Ренесансом називають період європейської історії, що знаменує перехід від Середньовіччя до Нового часу і охоплює XV і XVI ст. Одні дослідники вважають його початком ери гуманізму, інші кроком назад, адже паралельно з розквітом мистецтва в епоху Відродження процвітало захоплення магією та полювання на відьом.
Ми вирішили дізнатися докладніше про загадковий Ренесанс і відкопали цікаві факти, які дозволять вам зробити самостійні висновки про те, чи справедливо той час називають епохою Відродження.
- У Флоренції епохи Ренесансу чоловіки одружувалися у віці 30 років, тоді як дівчата ставали дружинами у 17–18. Така різниця у віці призвела до того, що в місті було чимало молодих вдів.
- Життя жінок у Флоренції було несолодким. Французький мандрівник, побувавши у цьому місті, написав: «Жінки тут більш замкнені, ніж у будь-якій іншій частині Італії; вони бачать світ лише через маленькі отвори у вікнах».
- За іншою інформацією, жінкам заборонялося навіть виглядати у вікно, щоб не спокушати випадкових перехожих на вулиці.
- Головним завданням жінок було бути гарними. Тому їм заборонялося грати на духових інструментах: це спотворювало їхні риси обличчя. Натомість жінкам пропонувалося освоювати струнні, наприклад лютню.
- Найкрасивішою кімнатою у палаці була спальня. Там приймали гостей.
- У моді були зачіски, що прикривали вуха. Жінки носили їх, побоюючись вагітності. За легендою, Діва Марія завагітніла через вухо, почувши слово Боже.
- Один з головних шедеврів Ренесансу – “Таємна вечеря” Леонардо да Вінчі – знаходиться в поганому стані через любов великого живописця до експериментів. Замість того, щоб нанести фарбу на вологу штукатурку, як завжди і робилося при створенні фрески, метр вирішив створювати «Таємну вечерю» на сухій стіні. У результаті фарба почала відшаровуватись, і Леонардо довелося виправляти свою роботу ще до того, як та була закінчена. Можливо, у «Таємній вечорі», що ми бачимо сьогодні, від оригіналу не залишилося майже нічого.
- Іконою стилю епохи Відродження був Генріх VIII, який увів у моду взуття із квадратними носками. При цьому він суворо регламентував тренд, видавши наказ, що обмежував ширину носка 6 дюйми (15,24 см).
- Саме в епоху Ренесансу з’явилася фешен-тенденція відкрити світові те, що приховано під одягом. А все завдяки англійським законам про розкіш, які наказували простолюдинам мати однобарвний гардероб. Щоб урізноманітнити свої монотонні костюми, ті вигадали робити на них розрізи, демонструючи тим самим нижній шар одягу, розфарбований яскравими кольорами.
- Спеціальності хірурга та перукаря були різними гранями однієї професії. Одні й ті самі майстри могли і зуб видерти, і волосся постригти.
- При цьому лікарі епохи Відродження почали робити пластичні операції. У той час дуелі та хвороби могли суттєво зіпсувати чоловічу зовнішність, але хірурги були здатні це виправити. Вони проводили ринопластику, пересаджуючи шматок шкіри з передпліччя на перенісся. Саме завдяки умільцям Ренесансу багато знаменитостей сьогодні можуть похвалитися ідеальними носами.
- Ще один винахід епохи Відродження – це морозиво. Сім’я Медічі оголосила конкурс на найнезвичайнішу страву, у ньому переміг флорентійський продавець курчат, який представив до двору знаменитого сімейства заморожений десерт. Приблизно водночас ще один флорентієць – придворний Бернардо Буоналетті – організовував свято на честь прибуття іспанських гостей. Він ставив театралізовані вистави та запускав феєрверки, але найголовніше — приготував крем зі смаком бергамоту, лимонів та апельсинів, охолоджений сумішшю власного виробництва.
- Знаменита галерея Уффіці насправді замислювалася аж ніяк не як музей. По суті це був офісний центр Флоренції. Власне, «уфіці» і перекладається як «офіси».
- Знаменитий римський Колізей у епоху Відродження служив промисловим будинком. У XVI столітті його планували перетворити на фабрику з виробництва вовни, але цей процес спричинив би руйнування більшої його частини. І натомість 1594 року у будівлі збудували невеликий завод із виробництва клею. А до кінця XVII століття стародавній стадіон перетворився на звалище.
- Саме в епоху Ренесансу латинська мова перестала бути живою. Ще в Середні віки на ній розмовляли і вона еволюціонувала, але захопленість вчених Відродження Античністю призвела до того, що латина повернулася до своєї класичної форми і її природний розвиток зупинився.