Час іде, а з ним змінюється мода. Те, що вчора вважалося символом елегантності та високого стилю, сьогодні може здатися дивним і безглуздим. Протягом століть люди слідували різним трендам, щоб підкреслити свій статус, красу і витончений смак. Однак деякі модні віяння минулого здаються нам настільки ексцентричними, що зараз викликають лише здивування або посмішку.
Чорні зуби
Білосніжні зуби далеко не завжди вважалися стандартом краси, адже в минулому не так легко було стежити за гігієною порожнини рота. Чорні зуби, чи то пофарбовані, чи то гнилі, часто вважалися ознакою благородного походження і навіть привабливості. Люди часто спеціально фарбували зуби в чорний колір, щоб відповідати тогочасним стандартам краси.
У Японії ця традиція з’явилася у VIII столітті, оскільки чорний колір вважався вишуканим. Ритуал називали охагуро. Лише у 1870-х роках Японська імперія офіційно заборонила цей звичай. Сьогодні охагуро практикується винятково гейшами, і тільки в рамках церемоній і традиційних ритуалів.
Однак подібне було популярним не тільки на Сході. В Англії королева Єлизавета I була відома своєю пристрастю до солодкого, що призвело до появи карієсу. Лікувати зуби в ті часи було не так легко, тому призвело до незвичайної модної тенденції. Оскільки солодке могли дозволити собі лише багаті та забезпечені люди, їхні зіпсовані зуби стали символом високого соціального статусу. Своєю чергою, бідні, які не мали доступу до таких вишукувань, штучно фарбували свої зуби, щоб не відставати від моди.
Пулени
З XII до XV століть у моді були туфлі з довгими загостреними носами – пулени. Для сучасної людини вони можуть виглядати безглуздо, але для тих часів – це писк моди. У деяких пуленів носи були настільки довгими, що їх доводилося прикріплювати ланцюжками до ніг.
Вважається, що тренд започаткували аристократи 1382 року, коли король Річард II одружився з Анною Богемською, яка й популяризувала ці туфлі. Хоча їх носили і чоловіки, і жінки, чоловічі пулени були значно екстравагантнішими. Що довший ніс, то багатшим вважався їхній власник. З XV століття цей тип взуття в Англії та Франції був повністю заборонений: королівські укази заборонили шевцям їх шити. Хоча багато хто вважав такі туфлі модними, але факт зручності ніхто не скасовував.
Мініатюри «Око закоханих»
Око закоханих – це особливі мініатюрні картини, де зображено око чоловіка, коханого або дитини. Їх часто носили у вигляді браслетів, брошок або каблучки.
Щоб зрозуміти сенс цих аксесуарів, важливо звернутися до історії вікторіанської епохи. Соціальні норми тоді обмежували публічне спілкування між чоловіками і жінками, і в таких умовах погляди ставали заміною словам. Вони могли передавати букет емоції: пристрасть, любов, зацікавленість. Це і стало ключовим способом спілкування, особливо коли слова були неможливі. Око, закарбоване в мініатюрі, було символом відданості та любові, а також певною мірою влади та спостереження.
Тварини як аксесуар
У 1890-х роках в Америці виникла разюче дивна мода, що об’єднала любов до домашніх тварин і прикрас. Жінкам почали продавати живих ящірок, яких видавали за хамелеонів. Вони нібито змінювали колір під вбрання господині й ідеально пасували до будь-якого образу як «жива прикраса». Жінки кріпили ящірок до волосся і шарфів, надягаючи на плазунів крихітні нашийники.
Товариство із захисту тварин тоді виступило проти цієї моди, адже за тваринами треба було ще правильно доглядати. У Нью-Йорку випустили указ, що забороняє продаж ящірок, але ніхто не звертав на це уваги.
Кринолін
Кринолін став популярним серед багатих жінок у XIX столітті. У Вікторіанську епоху модниці прагнули ефекту вузької талії, і один із способів її візуально зменшити – створити величезний контраст за рахунок об’ємної спідниці. Кринолін одночасно вважався символом жіночності і викликав суперечки через свій масштаб і непрактичність. Що більшим був кринолін, то багатшою вважалася жінка, тож мода швидко перетворилася на змагання за розмірами. Жінки ледь проходили в двері, і навіть з’явилися спеціальні стільці – з підлокітниками для чоловіків і без них для жінок, чиї спідниці просто не поміщалися.
Хоббл-спідниця
Хоббл-спідниця – це спідниця з украй вузьким подолом. Настільки вузьким, що багатьом жінкам навіть складно було ходити в ній. Тренд був популярний лише 5 років і швидко вийшов з моди. Є думка, що прототипом спідниці було японське кімоно. Але є й інша версія: 1908 року Едіт Огільбі Берг стала першою американкою, яка полетіла як пасажир у літаку. Щоб спідниця не розвівалася на вітрі, вона прив’язала її до щиколоток мотузкою. Цей інцидент і надихнув модельєрів на створення специфічного дизайну спідниць.
