заради нової роботи. Особливо нічого не знав і в перший день в обід натрапив на одну забігайлівку. Біля неї була ще величезна статуя хлопчика з бургером. Я добре запам’ятав її, бо ходив туди на обід щодня. Пізніше наш офіс переїхав, і я забув про ту забігайлівку. Якось почув, що вона закривається, і запитав: «А що зі статуєю буде?». Мені відповіли: “Якою статуєю?”. Я поліз до архівів, щоб переконатися, що на старих фото точно є той хлопчик. Але його там не було. Я б подумав, що в мене проблеми з головою, але кілька людей підтвердили, що теж бачили статую, але тільки не змогли згадати, де конкретно вона знаходиться. © WizardStan / Reddit