Жінки у всі часи прагнули бути красивими і наслідувати моду. Багато чоловіків від них також не відставали. Для цього аристократи пускалися на багато хитрощів і користувалися незліченною кількістю аксесуарів, які на той час здавалися справжнім атрибутом елегантності. Але сьогодні, дивлячись на них, ми щиро дивуємося: невже можна було вважати стильним предметом блохоловку чи дамський горщик?
Тому до Вашої уваги улюблені дрібниці модниць і модників минулого, які ми зараз вважаємо незвичайними.
Жіночий горщик
У XVII–XVIII століттях у Франції жінки активно користувалися бурдалю — жіночим підкладним судном для природних потреб. Цей предмет мав одну ручку та нагадував соусник. Річ, начебто, дуже делікатна. Проте француженки минулих століть зовсім так не вважали.
За часів Людовіка XIV на балах у Версалі прекрасні пані в кринолінах і перуках скромно відходили до стіни і під музику справляли побутові потреби. Що вже казати в такому разі про використання бурдалю. До того ж це був справжній розкішний предмет гардеробу: його виготовляли з фаянсу чи фарфору та прикрашали вишуканим розписом.
Блохоловка
З тієї причини, що гігієна в минулі часи залишала бажати кращого, на тілі людини жило чимало комах. Для позбавлення від бліх аристократки вигадали наступний спосіб. Вони носили на плечі чи поясі шкірку хутрового звіра. Мордочка була штучною, а лапки прикрашені золотом та коштовностями.
Деякі жінки йшли ще далі: усередині шкірки містилася пастка у вигляді шматочка тканини, просоченої медом, кров’ю, смолою. На думку наших предків, таке пристосування мало привабити комах і змусити їх перебратися з людини на тушку звіра.
Брови з мишачих шкурок
У XVIII столітті існувала цікава мода на штучні брови. Жінки збривали те, чим нагородила їх природа, і клеїли на місце брів… мишачі шкірки. Зазвичай їх розташовували високо на лобі – це надавало обличчю глузливий вигляд.
Тютюнова пляшечка
Тютюнова пляшечка – невеликий флакон для зберігання нюхального тютюну. У її кришці закріплювалася маленька ложечка зі слонової кістки, дерева чи металу.
Виникли такі аксесуари на Сході. Китайські майстри старанно розписували цей предмет. Що цікаво, окрему цінність мали ті пляшечки, які були розписані зсередини.
У XIX столітті в Англії, за часів королеви Вікторії, цей аксесуар став неймовірно модним, як, втім, і багато інших китайських див.
Родимки як «камуфляж»
Природні родимки у XVIII столітті приховували під товстим шаром косметики та пудри, а натомість на обличчя кріпилися “мушки”. Їх виготовляли із чорного шовку, оксамиту або шкіри та розміщували у різних місцях на обличчі. Так панночки не тільки прагнули зловити нареченого, а й часто маскували сліди хвороб: віспи, сифілісу та ін.
Маска від сонця
На що тільки не йшли аристократки, щоб зберегти свою бліду шкіру в первозданному вигляді! У XVI столітті вони носили чорні оксамитові маски, захищаючи обличчя від сонця. Найчастіше маску використовували під час подорожі.
Боїмося уявити, як носити цей аксесуар, чорний колір якого буквально притягував до себе сонячні промені.
«Око коханого»
На щастя, око в таких прикрасах було намальованим. Але, здається, від цього виглядав такий аксесуар не менш зловісно. Найчастіше це були акварельні мініатюри на слоновій кістці, які здобули популярність європейських дам і панів XVIII-XIX століть.
Очі коханих людей дивилися з брошок та кілець, медальйонів та внутрішньої сторони скриньок. Спочатку їхньою метою було зберегти анонімність предмета зітхання, але пізніше все частіше стали замовляти «очні» портрети подружжя, дітей та інших близьких людей.
Прищіпки для спідниць
Вперше такі пристрої з’явилися в 1846 році. Ця прикраса, до всього іншого, була дуже практичною. Прищіпки кріпилися до довгих спідниць, захищали їх від бруду, а також полегшували пересування.
Кораблі у волоссі
Зачіски XVIII століття – це грандіозність, помпезність та феєрія. Вони були схожі на живопис рококо: найбільш стильні дами носили на голові опудало птахів, статуетки, цілі сади з крихітними деревцями. Саме в цей період особливою популярністю користувалася зачіска а-ля белль куль з моделлю знаменитого французького фрегата.
Звичайно, з такими височенними зачісками було дуже складно сидіти в кареті, і тоді придворний перукар королеви Марії Антуанетти Леонар вигадав легкий складний механізм: за його допомогою зачіску можна зробити низькою, а потім знову високою.
Кульки для пухких щік
Наприкінці XVII століття з’явилася мода на кульки для щік, щоб ті виглядали пухкішими. Для цього використали різні матеріали. Модники при цьому шепелявили, і в цілому їм було непросто вимовити і кілька слів.
