Іноді будівлі – старі й нові, відомі й не дуже – приховують у собі секрети. Ми можемо щодня ходити повз і не знати про унікальні особливості того чи іншого будинку, а даремно, адже часто такі приховані деталі розповідають найцікавіші історії.
Ми любимо міський туризм і завжди раді дізнатися неочевидні фішки урбаністичної архітектури, тому зібрали тут найбільш вражаючі об’єкти.
Кінна гвардія
Уважні туристи можуть помітити, що на баштовому годиннику будівлі Кінної гвардії в Лондоні, якраз на позначці 2 години, є якась дивна темна плямочка – чи то дефект каменю, чи то грибок.
Чорна мітка на циферблаті – це зовсім не цвіль. Річ у тім, що поруч із цим місцем 30 січня 1649 року о 2 годині дня було страчено короля Англії Карла I.
Будинок з фасадом, що сповзає
Тиха вулиця маленького британського містечка Кліфтонвілл нічим не вирізнялася до 2013 року, поки до неї не дістався художник і архітектор-концептуаліст Алекс Чіннек. До того, як фасад «сповз» у палісадник, ця будівля простояла безхазяйною цілих 11 років. Звичайно ж, у Кліфтонвіллі відразу з’явилися туристи, але ненадовго – інсталяція проіснувала близько року, потім будівлю знесли.
Свою роботу Чіннек назвав «Від колін мого носа до живота моїх пальців». У його творчому портфоліо є й інші реалізовані проєкти. Головна ідея робіт Алекса Чіннека – «взяти щось знайоме і зробити з ним щось, що спотворює наше сприйняття навколишнього світу».
Студентський гуртожиток у Зволле
Здалеку цю будівлю можна прийняти за будівельні вагончики на березі річки, але насправді будинок не має фундаменту – він плаває, тобто по суті це великий човен, побудований з морських контейнерів. У кожному розташовується зручна квартира з усім необхідним.
Марсельський блок
Багатоквартирний будинок у Марселі, спроектований Ле Корбюзьє і зведений 1952 року, мав започаткувати активне будівництво подібних будівель по всій Франції. Людині, яка не цікавиться архітектурою, може здатися, що це звичайна житлова багатоповерхівка, але це не так.
Ле Корбюзьє придумав концепцію влаштування житлових будинків нового типу з ідеальним, на його думку, співвідношенням індивідуального і колективного. Передбачалося, що жителю будинку зовсім не обов’язково залишати будівлю, щоб задовольнити будь-яку свою потребу, – усі заклади побутових послуг, а також магазини і ресторани розташувалися всередині. Крім того, у житловому будинку є 5 вулиць для прогулянок, а на даху розташовується бігова доріжка.
Центральний ринок у Ризі
Центральний ринок у Ризі досі вважається найбільшим критим ринком у Північній Європі. Він займає величезну площу – 1,6 га – і складається з 5 павільйонів, які якраз і викликають інтерес. Річ у тім, що вони були переобладнані з ангарів для дирижаблів, які належали кайзерівській Залізній дивізії.
Відьмина хата
Цю будівлю в Одесі називають ще будинком-стіною, бо під певним кутом може здатися, що вона складається з одного лише фасаду. Але це не так.
Скошений кут робився для того, щоб до будинку можна було «приєднати» ще один, на перпендикулярній вулиці. Згодом ці приєднані будівлі могли знести, перпендикулярну вулицю забудувати, а будинок із гострим кутом залишався. На радість любителям оптичних ілюзій.
Ідеальний палац
Складно повірити, але цю будівлю побудувала одна людина – дивакуватий листоноша Фердинанд Шеваль, у якого не було ні освіти архітектора, ні грошей на будматеріали. З 1879-го до 1912-го – аж 33 роки – він збирав придорожнє каміння, коли доставляв пошту по околицях.
Ще 20 років знадобилося йому на будівництво химерної споруди, в якій не можна виділити жоден архітектурний стиль. Проте через багато років у стилю Фердинанда знайшлися послідовники.
Вузький будинок
Передній і бічний фасад цього будинку в Сіетлі здаються абсолютно звичайними. Сюрприз чекає на тих, хто побачить його задню частину, яка виходить у внутрішній двір. Її ширина становить лише 120 см. Планування будинку має форму трапеції – якщо подивитися на будівлю зверху, вона нагадує шматочок сиру.
За легендою, це будинок жінки, якій чоловік при розлученні залишив непоказну ділянку землі. Однак вона не розгубилася і побудувала на ній будинок. А завдяки майстерності дизайнерів з інтер’єру він не здається тісним, незважаючи на свою особливість.
