20+ особливостей життя балерин минулого, про які говорять тільки пошепки

20+ особливостей життя балерин минулого, про які говорять тільки пошепки

Дивовижні історіїМистецтво

Прийнято вважати, що балет з’явився в XVI столітті при королівських і князівських дворах Італії та Франції. Це були постановочні танцювальні номери, якими відкривалися аристократичні бали (baletto означало «маленький бал»). У наступні два століття балет залишався аристократичною розвагою, до якої мали доступ лічені одиниці.

Довгий час в балетних постановках брали участь тільки чоловіки. Першою балериною стала мадемуазель Ла Фонтен, що з’явилася в спектаклі «Тріумф кохання». Отож, давайте з’ясуємо, які ще секрети зберігала в собі професія професійних танцівниць і які вимоги пред’являли балеринам.

Багаті покровителі – приємний бонус до кар’єри балерини

  • Дівчаткам, особливо з бідних сімей, балет давав шанс мало не зі школи знайти багатого покровителя. У XIX – початку XX століття чоловіки з вищого суспільства були постійними глядачами вистав: вони приходили дивитися на відкриті ніжки танцівниць. Так вони порівнювали, чия пасія запальніше танцює або робить більше оборотів в піруетах.
  • По-особливому було спроектовано будинок Опери Гарньє в Парижі. Перед спектаклем багаті чоловіки заходили в спеціальне приміщення. Там прямо у них на очах балерини розминалися і готувалися до виходу на сцену. А чоловіки-покровителі вибирали собі даму серця. Приміщення, що служить місцем зустрічей і знайомств, називалося «танцювальне фойє».
  • У XIX столітті Театральну вулицю в Санкт-Петербурзі, де знаходилося Імператорське училище, охрестили «Вулицею кохання», а скло 1-го поверху будівлі зафарбовували матовою фарбою. Все тому, що під вікнами прогулювалися «шанувальники Терпсихори» – любителі підглядати за танцівницями.
  • При цьому чоловіки з вищого світу мали вільний доступ в училище. Старших вихованок запрошували на звані обіди в кабінет до директора або в його заміський маєток, де молода балерина могла знайти собі покровителя. Частим явищем були вечірки на «горищі» у театрального діяча Олександра Шаховського – в свою квартиру на верхньому поверсі він запрошував різних людей і привозив балерин Імператорського училища.

Костюми танцівниць були максимально закритими

  • До XVIII століття костюми для балетних виступів мало чим відрізнялися від повсякденного одягу: для жіночих ролей, які часто виконували юнаки, використовували довгі сукні на каркасі з під’юбником. Танцівники надягали туфлі на підборах, робили високі складні зачіски і носили чудернацькі головні убори.
  • У XVIII столітті французькі балерини Марі-Анн Камарго і Марі Салле танцювали в більш коротких спідницях, ніж це було прийнято, але і вони були ледь вище щиколотки. Щоб глядачі не бачили нічого «непристойного», балерини мали надягати спеціальні панталони.
  • Першою, хто встав на пуанти, вважається прославлена ​​італійська балерина Марія Тальоні. До речі, за легендою, коли Тальоні проїжджала кордон з Росією, митники запитали, чи не везе вона коштовності. Тоді балерина підняла спідницю і показала свої ноги.
  • На початку XX століття хореограф Михайло Фокін в балеті за грецькими мотивами «Єнісей» хотів випустити танцюристів на сцену босими. Однак показувати голі ноги було тоді проти правил Імператорського театру, тому пальці ніг намалювали на взутті танцюристів.

Побутові умови в балетній школі були спартанськими

  • До середини XIX століття власної лазні у театрального училища не було, так що парили майбутніх артисток раз в 2 місяці. Коли лазня з’явилася, вихованок водили митися щоп’ятниці.
  • День юних балерин починався о 8 ранку, коли вони відправлялися вмиватися холодною водою до пояса – спосіб загартовування, прийнятий в училищі для зміцнення здоров’я учнів.
  • Для шкільних вистав майбутнім танцівницям видавали старі зношені костюми, які ті підганяли за розміром і зростом тут же на собі. Повсякденний одяг також був не найкращим: старомодні сукні з дешевої тканини. Після закінчення школи випускниця отримувала півдюжини білизни і старий салоп (верхній одяг у вигляді накидки з прорізами для рук), який вона фарбувала і носила

