Сьогодні для нас нормально вільно та приватно користуватися туалетом чи ванною. Відомо, що перші вбиральні з’явилися в Європі наприкінці 1800-тих років, коли до будинків провели водопостачання. А до цього часу туалети були місцями загального користування, де люди грали в ігри та навіть спілкувалися при справлянні природних потреб. Таке зараз навіть важко уявити. У статті зібрано кілька цікавих фактів про давні туалети та ванни і як вони еволюціонували від великих громадських приміщень до менших, але персональних місць.
1. Ванни були місцями загального користування
З часів Римської імперії та до Середньовіччя чоловіки та жінки користувалися спільними купальнями тобто ваннами. Будівництво та сервіс останніх забезпечувала держава, і туалети були звичними місцями спілкування й купання. В такі локації подавалася тепла та холодна вода, були там і гарячі басейни, а ще крамниці, школи й бібліотеки. Певні громадські вбиральні могли вмістити до 1600 осіб.
2. Не було жодної приватності
Розташовані у центрах міст, туалети найчастіше будували обабіч парків та садів і останні могли прихистити одночасно дуже багато людей. Тож в I ст. до н. е. цей “особистий” момент був геть не особистим, бо для римлян ставав моментом розмови та розваги.
3. Там люди зустрічалися з іншими людьми та споживали їжу
Багато людей відвідувало громадські ванни для того, щоб поспілкуватися, дізнатися про новинки тогочасної моди. Там жителі Римської імперії їли, грали в різні ігри та чистили зуби. Це для них було нормальною справою, ніхто не соромився ходити у таку купальню та “зависати” там зі знайомими.
Тогочасні ванни-купальні прекрасно забезпечували потребу римлян у соціалізації. За даними досліджень, які вивчали стоки туалетів, там знаходили рештки молюсків, мідій та різноманітних десертів. А ще яловичини, козлятини, баранини, курятини та дикої оленини. Пишні були застілля, еге ж?
Відвідувачі грали в кості на гроші, у ванній навіть примудрялися ткати! Останнє заняття, за поясненнями дослідниці Аліси Вайтмор, імовірно відбувалося у роздягальні, де були сидіння.
4. Губка для миття була спільною
У Давньому Римі, звісно ж, туалетного паперу ще не було, тож для миття та очищення тіла люди користувалися морськими губками… спільно. Останні зачіплювали на палиці та терли тіло. Якщо зробити висновок з усієї інформації, поданої вище, вбиральні приватністю не хизувалися, тож губки не викидали, а вимочували в солоній воді та оцті й знову пускали у використання.
5. Ванни призначалися для всієї родини
І були такого змішаного типу з часів римлян до Середніх Віків. Ними користувалися усією родиною. Приготування до процедури починалося ще вдома і ніхто не дивувався тому, що тато з сином ідуть вулицею лише у спідньому.
6. Туалет був надворі та… був усюди
Якби ви жили у середньовіччі та вам би терміново знадобився туалет… далеко ходити не треба: вам для задоволення таких потреб знадобився б і міст, і вулиця, і дорога, і навіть громадські місця. Виходиш надвір — і маєш собі туалет.
Історикиня Керол Роукліф пояснює, що у пізньому середньовіччі населення стало обізнанішим у питаннях гігієни та здоров’я. Тому місцева влада прийняла рішення побудувати окремо виділені локації-туалети й міста таким чином стали чистішими. Популярними, особливо для чоловіків, були варіанти, де усі випорожнення стікали у річку та відносилися її водами.
7. Туалети дуже погано пахнули, особливо влітку
Згадуючи про цей період, вбиральні змінювалися за типом соціального прошарку. В замку обладнували спеціальні приміщення з дірками в підлозі. Подібно до шаф, у стінах відчинялися дверцята, люди ходили туди по потребі, а нижче падали екскременти.
Останні падали прямо в підвали замків. І особливо влітку, відгонили неймовірним смородом.
8. Вигрібні ями вичищали вручну
Аж у XVIII столітті людство поступово призвичаїлося до користування туалетів, тож не дивно, що до цього часу випорожненням вигрібних ям займалися “нічні люди”. Щойно вулиці порожніли, вони заступали на нічну службу.
У багатих районах міста вони забирали екскременти кожної ночі, в бідніших — не так часто.
9. Фекалії виливалися прямо на вулицю
У давні часи доступ до зручностей був лише у вельмож. І за відсутності таких в біднішого населення, мешканці Единбургу з криками “Ґарділоо!” попереджали перехожих на вулиці, щоб на них не потрапити випорожнення.
Цей термін, який в оригіналі англійською пишеться “Gardyloo!” перейшов до французької мови та втілився у її еквіваленті “Prenez garde a l’eau!”, що в буквальному перекладі означає: “уважно — на вас ллється вода”. Практика широко використовувалася аж до XIX століття до установлення перших каналізацій.
10. Туалети були розплідником інфекцій
Після встановлення перших каналізацій у Європі, суттєво зменшилася кількість загиблих від холери й черевного тифу. Як виявилося, найперші ці захворювання поширювалися через брудну воду. Сьогодні нам здається це очевидним, а тоді людям роками треба було страждати, поки не доводилося очевидне.
Першим, хто визначив це, був лікар Джон Сноу, який, за допомогою карт, ідентифікував вогнище хвороби в Лондоні: відро з відходами протікало, і його вміст просочувався до резервуара з питною водою. Дослідження Сноу стало не лише переворотом у санітарній та медичній науці, а й виявилося першою епідеміологічною працею, та підштовхнуло до запровадження гігієнічних правил та норм у Західній Європі.