Світовий торговий центр у Бахрейні
Хмарочос, побудований у Бахрейні 2008 року, отримав нагороду за природозберігаючий дизайн. У мости, що з’єднують вежі-близнюки, вмонтовані вітрогенератори. Будівля у формі вітрила спроектована так, щоб вітер проходив через турбіни на максимальній швидкості. Вітрогенератори забезпечують 10-15 % від загального енергоспоживання веж за рік.
Будинок у Хівергемі
У старих європейських будинках іноді можна побачити загадкові ніші, що нагадують чи то камін, чи то печі. Але вони не мають стосунку до опалення – це бджолині вулики. Коли середньовічній господині потрібен був мед, вона просто на кухні знімала задню кришку й отримувала доступ до стільників.
Житловий квартал Marzahn-Hesseldorf
У берлінському районі Marzahn небанально підійшли до реставрації панельних багатоповерхівок, що залишилися з часів НДР. Мікрорайон похмурих панельок перетворили на фешенебельний квартал за допомогою фарби. Балкони, ліпнина, мармурове оздоблення та інші красиві деталі – все це графіті. До речі, наймасштабніше в Європі.
Завдяки цьому спальний район став приваблювати туристів. А ті, хто не знає секрету, здалеку нізащо не зрозуміють, що вся краса тут намальована.
Найменша будівля Парижа
Будівля завширшки з двоспальний матрац колись була майстернею шевця. Зараз це житлове приміщення з окремим входом.
Агрікольська церква
Агрікольська церква (кірха) була збудована в Гельсінкі 1935 року і має одну цікаву особливість – 30-метровий шпиль, який за потреби можна засунути всередину. Під час війни тут були часті авіанальоти, і уряд не хотів, щоб шпиль став орієнтиром для ворожих бомбардувальників.
«Рожевий будинок»
Хоча Швейцарія і не брала участі у Другій світовій війні, вона зберігала збройний нейтралітет, тобто в будь-який момент була готова до нападу. Було обрано військовий уряд, побудовано «лінію тоблеронів» – протитанкових бетонних блоків – та інші укріплення, зокрема й фортецю «Рожевий дім».
З дороги вона виглядає як звичайний житловий будинок, але якщо придивитися, то можна побачити, що вікна в будівлі намальовані. У 40-ті роки в ньому постійно перебував взвод солдатів, готових до атаки, і артилерійське знаряддя. А товщина стін у такого будиночка аж 2,5 метра!
Церква святого Миколая у Ворті
У старих англійських церквах з північного боку іноді можна побачити непримітні маленькі дверцята. Такі конструкції називалися «дверима диявола» і потрібні були для того, щоб диявол мав змогу покинути церкву після обряду хрещення або екзорцизму.
Тайбей 101
Як відомо, хмарочоси через сильний вітер відхиляються від своєї осі. Мешканці верхніх поверхів можуть навіть відчувати щось на зразок морської хвороби. Щоб мінімізувати цей ефект і зробити будівлю стійкішою, використовують інерційний демпфер – величезний маятник, який підвішують у спеціальній шахті ближче до вершини будівлі.
Усередині тайванського хмарочоса Тайбей 101 розташований найбільший демпфер у світі – гігантська сфера вагою 660 тонн.
Будинок Гундертвассера
За проектом Гундертвассера у Відні побудували будинок на 50 квартир. Межі квартир легко помітити на фасаді, бо кожна має свій колір. На даху будівлі розташовані золотий церковний купол і 19 садів, у яких ростуть дерева і чагарники. Гундертвассер спроектував будинок абсолютно безкоштовно, але звернувся до міської ради з проханням, щоб у цьому місці ніколи не побудували нічого, що б йому не сподобалося.
Мадуванвела Валаува
У колоніальні часи на Шрі-Ланці британці призначали регіональних правителів з числа місцевої знаті. Одним з таких правителів був Мадуванвела Маха Дісаве. Він щиро ненавидів колонізаторів, але відкрито бунтувати проти їхньої влади не міг, тому продемонстрував свою неповагу у цікавий спосіб.
Маха Дісаве наказав зробити арку при вході на територію свого маєтку такою низькою, що колонізатори були змушені «кланятися», якщо хотіли з ним побачитися. А в мозаїку на підлозі Маха Дісаве навмисне додав дорогі британцям символи – портрет королеви Вікторії, знак фунта стерлінгів, герби та інші відзнаки. Колоніальна влада могла подумати, що так Маха Дісаве висловлює свою лояльність, тоді як, навпаки, його ідея полягала в тому, щоб мешканці, слуги і гості топтали мозаїку ногами.
