Добре, що тепер ми маємо ефективні та безпечні контрацептиви.
Контрацептиви потрібні, щоб уникнути небажаної вагітності, а також захистити себе та партнера від ІПСШ. Протягом історії люди вигадували різні способи, щоб досягти цих цілей. Одні методи мали підтверджену сучасними дослідниками ефективність. Інші, хоч і були ефективні, могли серйозно нашкодити здоров’ю. Треті зовсім не працювали, бо ґрунтувалися, наприклад, на вірі у магію. Розбираємось, як саме люди оберігалися у давнину.
Стародавній світ
Оберігалися люди вже в давнину. Обов’язком жінок у більшості цивілізацій було запобігання небажаним вагітностям. Тому багато протизаплідних засобів використовували саме жінки. Чоловіки використовували бар’єрні контрацептиви, щоб захистити себе від хвороб.
Природні методи контрацепції
Про наявність зв’язку між вагітністю та чоловічою спермою було відомо вже в давні часи. Тому одним із найраніших способів контрацепції був перерваний статевий акт. А ще люди практикували анальний сеkс, щоб уникнути небажаної вагітності. Наприклад, так робили у Стародавній Греції.
Також вважалося, що тривалий період годування груддю допомагає запобігти новій вагітності. Є дані про те, що так чинили жінки у Стародавньому Єгипті. Ефективність цього не підтверджується: хоча овуляція під час лактації справді відсутня якийсь час, сучасні дослідження показують, що ризик завагітніти у такий період досить високий.
Вже в давнину жінки відстежували менструальний цикл, щоб уникнути вагітності. Однак у різних цивілізаціях ставлення до фаз менструального циклу розрізнялися. Наприклад, у Стародавній Індії вважали, що зачаття настає саме під час менструації, тому що менструальна кров вважалася аналогом чоловічої сперми. А ось згідно з уявленнями стародавніх євреїв, жінка з більшою ймовірністю може завагітніти через тиждень після менструації. У Стародавній Греції жінки також стежили за циклом, щоб уникнути вагітності. При цьому грецький лікар Соран Ефеський вважав, що найвдаліший час для зачаття до і після менструації.
Сьогодні вже відомо, із яких фаз складається менструальний цикл і що зачаття відбувається в період овуляції. Однак також відомо, що вагітність може настати навіть під час місячних. Тому “календарний метод” не вважається надійним способом контрацепції.
Бар’єрні методи
Стародавні єгиптяни одними з перших почали використовувати бар’єрні контрацептиви – прообрази сучасних презервативів. Приблизно 1000 роки до н. е. під час статевого акту чоловіки одягали на член спеціальні «чохли» з льону. Передбачалося, що вони можуть запобігати захворюванням, переданих статевим шляхом. Наприклад, захворювання, що нагадують гонорею та сифіліс.
Римлян цікавило використання контрацептивів для охорони здоров’я. Так, бар’єрні контрацептиви мали зупинити поширення венеричних захворювань. Наприклад, недуга, за описом нагадує сифіліс. Для цього використовували спеціальні оболонки для пеніса із сечових міхурів чи кишечника тварин, частіше овець чи кіз.
У Стародавньому Китаї розвивали бар’єрну контрацепцію. З шовку виготовляли спеціальні «чохли» для статевих членів, які змащувалися олією. Вони використовувалися насамперед для захисту від статевих інфекцій.
У стародавньому племені джукас у Новій Гвінеї вигадали бар’єрні контрацептиви, що відрізнялися від тих, які використовували єгиптяни, греки та римляни. Ці вироби були створені не щоб захистити чоловіків від інфекцій, а щоб допомогти жінкам уникнути незапланованої вагітності. По суті, це були перші прототипи жіночих презервативів: «чаша» з рослини, яка поміщалася у піхву перед статевим актом та перешкоджала попаданню сперми до матки.
Сьогодні також існують жіночі бар’єрні контрацептиви, які є безпечними та ефективними, проте менш популярні, ніж «звичайні» чоловічі презервативи.
Оральні контрацептиви
Популярним методом контрацепції у Стародавній Греції були лікувальні вина. У цих напоях були різні рослини, такі як акація, морозник, болотяна м’ята. Вважалося, що вони мають протизаплідний ефект.
Популярним контрацептивом у цьому ж регіоні була рослина сильфій. Ця рослина вже давно вимерла, але раніше вона росла у місті Кірені, на території сучасної Лівії, і була популярним продуктом для експорту. Жінки подрібнювали квітки сильфію, змішували з водою і пили, щоб не завагітніти. Однак давньогрецький лікар Соран Ефеський вважав, що цей відвар є не так контрацептивом, як засобом для аборту — сильфій міг викликати викидень.
Іншою рослиною для запобігання небажаній вагітності було мереживо королеви Анни, або дика морква. Гіппократ писав, що насіння дикої моркви є протизаплідним засобом і що воно також викликає викидень. Сучасні дослідження показують, що насіння цієї рослини дійсно блокує вироблення прогестерону, гормону, який необхідний для підготовки організму жінки до вагітності. Мереживо королеви Анни досі використовується як засіб народної медицини. Наприклад, у деяких штатах Індії жінки їдять його насіння, щоб запобігти зачаттю.