У балетному середовищі був свій сленг

  • У вихованок Петербурзького театрального училища був свій жаргон. В очі один одного вони називали «дівчатами», за очі – «зозулями». Балетоман Костянтин Скальковський писав: «Якщо вам зустрінеться дівчина, яка буде постійно вживати слово “змилуйтесь”, повідомить вам, що буде вас “язвити”, тому що подруга її в вас “стріляє”, і що ви взагалі “отврат” і “нудний”, то це напевно танцівниця». Вихованки всіх і вся або обожнювали «до пристрасті», або зневажали «до відвернення».
  • Найгіршою образою для танцівниці вважалося вираз «криві ноги», який вживали стосовно будь-якої некрасивої фігури.
  • В балетну школу при Паризькій опері дівчатка відправлялися вчитися зовсім дітьми. За очі їх називали «маленькими щуриками», тому що вони були худими, ходили в поношених туфлях, носили сірий капелюшок, який пах димом від лампи, а в кишенях ховали шматочки хліба.

У балеті не було єдиного стандарту зовнішності

  • У 1830-ті роки у Франції блищала Марія Тальоні. Спочатку її вважали просто потворною: довгі руки і ноги, шия як у жирафа, нежіночні форми. Але її батько перетворив недоліки дочки в новий романтичний ідеал, придумавши для балету «Сильфіда» відповідне вбрання і образ. І дуже скоро попередниці Тальоні почали здаватися публіці приземленими і грубими.
  • На рубежі XIX-XX століть еталоном була фігура Матильди Кшесинської: округлі руки, помітні форми. До речі, велика любителька влаштовувати прийоми, Кшесинська брала себе в їжакові рукавиці тільки за місяць до виступу: сідала на дієту, лягала спати в 10 вечора, зважувалася щоранку, багато займалася, а останню добу до вистави проводила в ліжку, з’їдаючи лише легкий сніданок.
  • У шкільні роки Матильда теж не обмежувала себе в їжі: «Ранкова кава був о 8 годині ранку, і чого тільки до неї не подавалося: домашні молочні продукти, домашні булочки, печива, варення. Ми дуже любили поїсти», – писала вона в щоденнику. І так до вечора. Не дивно, що до кінця літа юна Матильда могла дуже сильно погладшати. У той же час субтильну Анну Павлову, чия худоба вважалася величезним недоліком, відпоювали в школі риб’ячим жиром, щоб вона видужала.
  • Балерина Шура Данилова писала, що першим, від кого вона почула зауваження з приводу зайвої ваги, був імпресаріо Сергій Дягілєв. Її партнер на одній з репетицій сказав: «Я танцюрист, а не вантажник меблів». Тоді Дягілєв пригрозив: поки балерина НЕ схудне, він не дасть їй ніяких ролей. Данилова згадувала, як мучилася: в той час ніхто не знав про дієти і правильне харчування, так що вона просто дозволяла собі їсти один йогурт, носила легінси, щоб ноги сильніше потіли, і пила новомодні таблетки для схуднення з незрозумілим складом, від яких паморочилося в голові .
  • У середині минулого століття балетмейстер Джордж Баланчин почав говорити балеринам: «Я хочу бачити ваші кістки!».

Балерини і вагітність

  • Майбутня балерина, хореограф і педагог балету Броніслава Ніжинська народилася буквально за лаштунками театру: її мати, балерина, виступала на сцені до останнього дня вагітності.
  • Балерина Матильда Кшесинська, завагітнівши, передбачала, що зможе приховувати своє становище і танцювати при наймні перші 5 місяців, інакше партії дісталися б іншим балеринам. Що вона і робила, станцювавши в тому числі і в «Дон Кіхоті». Її виступи закінчилися лише на 6-му місяці вагітності. Матильда згадувала: «Я продовжувала виходити на сцену до лютого. Відчувала себе чудово. Ні за характером рухів, ні по фігурі не було помітно, що я вагітна».

А який факт про балерин здався вам найбільш незвичайним?