Що робити, коли почуття залишаються без відповіді? Це питання хвилювало людей у всі часи. Наші предки теж шукали способи впоратися з нерозділеним коханням, і деякі з їхніх методів сьогодні можуть здатися доволі дивними, а подекуди навіть шокуючими.
З давніх-давен люди цікавилися різними речовинами природного походження, яким приписували практично надприродні сили. Таємничі зілля, отрута рідкісних тварин або екстракти певних рослин, за легендами, могли посилювати сеkсуальне бажання і збільшувати шанси на народження дітей. Ці чудодійні засоби називали афродизіаками — на честь грецької богині кохання. У середні віки цілителі прописували їх парам, які ніяк не могли зачати дитину. А самотні жінки, які прагнули знайти довгоочікуване щастя, вільно експериментували із застосуванням цих засобів на об’єктах своєї пристрасті. Звісно, якщо у них було достатньо коштів для подібних експериментів. «Зазвичай афродизіаками вважали продукти, які були або рідкісними й дорогими, наприклад, трюфелі, фуа-гра або ікра, або мали форму статевого органа, наприклад, спаржа чи артишок і навіть яєчка тварин», — розповідає авторка дослідження «Статеві акти» Марта Хопкінс.
Так, наприклад, в Азії протягом тисячоліть найсимволічнішим афродизіаком вважався балут — варене качине яйце, в якому вже сформувався плід з оперенням, хрящами та дзьобом. Згідно з повір’ями, воно могло позитивно впливати на потенцію. Особливою популярністю користувалася також отрута жаб і ропух — її властивості високо оцінили спочатку китайські, японські та тайванські цілителі, а потім вона стала застосовуватися й у європейській медицині. У 1888 році італійський лікар С. Стадеріні опублікував роботу про успішне застосування жаб’ячої отрути для місцевого знеболювання, а століття потому вченим вдалося виявити особливі речовини в її складі — буфадієноліди — стероїдні сполуки, що викликають галюцинації. Сенс казки про царівну-жабу відразу заграв новими барвами, чи не так? З наукової точки зору, поцілувавши жабу, принц міг відчути чуттєве збудження і почати галюцинувати.
Дивно, але попри офіційні застереження міністерств охорони здоров’я, американці та європейці й донині продовжують підпільно купувати старовинні отруйні зілля, які нібито впливають на сеkсуальне збудження. Нерідко ці експерименти мають сумний фінал. Наприклад, у 2008 році широко висвітлювалася подія з 35-річним мешканцем Нью-Йорка. Той придбав у магазині інтимних товарів афродизіак із жаб’ячої отрути, також відомий як «Камінь кохання», «Ямайський камінь» або «Китайська скеля». Він вирішив проігнорувати інструкцію, яка рекомендувала застосовувати засіб зовнішньо, і просто випив його. В результаті його довелося госпіталізувати, а через два дні він помер у лікарні. Це аж ніяк не перший трагічний випадок із летальним наслідком, що стався в сучасному Нью-Йорку. Відомо, що щонайменше четверо мешканців міста померли від застосування «Каменю кохання» на початку 1990-х.
Розповідаємо, які ще небезпечні й малоприємні речовини наші предки вважали афродизіаками.
Іспанська мушка
Ще з часів стародавніх греків отруйну комаху, відому як іспанська мушка, використовували у складі любовного зілля. Представників цього виду жуків-наривників із майже серцеподібною головою та восьмичленним черевцем висушували й подрібнювали. А отриманий порошок додавали в зілля. Довгий час вважалося, що цей інгредієнт сприяє посиленню ерекції. Однак згодом вчені з’ясували, що він викликає лише утворення червоних пухирів по всьому тілу, нестерпний свербіж і сильні шлунково-кишкові розлади.
За чутками, саме від вживання іспанської мушки помер король Сицилії, Фердинанд II Арагонський, у 1516 році. Після смерті своєї першої дружини Ізабелли він одружився з молодою дамою на ім’я Жермена де Фуа. Небажання втратити репутацію перед новою дружиною, а також необхідність народити спадкоємця чоловічої статі змусили монарха вдатися до допомоги чудодійних зілля. Вже після його смерті були отримані підтвердження того, що в останні роки свого життя Фердинанд регулярно приймав підозрілі еліксири та зілля, у складі яких був порошок іспанської мушки.
Піт гладіаторів
У Стародавньому Римі не було більш популярної розваги для народу, ніж гладіаторські бої, а найуспішніші бійці були символами мужності та головними об’єктами жіночих сеkсуальних фантазій. І цей «фанатизм» нерідко переходив усі мислимі й немислимі межі. Наприклад, римські лікарі рекомендували пити кров гладіаторів для лікування різноманітних хвороб — від епілепсії до безпліддя. Зрозуміло, що жодних наукових підтверджень ефективності цього засобу не існувало, все трималося лише на сліпій вірі та поклонінні перед силою чоловіків-бійців. А ось піт переможців вважався одним із найпотужніших афродизіаків, який жінки використовували як крем для обличчя. Спеціально навчені люди збирали піт і бруд з тіла гладіатора після успішного бою, а потім продавали всім бажаючим за кругленьку суму.
