На планеті налічується близько 8 млн видів живих організмів. Серед них – 1-2 млн тварин, кожна з яких має власні неповторні особливості. Так, наприклад, поширений міф про те, що бегемоти пітніють кров’ю, давно розвінчано, зате встановлено, що улюблені всіма дельфіни – близькі родичі звичайних корівок.
Ми попереджаємо: стаття може шокувати вашого внутрішнього біолога.
- У 1992 році вчені виявили скелет амбулоцета – предка сучасних китоподібних. Він жив на планеті десятки мільйонів років тому і вів земноводний спосіб життя. Вивчивши тварину, фахівці зрозуміли, що амбулоцет – родич парнокопитних і китів, ніби перехідна ланка між ними. Таким чином, було доведено, що китоподібних варто відносити до загону парнокопитних.
- У бегемотів відсутні потові залози, тож кров’ю вони пітніти не можуть (а такий міф існує і вельми поширений). Однак за високих температур на шкірі тварини й справді виступають краплі червоного кольору. Ця масляниста рідина – своєрідний «крем» від засмаги, який до того ж має антисептичні властивості.
- У кожного восьминога є дзьоб. Він працює за принципом ножиць, використовується для поїдання їжі і зовні схожий на дзьоб папуги. Це, до речі, єдина тверда частина тіла восьминога, і вона є мірилом отвору, в який він може пробратися.
- Зебру, на відміну від коня, неможливо приручити, хоча поодинокі випадки трапляються. За темпераментом смугасті конячки сильно відрізняються від своїх одомашнених побратимів. У їхньому арсеналі є ікла та копита, які вони швидко застосовують навіть при найменшій загрозі. Не кожен хижак наважиться напасти на таку здобич. До того ж сама зебра досить невелика, тож їздити на ній верхи було б фізично некомфортно: висота зебри в холці варіюється від 120 до 150 см, тоді як для коня ця цифра може досягати 180 см.
- Сучасний крокодил є нащадком загону крокодиломорфів. Коли вчені досліджували зуби останніх, вони виявили, що 8 із 16 видів цих доісторичних тварин були травоїдними. Судячи з усього, хижаками вони ставали щонайменше тричі.
- В Африці проживає кудлатий хом’як, шерсть якого просякнута отрутою. Багато великих хижаків, напавши на цього гризуна, ризикують попрощатися з життям. Вчені з’ясували, що хом’як здирає кору з отруйного дерева, жує її, після чого вилизує собі боки. Таким чином його шерсть і просочується отрутою.
- Ще кілька слів про парнокопитних. Більшість людей вільно включають до цього загону будь-яку тварину, що має копита. Це неправильно: до парнокопитних відносять тих звірів, копита яких утворені парною кількістю пальців, а для непарнокопитних характерне непарне число. Наприклад, до першої групи належать бізони, кабани, верблюди, китоподібні та інші, а до другої – коні, носороги та інші.
- Нешкідливі шимпанзе є такими тільки на перший погляд. Насправді милі мавпочки часом полюють на дрібних звірків, включно з приматами. Причому полювання у них організоване. Група ділиться на 2 частини: одні шимпанзе заганяють здобич, а інші чатують на неї в засідці.
- Згідно з дослідженнями вчених, роги тварин (починаючи з корів і закінчуючи жирафами) є не чим іншим, як пухлиною. Відмінність зі справжніми утвореннями полягає в тому, що роги ростуть під невсипущим контролем організму. Передбачається, що вивчення цього феномена може допомогти лікарям у боротьбі з раковими захворюваннями.
- На невеликому індонезійському острові Сулавесі мешкає вид карликових буйволів – аноа. Вважається, що подібна карликовість – наслідок острівного способу життя: кількість їжі та територія на таких землях вкрай обмежені. Середній зріст тварин ледь сягає 80 см. Для порівняння: звичайний буйвіл може виростати до 2 м.
- У деяких риб (наприклад, у саргана) кістки мають зелений колір. Незвичайний відтінок пояснюється тим, що в організмі цих риб у великій кількості накопичується речовина білівердин – фарбувальний пігмент жовчі. М’ясо таких риб цілком їстівне.
- Копита коня часто називають другим серцем. Під зовнішнім роговим шаром ховається сітка кровоносних судин. Коли тварина крокує або біжить, удар копита об землю, подібно до стуку серця, штовхає кров вгору. Інакше кажучи, копита допомагають качати кров, завдяки чому коні здатні виносити величезні фізичні навантаження.
- У зоопарках у білих ведмедів часто зеленіє шкура. Шерсть у ведмедика всередині порожниста і не має пігменту – як наслідок, вона пропускає ультрафіолет, а назад тепло не випускає. Через це білий ведмідь чудово почувається за найнижчих температур. У зоопарках же клімат м’якший і тепліший, через що в шерсті тварини заводяться колонії мікроскопічних водоростей.
- У світі широко поширений феномен двоголових змій. У кожної голови є власний мозок, ікла і отрута, що часто стає проблемою: вони не можуть скоординувати свої дії під час вистежування здобичі або втечі від хижака, а іноді й зовсім нападають одна на одну. Як наслідок, такі особини живуть не особливо довго.
- На території Азії та Африки мешкають голчасті миші, які в разі небезпеки скидають шкіру – точно так само, як ящірки відкидають хвіст. Шрамів при цьому не утворюється, оскільки гризуни мають приголомшливу здатність до регенерації.
