Який собака знімався у фільмі «Лессі»? А в «Хатіко»? Це всі знають: коллі та… Ну гаразд, може, й не всі. А ось чи зможете ви в житті відразу відрізнити коллі від її «близнючки» шелті, а «Хатіко» – від його родича, схожого на нього як дві краплі води? Ми ось за себе не ручаємося, а тому вирішили раз і назавжди розібратися у породах братів наших найменших.
Коллі та шелті
Люди іноді називають шелті “мініатюрною коллі”. Вони справді дуже схожі, але шелті – це окрема порода. Повна її назва – шетландська вівчарка. Вона відрізняється від коллі не тільки розмірами і вагою (шелті набагато менше), а й формою очей та їх розташуванням на морді, а також переходом від чола до морди.
Маламут та сибірський хаскі
По-перше, маламути значно більші, ніж хаскі, і шерсть у них довша і густіша. Друга відмінність – це вуха: у хаскі вони завжди дивляться строго вгору, а в маламута спрямовані трохи вперед. А ще можна заглянути собаці в очі: у маламута вони практично завжди карі, у той час як у хаскі можуть бути і повністю блакитні, і різнокольорові – одне каре, а інше – блакитне.
Боксер та кане-корсо
Обидві ці породи входять у велику групу мастифів, але вони різні, і розрізнити їх неважко. Кане-корсо помітно більший: їх вага може досягати майже 50 кг, тоді як боксер важить десь близько 30. Зростом вони теж вищі – до 68 см у загривку (боксери – до 63).
Акіта-іну та сіба-іну
Обидві породи родом з Японії, мають приблизно однакові варіації забарвлень і практично ідентичний зовнішній вигляд. Запам’ятати просто: акіта набагато більша, ніж сиба, і морда у акіти ширша, тоді як у сіба-іну – звужена і хитра, що трохи нагадує лисячу. У фільмі «Хатіко» (і в історії, за якою його знято) фігурував саме акіта-іну.
Золотистий ретрівер та лабрадор
Насамперед, зверніть увагу на шерсть: у ретривера вона довша і м’яка, трохи хвиляста. Лабрадор трохи більший, і варіантів забарвлення у нього трохи більше: лабрадори бувають золотистими, шоколадними та чорними, тоді як ретривер хизується відтінками від золотого до рудого.
Бернський зенненхунд та австралійська вівчарка
Обидві собаки досить великі, але зенненхунд значно більший, і вони мають різний тип фігури. Австралійська вівчарка створена для швидкого бігу: цей собака м’язистий, але при цьому легкий. Бернський зенненхунд більш кремезний і важкий: він, виведений для охорони худоби, бігав мало — тільки якщо стаду справді щось загрожувало.
Чихуахуа та той-тер’єр
Заводчики пояснюють: «Тіло у чихуахуа більш витягнуте по відношенню до лап, тоді як той-тер’єр більш „квадратний“: їхня довжина приблизно дорівнює висоті. Лапи у чихуахуа коротші, у того — довші». У той-тер’єра існує лише кілька стандартних забарвлень, у той час як чихуахуа може бути абсолютно будь-якого кольору.
Пекінес та японський хін
Дорослі пекінеси, як правило, трохи важчі, а хіни трохи вищі. Шерсть у них теж трохи відрізняється: у хіна — довга, пряма і шовковиста, а у пекінесів — трохи коротша і з гривою, як у мініатюрного лева.
Мальтійська болонка та бішон фризе
Обидві породи приблизно однакового розміру, але мальтійська болонка трохи менша. Ще одна відмінність – текстура шерсті: у бішонів вона зазвичай хвиляста або кучерява, а у мальтійської болонки – пряма.
Французький бульдог та бостон-тер’єр
Багато хто говорить, що у бульдогів вуха як у кажана — це справді вдале порівняння: у цієї породи вони більші і кругліші, ніж у бостон-тер’єра. А ще бостон-тер’єр виростає трохи вище, і постать у нього трохи стрункіша, тоді як французький бульдог низький і кремезний.
Ши-тцу та лхаський апсо
Морда у лхаського апсо трохи вужча, а очі мигдалеподібної форми, тоді як ши-тцу — володарі ширшої голови і круглих очей. Шерсть у апсо щільна і густа, а в ши-тцу – більш пишна і з кучерями.
Бородатий коллі та бобтейл
Головна відмінність у тому, що у коллі є хвіст, і він довгий, у той час як у бобтейла він такий короткий, що здається, ніби зовсім відсутній. Є відмінність і у зовнішньому вигляді: шерсть у бородатих коллі може відрости набагато довше, ніж у бобтейла, якщо собаку не стригти. У коллі шерсть щільно прилягає до тіла, а у бобтейлів вона сильніше пушиться.
