Чорна королева, отруйниця, дітовбивця, призвідниця Варфоломіївської ночі – сучасники не шкодували для неї прізвиськ.
Катерину Медичі можна назвати найненависнішою жінкою в історії. «Чорна королева», отруйниця, дітовбивця, призвідниця Варфоломіївської ночі – сучасники не шкодували для неї “прізвиськ”, частина з яких були несправедливими.
Дитя смерті
Зловісний образ Катерини Медичі не був винаходом Дюма. Вона народилася під зловісною зіркою. Чи не жарт, дитину одразу після народження 1519 року охрестили «дитя смерті».
Її мати – 19-річна герцогиня Мадлен де ля Тур – померла через шість днів після пологів, а батько, Лоренцо Медічі II, через два тижні. Це прізвисько як шлейф супроводжуватиме все її подальше життя.
Їй приписують отруєння старшого брата чоловіка – Франциска, королеви Наваррської – Жанни Дальбре, і навіть свого сина Карла IX.
Найстрашнішим її жестом стала Варфоломіївська ніч. Але Чорною королевою вона стала не через свою репутацію. Катерина вперше одягла траур чорного кольору.
До цього у Франції символом скорботи вважався білий. У чому в чому, а в моді вона була першою при дворі. Вона носила траур за своїм загиблим чоловіком Генріхом II 30 років, емблемою вона зробила зламані списи, а девізом «Від цього мої сльози і мій біль», але про це трохи пізніше.
Культ Діани
За шлюбною лотереєю Катерину визначили в дружини другому синові французького короля Генріху Валуа. Але шлюб став фактично фіктивним. У короля вже було кохання всього його життя – його дитяча вихователька Діана де Пуатьє.
Він був закоханий у неї з 11-річного віку. У неї вже був позашлюбний син від короля, а Катерина, навпаки, ніяк не могла завагітніти. Ситуація ускладнювалася тим, що Медічі кохала свого чоловіка.
Згодом, в одному зі своїх листів доньці, вона писала: «Я кохала його і буду вірна йому все життя». Французький двір відторгав її, як і Генріх. За спиною постійно кидали: «Купчиха! Куди їй до знатних Валуа!».
Малоосвічена, некрасива, безплідна. Коли після смерті першого претендента на трон – Франциска вона стала дружиною дофіна, ситуація не покращилася. Ходили чутки, що Франциск I, батько Генріха, практично погодився розірвати шлюб свого сина з Катериною.
А при дворі, тим часом, розквітав культ Діани. Свою фаворитку Генріх II обожнював до своєї смерті, коли їй уже було 60.
Королева поруч із нею – просто тінь. Щоб хоч якось домогтися прихильності чоловіка після народження таких довгоочікуваних дітей, вона віддала їх на виховання Діані.
При дворі Катерина повністю розчинилася в політиці, якою займався король і його Діана.
Законодавиця мод
Але за життя Генріха II, у Катерини залишалася своя стезя, в якій їй не було рівних: вона була головною законодавицею мод у всій Європі.
До її смаку прислухалася вся аристократія Франції. Саме їй прекрасна стать Європи зобов’язана наступними непритомностями – вона встановила ліміт для талії – 33 см, якого досягали за допомогою корсета.
Привезла вона з собою з Італії і підбори, які приховували недоліки її маленького зросту. Разом з нею до Франції приїхало морозиво. Воно вперше з’явилося на її весіллі, яке тривало 34 дні.
Італійські кухарі щодня подавали нову страву, новий різновид цих «крижинок». І після цього їхні французькі колеги освоїли цю страву.
Таким чином, перше, що принесла Катерина Медічі до Франції, стало єдиним, що там закріпилося. Придане швидко розтратили, весь її політичний внесок призвів лише до падіння Валуа, а морозиво залишилося.
Нострадамус у фаворитах
Положення тіні при фаворитці короля не влаштовувало Катерину. Вона не давала волю емоціям і терпляче зносила всі образи двору, але загальне презирство лише підігрівало її марнославство. Їй хотілося любові чоловіка і влади.
Для цього Катерині потрібно було вирішити найголовнішу проблему – народити королю спадкоємця. І вона вдалася до нестандартного шляху. Ще в дитинстві, коли вона навчалася при монастирі в Сієні, Катерина захопилася астрологією і магією.
Одним із головних наближених французької королеви став провісник Нострадамус. Сучасники подейкували, що саме він вилікував її від безпліддя. Треба сказати, традиційні народні методи, якими вона користувалася, були вельми екстравагантні – їй доводилося пити настоянку з сечі мулів, носити на животі коров’ячий гній і уламки оленячих рогів.
