У кіно XIX століття виглядає дуже романтичним: розкішні сукні, вишукані капелюшки з локонами, що вибиваються з-під них, джентльмени в стильних костюмах. Усе це, зрозуміло, було, але за кадром залишилося багато менш привабливих, але анітрохи не менш захопливих речей.
Люди в ті часи милися оцтом
Питаннями гігієни в XIX столітті завідували лікарі. Вони радили дамам 1 або 2 рази на місяць приймати теплу ванну. Надмірно висока та низька температура води, запевняли медики, могла спричинити проблеми зі здоров’ям – від висипу до божевілля. У перервах між довгоочікуваними ваннами дама омивала тіло губкою, змоченою в прохолодній воді та оцті.
А голову мили аміаком і цибулевим соком
Голову мили рідко, бо цей процес був складним і не дуже приємним. Жінкам радили розводити чистий нашатирний спирт у теплій воді, а потім втирати його в шкіру голови і волосся. Аміак, звісно, дуже ефективно очищав волосся від бруду, але при цьому роз’їдав шкіру.
Була менш травматична альтернатива – цибулевий сік. Він не настільки ефективно очищав волосся, але дехто був упевнений, що засіб робить локони блискучими і сприяє більш бурхливому росту шевелюри.
І все це робили на кухні
До того як у будинках з’явилися водопроводи, люди милися в найтеплішій кімнаті – на кухні. Воду можна було нагріти на плиті і налити в бляшану ванну, і вся сім’я, як правило, милася в одній і тій самій воді по черзі.
Нерідко кухня була на 2-му поверсі, і важкі відра доводилося тягати туди. Причому не тільки нагору, а й потім вниз, щоб вилити брудну воду.
М’ясні маски для пружної шкіри
Щоб якомога довше зберегти молодість обличчя, жінки перед сном накладали на шкіру тонкі шматочки сирої яловичини. У Вікторіанську епоху також вірили, що нанесення тваринного жиру на ніч допомагає повернути обличчю гладкість і пружність.
Сон як засіб для схуднення
Ідеалом жіночої фігури вважалася стрункість із легкими округлостями. Боролися із зайвими кілограмами різними способами: від вживання води з лимоном до небезпечних препаратів, що містили миш’як, стрихнін або навіть личинки солітера.
Один із популярних методів того часу – стояти 20 хвилин після їжі. Газети цитували відомого лікаря, який запевняв, що така звичка допоможе уникнути надмірної ваги.
Ще однією радикальною практикою було використання сильних заспокійливих. Люди сиділи на дієті, перебуваючи в напівсонному стані, щоб не відчувати голоду. Однак великі дози седативних препаратів мали серйозні наслідки для здоров’я.
З худорлявістю теж боролися
Худим жінкам теж доводилося нелегко. Їм рекомендували якомога частіше лежати нерухомо при тьмяному світлі, «уникаючи всякого занепокоєння і намагаючись бути байдужими до кожного відчуття».
Їли пісок
На рубежі XIX-XX століть стала популярною ідея очищення організму. Деякі методи були химерними, наприклад поїдання піску.
«Ми не їмо бруд. Ми їмо пісок. Це тільки круглий пісок, який ретельно відібрано, стерилізовано й очищено», – говорив лідер Міжнародної асоціації охорони здоров’я Вільям Віндзор. На його думку, це допомагало травленню.
Обирали в подружжя свою повну протилежність
При виборі чоловіка вікторіанці керувалися не тільки матеріальним становищем кандидатів. Доброю прикметою було, якщо потенційна обраниця була зовні повною фізичною протилежністю нареченому. Наприклад, якщо чоловік був темноволосим, йому говорили, що він має обрати біляву наречену. Комплекції це теж стосувалося.
Вони дуже багато рухалися
Вікторіанці – це не тільки леді та джентльмени в дорогих і незручних костюмах, яких нам показують на екранах. Це ще й прості люди робітничого класу, що залишаються за кадром. І їм у цей період часу доводилося витрачати величезну кількість енергії на виконання навіть повсякденних завдань.
Чоловікам доводилося проходити до 10 км тільки для того, щоб дістатися до роботи. Жінки також більшу частину дня були на ногах, займаючись домашніми справами або працюючи в майстернях і на фабриках.
Ретельно маскували «вади» зовнішності
В епоху, коли антибіотиків та ефективного лікування не було, люди терпіли дискомфорт від хвороб, з якими ми зараз справляємося на раз-два. Ба більше, фізичні недуги часто залишали на тілі помітні сліди, які тоді вважалися ганебними.
Наприклад, знаменитий автор праці «Про походження видів» Чарльз Дарвін з підліткового віку страждав шкірними висипаннями, через які в нього розпухали губи і червоніло обличчя. Постійне гоління подразнювало шкіру вченого, і тоді дружина запропонувала йому відпустити бороду.
У поета Альфреда Теннісона через проблеми із зубами спотворилися риси обличчя, і він теж успішно приховав це за допомогою вусів і бороди.
Довгі спідниці та вузькі корсети звинувачували в поширенні туберкульозу
Методи профілактики захворювань у XIX столітті були доволі незвичними за нашими мірками. Наприклад, однією з причин поширення туберкульозу на повному серйозі вважали жіночий одяг. Лікарі стверджували, що довгі спідниці, що волочаться вулицею, – це непристойно, адже вони підхоплюють заразу, і жінки неусвідомлено приносять її в дім.
Тісні корсети також вважалися однією з причин туберкульозу, оскільки здавлювали легені. Щоб зупинити захворюваність, спідниці почали шити коротшими, а корсети – вільнішими.
При цьому піднімати спідницю обома руками було моветоном
Під час переходу тротуару леді мала піднімати сукню лише правою рукою, піднімаючи її трохи вище щиколоток. Використовувати для цього обидві руки вважалося поганим тоном і допускалося лише у випадку, якщо бруд був надто глибоким.
