Перукарське мистецтво зародилося в античному світі, а ножиці для стрижки і лосьйони використовували ще стародавні єгиптяни. Складні зачіски прикрашали голови жінок вже до нашої ери, а деякі хитромудрі укладки з минулих століть навіть намагаються повторити і сучасні дами.
Стародавні єгиптянки робили спеціальну зачіску, щоб поліпшити ріст волосся
У Стародавньому Єгипті зачіски відігравали важливу роль. Усіх дітей з дитинства і до досягнення підліткового віку постійно голили, залишаючи лише невелике пасмо волосся. Щоб зачіска мала гідний вигляд, і чоловіки, і жінки користувалися спеціальними випрямлячами та носили перуки. Поблизу Луксора навіть працювала фабрика з виробництва накладок і перук із натурального волосся.
Найпопулярніша дамська укладка передбачала поділ волосся на три однакові частини. Ця зачіска символізувала поклоніння богам, а заодно мала обдарувати жінку здоровою шевелюрою і поліпшити ріст волосся.
За часів королеви Єлизавети жінки зашивали у волосся «щурів»
Наприкінці XVI століття знатні європейські пані віддавали перевагу високим і химерним зачіскам. Щоб надати шевелюрі необхідного об’єму, волосся завивали, збивали, а ще використовували додаткові подушечки, які називали “щурами”.
Ці накладки робили з натурального волосся, яке скачували у валики, що нагадували за формою гризунів. «Щурів» за допомогою стрічок і ниток притискали до кінчиків волосся. Потім акуратно намотували на подушечки пасма. Завдяки цьому зачіска виходила пишною та об’ємною. Готову конструкцію скріплювали за допомогою стрічок або зшивали нитками.
В епоху Відродження волосся могло багато розповісти про свою господиню
Італійські панянки XVI століття споруджували різноманітні зачіски за допомогою кісок і скручених пасом. Щоб надати конструкції об’єму, вони часто використовували штучне волосся. А за допомогою стрічок і власних пасом дівчата робили так зване італійське плетіння, яке збоку часом нагадувало обруч, що вінчав голову.
Укладка в ті часи одразу чітко повідомляла оточуючим про вік, соціальний і сімейний стан жінки, її матеріальний добробут. Дівчата, яким доводилося заробляти, прибирали волосся під тюрбан. Знатні дами носили складні зачіски, прикрашені коштовностями. А панянки, які хотіли підкреслити свою доброчесність, воліли прикривати шевелюру вуаллю.
На початку минулого століття жінкам доводилося витрачати цілий день на завивку
У 20-ті роки минулого століття в моду увійшли короткі жіночі стрижки. Панянки радо розлучалися з довгими локонами, проте популярний у ті часи боб пасував далеко не всім. Тому деякі модниці наважувалися на хімічну завивку волосся.
Пасма намотували на металеві стрижні, які за допомогою дротів кріпилися до страхітливого вигляду апарату. Стрижні нагрівалися, що й надавало волоссю бажаної хвилястої форми. Ця процедура займала багато часу, часом дамам доводилося стирчати в салоні цілий день. До того ж завивка була досить ризикованою справою: часто стрижні нагрівалися занадто сильно, і деякі локони просто відпадали.
Вікторіанські дами йшли на різні хитрощі, щоб прикрасити нудні зачіски
За часів правління королеви Вікторії на зміну хитромудрим зачіскам, прикрашеним квітами і локонами, прийшли скромні і прості укладки. Дами робили прямий проділ і стягували волосся в елегантний пучок. Деяким панянкам такі варіанти здавалися нудними, тому вони намагалися за допомогою кучерів, квітів або несподіваного об’єму зробити цікавими хоча б бічні завитки.
Потрібно було володіти завидною спритністю, щоб носити фонтанж
За легендою цю зачіску винайшла одна з фавориток Людовіка XIV. Під час полювання панянка загубила капелюшок, і її шевелюра розтріпалася. Тоді вона зв’язала своє волосся у хвіст за допомогою мереживної стрічки і випадково ввела нову моду. Спочатку фонтанжем називали пучок волосся, прикрашений стрічками і мереживами, який пов’язували прямо над чолом.
Згодом його змінила висока конструкція з дроту, яку обплітали волоссям, штучними локонами, бантами. Фонтанж постійно збільшувався в розмірах, і дамам було все складніше впоратися з цією зачіскою, конструкція так і норовила з’їхати в самий невідповідний момент.
Кучерявий чубчик користувався великою популярністю наприкінці XIX століття
На рубежі XIX і XX століть дами воліли укладати своє волосся у вузол, залишаючи вільним лише чубчик. Основна маса волосся могла бути пов’язана в косу або згорнута в пучок, а ось чуб обов’язково завивали за допомогою щипців. В одних жінок виходили м’які й хвилясті локони, в інших же пасма нагадували радше пружини.
Дами висловлювали свою думку за допомогою зачіски
У другій половині XVIII століття жіночі зачіски стали монументальними. За допомогою подушок або спеціальних форм, зроблених з пробки, волосся і штучних пасом, перукарі створювали високі конструкції. Найчастіше їх ще й прикрашали декоративними фігурами.
Укладки були настільки масивними, що деяким дамам складно було увійти в дверний отвір або забратися в карету. Критики потішалися над цією модою, проте дами створювали шедеври перукарського мистецтва не лише заради краси. За допомогою різних фігур – кораблів, квітів, птахів – пані могла висловити своє ставлення до тієї чи іншої проблеми, навіть нічого не говорячи вголос.
За часів династії Мін дами носили на голові залізні конструкції
Традиційну зачіску Да Ла Чі, яка так часто з’являється в історичних фільмах і серіалах, у її сучасному вигляді винайшли спеціально для імператриці Цисі, яка правила в XIX столітті. Сама металева конструкція, яка використовується при створенні цієї укладки, була відома і раніше, але в колишні століття волосся просто намотували навколо форми. У XIX столітті цей убір стали обтягувати чорним атласом і прикрашати коштовностями, китицями і квітами.
Деякі іспанки досі раз на рік у рік укладають волосся в зачіски XVIII століття
Щороку у Валенсії проходить свято Фальяс. Для урочистої ходи панянки одягаються у вбрання в стилі XVIII століття і створюють на голові складні зачіски, які чимось нагадують укладку принцеси Леї з «Зоряних воєн».
Шевелюра розділяється на три частини, кожна з яких скручується в складні пучки над вухами і на потилиці. Жінки заколюють волосся дорогоцінними шпильками, які зазвичай передаються у спадок.