Щось із цього спрацювало. З 1544 до 1556 року вона безперервно народжувала дітей. За 12 років вона народила десятьох. Просто фантастичний результат. Франциск, Єлизавета, Клод, Людовик, Карл Максиміліан, Едуард-Олександр, який буде потім Генріхом Третім, Маргарита, Еркюль, останній обожнюваний син, і 1556 року – близнюки Вікторія і Жанна, але останні померли прямо в утробі.
З ім’ям Нострадамуса пов’язують і найголовніше передбачення в житті Катерини. Історикиня Наталя Басовська розповідає, що колись королева прийшла до нього із запитанням – «скільки правитимуть її сини?».
Він посадив її біля дзеркала і почав крутити якесь колесо. За Франциском юним колесо повернулося один раз, він, справді, правив менше року, за Карлом Дев’ятим – 14 разів прокрутилося колесо, він правив 14 років, за Генріхом Третім – 15, і він правив 15.
У колі сім’ї
10 липня 1559 року через рани, отримані на турнірі, помер Генріх II. Спис ворога ковзнув по його шолому і проткнув око, залишивши в мозку осколок. Катерина Медічі одягла свій знаменитий чорний траур, зробила собі символічну емблему зламаного списа, і приготувалася пробиватися через своїх дітей до влади.
Їй це вдалося – вона домоглася статусу «гувернантки Франції» при своїх синах. Другий її спадкоємець Карл IX прямо на коронації урочисто заявив, що правитиме разом із мамою.
До речі, останніми словами його стали теж: «О, мамо». Придворні не помилилися, називаючи Катерину «неосвіченою». Її сучасник Жан Боден тонко підмітив: «найстрашніша небезпека – інтелектуальна непридатність правителя».
Катерина Медічі могла бути ким завгодно – хитрою інтриганкою, підступною отруйницею, але до розуміння всіх тонкощів внутрішніх і міжнародних відносин їй було далеко.
Наприклад, її знаменита конфедерація в Пуассі, коли вона організувала зустріч католиків і кальвіністів з метою примирити дві конфесії. Вона щиро вірила, що всі проблеми світу можна залагодити душевними переговорами, так би мовити, «в колі сім’ї».
На думку істориків, вона навіть не змогла зрозуміти істинний сенс промови наближеного Кальвіна, який заявив, що куштування хліба і вина під час причастя – тільки спогад про жертву Христа.
Страшний удар по католицькому богослужінню. А Катерина, яка ніколи не вирізнялася особливим фанатизмом, лише зі здивуванням спостерігала за конфліктом, що розгоряється.
Їй було зрозуміло лише одне: з якихось причин її план не вдавався. Вся її політика, незважаючи на страшну репутацію Катерини, була до болю наївною. Як кажуть історики, вона була не володарем, а жінкою на троні.
Головною її зброєю були династичні шлюби, жоден з яких не був вдалим. Вона одружила Карла IX з донькою імператора Максиміліана Габсбурга, доньку Єлизавету відіслала до Філіпа II – фанатика-католика, який зламав останній життя, але не приніс жодної користі Франції та Валуа.
Молодшого сина вона сватає Єлизаветі I Англійській – головному ворогу того ж Філіпа. Катерина Медічі вірила – династичні шлюби – вирішення всіх проблем.
Вона так і написала Філіпу: «Починайте влаштовувати шлюби дітей, і це полегшить вирішення релігійного питання». Катерина мала намір одним весіллям її дочки католички Маргарити з гугенотом Генріхом Наваррським примирити дві конфліктуючі конфесії.
А потім одразу після весілля влаштувала масову різанину запрошених на урочистість гугенотів, оголосивши їх у змові проти короля. Не дивно, що після таких кроків династія Валуа канула в лету разом із єдиним сином, який пережив її, – Генріхом III, а Франція потрапила в кошмар Громадянської війни.
Терновий вінець?
Отже, як же варто ставитися до Катерини Медичі. Чи була вона нещасною? Безперечно. Сирота, покинута дружина, принижена «купчиха» при дворі, мати, яка пережила майже всіх своїх дітей.
Енергійна, вічно-зайнята королева-мати, чия політична діяльність була, здебільшого, безглуздою. На бойовому посту вона все їздила і їздила Францією, поки нездоров’я не наздогнало її в Блуа, де вона і померла під час свого чергового візиту.
Її «вірні піддані» не залишили її в спокої і після смерті. Коли її останки повезли в Париж, щоб поховати в Сен-Дені, громадяни міста пообіцяли скинути тіло в Сену, якщо труна з’явиться біля міських воріт.
Уже через багато часу урну з прахом перенесли в Сен-Дені, але місця поруч із чоловіком не знайшлося, як і за життя. Урну закопали осторонь.
Не доля, а її страшна, але наївна політика знищили за одне покоління процвітаючу династію Валуа, якою вона була за її свекра Франциска I.