Жінки в Китаї як оральний протизаплідний засіб могли пити рідкий свинець та ртуть. Ці небезпечні речовини викликали серйозні побічні ефекти: могли призвести до безпліддя, ниркової недостатності та навіть смерті.
Спринцювання
Для контролю народжуваності, згідно з єгипетськими папірусами 1550 року до н. е., жінки використовували мед, листя або сік квітів акації. Сучасні дослідники виявили, що ці інгредієнти мають сперміцидну дію, тобто здатні руйнувати сперматозоїди. Такою сумішшю жінки протирали піхву перед статевим актом. Ще одним специфічним засобом був крокодиловий послід. Його жінки також поміщали у піхву. Про його контрацептивні властивості сьогодні нічого не відомо.
У Стародавній Греції жінки поміщали в піхву на час статевого акту вовняні тампони, просочені оцтом, оливковою олією чи кедровою смолою. Ці інгредієнти змінювали нормальний рівень кислотності у піхві, тому сперматозоїди потрапляли у несприятливе середовище. Отже, частковий сперміцидний ефект досягався.
Давньогрецький філософ Аристотель радив жінкам, які хочуть уникнути вагітності, змащувати геніталії кедровим маслом, свинцевими білилами чи пахощами. Подібні засоби могли викликати у жінок алергію чи опік.
Середньовіччя
У середньовічній Європі контроль за приватним життям людей перебував у руках церкви. Метою шлюбу, на думку церкви, було народження дітей. І хоча сеkс вважався гріхом лише поза шлюбом, задоволення від статевого акту навіть для подружжя було гріховним. Спроби уникнути зачаття церква розцінювала як аморальні та всіляко осуджувала.
Незважаючи на постулати духовенства, люди продовжували використовувати контрацептиви різного ступеня ефективності. Наприклад, жінки так само поміщали у піхву змочену оцтом вовну, щоб викликати загибель сперматозоїда, або пили різні трав’яні відвари, щоб уникнути вагітності. У цей же період використовували «протизаплідні амулети», які робили з яєчок бобра, вушної сірки мула, кісток чорної кішки або будь-якої іншої тварини, яка, як вважалося, надавала магічний захист. Представники знаті могли використовувати презервативи з кишок чи сечового міхура овець чи кіз.
В 1484 вийшла булла – середньовічний папський закон – папи Інокентія VIII, яка проголосила необхідність знищити брехню і чаклунство в Рейнській області. Цей документ офіційно визнав, що є відьми. Булла визначала, яких жінок вважати відьмами. І серед них були повитухи та знахарки, які допомагали іншим жінкам оберігатися або позбавлятися небажаних вагітностей. Вони стали рідше надавати свої послуги, боячись бути звинуваченими у чаклунстві. У той період методи контрацепції не набули великого розвитку.
«…вони нещадно мучать як внутрішніми, і зовнішніми жахливими болями чоловіків, жінок, і домашніх тварин, що вони перешкоджають чоловікам виробляти, а жінкам зачинати дітей і позбавляють чоловіків та дружин здатності виконувати свій подружній обов’язок…»
Булла папи Інокентія VIII
У XV столітті в Європі стався перший спалах сифілісу, який став справжньою епідемією і забрав майже п’ять мільйонів життів. У XVI столітті італійський лікар і анатом епохи відродження Габріеле Фаллопіо описував сифіліс, який назвав інакше «французькою хворобою», оскільки за однією з теорії саме в цій країні почалася епідемія. Він вказував, що сифіліс передається через сеkс і що під час статевого акту необхідно застосовувати захисну оболонку, що покриває головку статевого члена. Він навіть провів експеримент за участю чоловіків, за підсумком якого стало зрозуміло, що оболонка захищає від генітальних уражень.
Новий час
З розвитком науки та медицини необхідність бар’єрних контрацептивів ставала очевидною, а самі презервативи почали робити доступнішими. Наприклад, під час громадянської війни в Англії в 1642 солдати військ короля Карла I стали масово заражатися сифілісом, тому що користувалися послугами сеkс-робітниць. Сифіліс спричинив підвищену смертність солдатів. Тоді в армію були відправлені великі партії презервативів, які робили з кишківника великої рогатої худоби.
У середині XIX століття американський винахідник Чарльз Гудієр відкрив спосіб виробництва гуми на основі каучуку. Завдяки цьому з’явилася можливість виробляти тонкий, міцний та еластичний матеріал. До 1860 з нього, а не з органів тварин стали масово виробляти презервативи. На початку ХХ століття презервативи почали робити із латексу.
У середині 20-х з’явилася перша внутрішньоматкова спіраль, а наприкінці 50-х перші оральні гормональні контрацептиви. Так у жінок з’явилася можливість самостійно вирішувати, чи хочуть вони зачати дитину чи ні. Поступово методи боротьби з небажаною вагітністю стали більш ефективними та безпечними для обох статей.
