Тварини якимось магічним чином вміють визначати, що людина перед ними добра і їй можна довіряти. Інакше як пояснити, що вони іноді самі знаходять того, хто буде їх любити, годувати й ніколи не покине? І чомусь здається, що у котиків у цьому плані інтуїція особливо розвинена.
Ми готові довести це фотографіями та історіями користувачів мережі, до яких одного разу прийшли їхні пухнастики й делікатно промурмотіли: «Ну, привіт. Я тепер житиму з тобою».
«До нас у дім вбігли 2 кішки з вулиці. Перш ніж ми змогли потрапити з ними до ветеринара, сталося ось що»
«Я прихистив бездомного кота. Вночі до нього почав навідуватися його брат. У мене справді не було інших варіантів»
«Цей малюк прибився до нас на відпочинку в Хорватії. Повернулися додому, я спати не могла. Через 5 днів поїхала за ним — думала, не знайду»
«А він чекав на мене біля дверей, хоча там уже нікого не було. Почув мої кроки за 200 метрів і кинувся до мене, одразу на руки. Тепер живе з нами. Ось у таке диво за 1,5 місяця перетворився».
«Спочатку вона була бездомною, а потім протягом багатьох років жила у нашому задньому дворі. Але минулого року вона нарешті вирішила здатися й оселилася у нас»
«Пищав на всю вулицю так, що охрип, і досі не вміє правильно нявкати. Побачив мене, підбіг і замурчав так голосно… Що ж, тепер це мій кіт»
«Намагалася вмовити чоловіка завести другу кішку, а він не був у захваті від цієї ідеї. Потім ми вирушили в похід, і цей красунчик прийшов і пробув з нами всю ніч»
«Коли власник кемпінгу сказав, що він бездомний і тиняється тут уже кілька місяців, я відразу зрозуміла, що він поїде з нами додому. Познайомтеся з Руфусом».
«Ця пухнаста красуня прийшла до нас у 30-градусний мороз, сіла на паркан і тримала оборону проти двох собак, які гавкали на неї»
«Мабуть, вирішивши, що це її останній притулок, вона просиділа ось так близько 4 годин, спалюючи поглядом і собак, і їхніх господарів. За наполегливість її негайно прийняли в сім’ю».
«17 років тому його підкинули в дитячий садок, куди ходила наша донька. У нас уже було 3 коти у двокімнатній квартирі. Ми не планували 4-го»
«Але щоранку він кидався мені під ноги, коли я приводила доньку до садка. Через 5 днів я здалася. Взяли до себе, назвали Моріс. Ми його обожнюємо».
«Мій дідусь помер 6 днів тому. Буквально наступного дня цей бездомний кіт немов з нізвідки з’явився в його будинку й так і залишився»
«Цей малюк йшов за нами, коли ми вигулювали 2 великих собак. З ім’ям для нього ми поки що не визначилися»
«Він заскочив у мою вантажівку, коли я був на роботі, і з’їв мій сендвіч. Що ж, тепер у мене є ще один кіт»
«У знайомих у селі народилися кролики, і нас запросили подивитися. Ми поїхали. У дворі бігали кошенята, що нещодавно з’явилися на світ, і я взяла одне, щоб погладити»
«Він виліз мені на плече й усі дві години, поки ми там перебували, спокійно проспав. Коли ми вже збиралися йти, я жартома сказала: «І що мені тепер із ним робити? Він же буквально до мене причепився». Усі лише посміхнулися: «Доведеться забирати його із собою». Відтоді минуло вже близько 18 років. Тепер він живе з нами, повністю звик до домашнього життя й навіть не знає, що таке вулиця. Із усіх людей він визнає лише мене, а коли в будинку з’являються гості, воліє триматися осторонь і ні до кого не підходить».
«Це Пузань. З’явився у нашому дворі сам. У сусідів є пухнаста кішка — напевно, це її дитинча. Він зайшов у дім, поїв, оглянувся, поспав, увечері пішов»
«А вранці прийшов і залишився у нас назавжди. Я перший тиждень чекала, думала, може, сусіди будуть шукати, але ні, мабуть, він був нікому не потрібен».
«Бродяча кішка йшла за нами додому. Що ж, як нам її назвати?»
«Моя Міра прочекала мене на вулиці, не зходячи з місця, годин 5»
«Я йшов у гості й побачив кішку, що сиділа посередині пішохідної доріжки. Вона мені сподобалася, я сказав їй: „Дочекаєшся — поїдемо до мене додому“. Вона дочекалася».
«Він пройшов за мною майже кілометр вулицями з жвавим рухом. Інші мої кішки поки що його рішуче не приймають, але я його все одно люблю»
«Мій Степ сам вибрав мене, коли я прийшла до подруги в гості. Вліз на руки — і все. Ось уже 9 років ми разом»
«Обидва підібрані. Рудий кинувся до ніг мого песика з криком: „Мене-е-е, мя-я-я-яу, візьміть…“ А другий через рік сів під нашу машину й не захотів йти»
