Вікторіанська епоха — час правління королеви Вікторії (1837–1901) — була періодом стрімких змін у моді, суспільних звичаях та повсякденному житті. Проте деякі з переконань і правил того часу зараз здаються настільки дивними, що можна лише зрадіти, що вони залишилися в минулому. Ось найцікавіші факти, а наприкінці на вас чекає несподіваний бонус — кого вікторіанці тримали вдома як домашніх улюбленців.
Жінкам не було де сходити до туалету
Вікторіанські пані мали ретельно планувати свої прогулянки, адже громадських туалетів для жінок просто не існувало. Справити нужду можна було хіба що в будинку друзів чи родичів. Вважалося, що візит до громадського туалету був надто незручним і навіть принизливим для леді.
Це обмеження пов’язане з тогочасною мораллю, яка відводила жінкам роль «янгола дому». Громадський простір сприймався як місце для чоловіків, а життя жінок обмежувалося домом та найближчим оточенням. Такі умови отримали назву «сечового повідця».
Чоловіків обирали за формою голови
Для вікторіанців шлюб був дуже серйозною справою, і вибору партнера приділяли велику увагу. Існували навіть книги, які допомагали визначити ідеального чоловіка за формою черепа або носа.
Наприклад, у «Практичному посібнику з визначення характеру» зазначалося, що опуклості черепа можуть вказати, чи буде чоловік турботливим батьком або вірним партнером. А римський ніс вважався ознакою впертості, тому не радили одружуватися двом людям із такими рисами.
Ідеальну різницю у віці теж можна було обчислити: потрібно було розділити вік чоловіка навпіл і додати 7 років. Наприклад, 30-річному чоловікові підходила 22-річна жінка.
Поїзди вважали небезпечними для психіки
У 1850–1860-х роках залізниця викликала чимало побоювань. Вважалося, що їзда поїздом може пошкодити мозок, спричинити тривожність або навіть довести до божевілля.
Газети поширювали історії про так званих «залізничних божевільних», описуючи пасажирів, які втрачали розум через шум і рух поїзда. Згодом страхи вщухли, а поїзди стали популярним і зручним видом транспорту.
Лікарські огляди проводили в темряві
Вікторіанські жінки не могли відвідати лікаря без супроводу чоловіка або компаньйонки. Для вказання болючого місця використовували манекен, а гінекологічні огляди проводили лише у виняткових випадках.
Щоб уникнути незручності, обстеження проводили у затемнених кімнатах або через ширму, яка розділяла лікаря та пацієнтку. Оплату лікарю передавали непрямо, щоб уникнути натяку на комерційний характер послуг.
Любителі зеленого кольору були в небезпеці
У першій чверті XIX століття в моді був смарагдово-зелений колір: ним були зачаровані як модниці, які носили зелені сукні, так і заможні пані, які обирали цей колір для своїх інтер’єрів. Біда в тому, що для фарбування тканин, килимів і шпалер використовували надзвичайно токсичний фарбувальний пігмент – «зелень Шеєле», а трохи пізніше – «паризький зелений». Вони містили миш’як і призводили до важких наслідків для здоров’я. Виявити це вдалося тільки в другій половині XIX століття.
Люди носили «холерні пояси»
Вважалося, що дизентерією і холерою заражаються не від забрудненої питної води, а від переохолодження живота, тож вікторіанці для профілактики одягали фланелеві або в’язані з вовни «холерні пояси» – щоб не продуло!
У вікторіанських дам були спеціальні «чайні сукні»
Вдома вікторіанські леді носили сукні вільнішого крою, ніж у громадських місцях. Таке вбрання називалося «чайним»: звісно, воно теж було багато прикрашене, часто мало шлейф, але його можна було вдягати без допомоги покоївок, і воно не потребувало корсета. «Чайну» сукню можна було носити в колі сім’ї або друзів, але з’являтися на публіці в ній було непристойно.
Дами носили штани! Але слово «штани» було під забороною
До кінця Вікторіанської епохи жінки втомилися від корсетів і кринолінів. Деякі сміливі дами почали носити штани, і громадський осуд і карикатури в журналах їх не зупиняли. Звісно, такі штани мали зовсім інакший вигляд, ніж зараз – це були радше пишні шаровари. Але справа зрушила з мертвої точки: жінки хотіли зручного одягу, а не пишних спідниць, прикрашених рюшами, в яких можна було тільки «притулитися до балюстради і завмерти на місці».
Утім, саме слово «штани» не можна було вимовляти вголос, як і слово «ноги». Замість цього говорили «кінцівки» і «роздвоєні спідниці».
Бонус: вікторіанці тримали вдома їжаків
У Вікторіанську епоху деякі городяни заводили їжачків і тримали їх на кухні: вважалося, що вони, як ніхто інший, здатні боротися з домашніми комахами – жуками і тарганами.