Пюре з черв’яків і трав
У XVII столітті в колоніальному Нью-Мексико іспанці, які оселилися там, не тільки торгували з місцевим населенням, а й поступово переймали їхні традиції та звичаї. Згідно із записами інквізиції, багато жінок у той час були засуджені за чаклунство — зокрема, за приготування любовних зілля за рецептами індіанців. Деякі з цих зілля містили пюре з черв’яків, трав і рідини організму. Приготовані зілля потрібно було розтерти по грудях тієї людини, любов якої ви мріяли здобути.
Амбра
Про італійського ловеласа Джакомо Казанову складали легенди.Чимало чоловіків були впевнені, що він використовував особливі засоби або рецепти, які допомагали йому здобути славу неперевершеного спокусника та підкорювати жіночі серця. Та в чому ж полягав його секрет? За однією з популярних версій, запорукою успіху італійця були страви з устриць, яким приписували особливі властивості. З’явилася навіть легенда, що одного разу Казанова спокусив юну дівчину, передавши їй устрицю поцілунком. Чи варто говорити, що після цього популярність страв з молюсків у ресторанах стрімко зросла? Однак на устрицях шукачі слави Дон Жуана не зупинилися. Незабаром вони з’ясували, що Казанова завжди просив додавати особливий інгредієнт у десерти — амбру, якій приписували властивості потужного афродизіака. Що ж це за секретний компонент? Як не дивно, це речовина, що має різкий і відразливий запах, яка утворюється виключно в стравоході великих китів.
Барвінок і дурман
Квіти завжди асоціювалися з романтикою, тому зовсім не дивно, що саме вони використовувалися в різних магічних ритуалах і настоянках, які мали привернути увагу об’єкта пристрасті. Один із найневинніших обрядів, що дійшов до наших часів, полягав у тому, щоб садити насіння квітів на стежках, якими пройшов ваш коханий. Втім, ми сумніваємося в дієвості цього методу: невже можна закохатися в божевільного садівника, який постійно ходить за вами з повними кишенями насіння? Та коли йдеться про кохання, люди готові випробувати найрізноманітніші способи. Такої ж думки, схоже, дотримувався і німецький алхімік Альберт Магнус. Він стверджував, що можна «магічним чином» створити любовний зв’язок між чоловіком і жінкою, якщо змішати барвінок (також відомий як «чаклунська фіалка») і розчавлених черв’яків.
У Стародавній Індії квіти теж використовувалися для приготування любовних зілля. Наприклад, рослина дурман вважалася чудовим афродизіаком, який сприяє виникненню любовної прихильності (насправді, це смертельний галюциноген). А ось у Колумбії вдурман слугував набагато похмурішим цілям: його екстракт підмішували в напої овдовілим дружинам вождів, щоб згодом заживо поховати їх разом із покійними чоловіками.
Кров і кінцівки тварин
Жертвами людського прагнення набути сеkсуальної привабливості для протилежної статі стали багато тварин. Наприклад, споконвіку сильним афродизіаком вважався порошок з рогу носорога. Його рекомендували вживати, підмішуючи у вино, для підвищення потенції. Це призвело до швидкого падіння чисельності носорогів на африканському континенті. Постраждали й інші тварини цього континенту — зокрема, тигри. Їхні статеві органи використовувалися для тих самих цілей. А ось в азіатських країнах уже протягом майже 2000 років існує традиція вживати кров смертоносної кобри, щоб підвищити чоловічу силу. За цей час загинуло багато мисливців, які намагалися зловити небезпечних змій. Але тепер «доставка» дивного афрозіака, схоже, налагодилася. Екзотичні напої з кров’ю кобри, змішаною з алкоголем, можна замовити в ресторанах В’єтнаму або Китаю. Звісно, це задоволення не з дешевих.
Пиріг «з секретом»
Середньовічні європейці підходили до любовної магії по-своєму. Замість того щоб шукати екзотичні інгредієнти тваринного походження, вони часто використовували те, що було значно доступніше — різноманітні людські біологічні матеріали, особливо ті, що належали людині, до якої відчували романтичний потяг.
У ті часи великою популярністю користувалися так звані любовні рецепти, які передавалися з покоління в покоління. До складу таких «чаклунських» страв могли входити кров, піт та інші людські виділення. Для нібито більшої сили привороту до суміші іноді додавали волосся або навіть дрібні частинки шкіри. Люди щиро вірили, що якщо пригостити кохану людину такою стравою, між ними неодмінно спалахнуть сильні почуття. Сьогодні подібні рецепти здаються дивними й моторошними, але для багатьох мешканців Середньовіччя вони були цілком серйозним способом привернути увагу обранця чи обраниці.
