Кажуть, що важливо бути в потрібному місці в потрібний час. Наші сьогоднішні героїні за збігом обставин не змогли скористатися цією порадою. Усі ці жінки з прогресивними поглядами сильно випередили час, у якому їм випало жити.
Ми згадуємо історії сильних і вільних духом панянок. Ці жінки варті того, щоб брати з них приклад, адже в них знайшлося відваги не відмовитися від своєї мрії та зробити цей світ трішки кращим.
Агнодіка
У IV столітті до нашої ери в Греції не було жінок-лікарів. І що накажете робити юній Агнодіці, яка марила про лікарську справу? Тікати до Єгипту, щоб здобути освіту. Так вона і вчинила, а після повернення в рідні Афіни відкрила акушерську практику. Тільки для цього їй довелося прикинутися чоловіком.
Коли таємне стало явним, Агнодіку судили. На щастя, задоволені пацієнтки змогли відстояти право Агнодіки, а заразом і всіх грецьких жінок, на роботу лікарем.
Уррака Леонська
Урраку охрестили Безрозсудною королевою. І за мірками Середньовіччя було за що. Втративши першого чоловіка, брата і батька, спадкоємиця Леона і Кастилії знову вийшла заміж. Її другим чоловіком став кузен Альфонсо. Шлюб не склався. Справа доходила до рукоприкладства, і Уррака, не витримавши такого поводження, залишила чоловіка. Так Альфонсо повернувся до рідного Арагона, щоб почати війну з власною дружиною.
На щастя, кровна спорідненість дала змогу подружжю не псувати життя одне одному (а заразом і своєму народу) та офіційно анулювати шлюб. На цьому «нерозсудливості» Урраки закінчуються. Королева більше не укладала офіційних шлюбів і до кінця життя одноосібно правила країною. Цей прецедент дозволив її нащадкам-жінкам залишатися при владі без будь-чиєї допомоги.
Анна Болейн
Анна Болейн – друга і, мабуть, найвідоміша з 6 дружин Генріха VIII. Її історія, зіткана з політичних інтриг і особистих трагедій, привернула увагу не одного покоління кінематографістів.
Правнучка капелюшника, не бажаючи ставати фавориткою, дуже стримано відповідала на залицяння одруженого Генріха. Анна відмовила королю – і той здався. Чи то від великого кохання, чи то від небажання бути відкинутим, він зробив усе можливе, щоб отримати розлучення і одружитися з Анною.
І жили вони щасливо, але недовго. Так і не народивши спадкового принца, Болейн отримала звинувачення в чаклунстві та зраді. За подібне в Середні віки була одна міра – ешафот.
Маркіза дю Шатле
Здається, маркізі дю Шатле вдалося прожити відразу кілька життів. Вона любила танцювати, непогано грала на клавесині, співала в опері та грала в аматорському театрі. Вона ж займалася перекладами Ньютона. Так-так, саме завдяки Емілії дю Шатле французький читач дізнався про теорію тяжіння.
Маркіза серйозно займалася математикою, фізикою і філософією. Її міркування, що примирили позиції Ньютона і Лейбніца, випередили час. Дивно, що особисте життя від такої завантаженості не страждало. Її обранцем був не хто інший, як Вольтер.
Марія-Антуанетта
Марія-Антуанетта прожила коротке, але яскраве життя. Сучасники вважали її легковажною і примхливою, але не все те правда, що люди говорять. Так, наприклад, приписувану королеві Франції знущальну фразу «Якщо в народу немає хліба, нехай їдять тістечка!» вона ніколи не вимовляла. Це речення взято зі «Сповіді» Жан-Жака Руссо, написаної 1769 року. На той час ерцгерцогиня жила з батьками в Австрії і про шлюб із французьким монархом навіть не думала.
Пропозицію руки і серця, за чутками, вона вже отримувала, але від іншого молодого чоловіка. То був Моцарт. Коли Вольфгангу було 6 років, він давав концерти в літній резиденції Габсбургів. Там і сталася їхня зустріч. Музикант послизнувся на полірованій підлозі, і Марія-Антуанетта прийшла до нього на допомогу. У відповідь на це юний Моцарт напівжартома-напівсерйозно запропонував своїй рятівниці руку і серце, але майбутня королева Франції йому відмовила. Такий ось історичний анекдот.
Клементина Деле
36 років знадобилося Клементині Деле, щоб перетворити свій «недолік» на незаперечну перевагу. З самого дитинства вона ретельно приховувала подаровану їй природою густу бороду, але чого не зробиш на спір? Клієнт пабу, яким володіла родина Клементини, помітив рослинність на її обличчі та запропонував винагороду, якщо місіс Деле зможе відростити повноцінну бороду.
Бренд «бородатої жінки» швидко став популярним. Фотографії Клементини в сукнях і чоловічих костюмах розліталися як гарячі пиріжки. Мадам Деле прожила насичене життя: вона виступала в цирку з дикими тваринами, заправляла кількома пабами і навіть володіла магазином нижньої білизни. Згодом її борода посивіла, але Клементина так ніколи і не повернулася до бритвеного верстата.
Аннет Келлерман
Аннет Келлерман відома як «визволителька жіночих тіл». Річ у тім, що Аннет трансформувала незручні панталони для плавання у витончений суцільний купальник, який не заважав рухам професійної плавчині.
Австралійка встигла не тільки побудувати спортивну кар’єру і стати першою жінкою, яка частково перепливла Ла-Манш, а й домогтися успіху в Голлівуді, випустити лінію одягу для плавання і виступити з лекціями про здоровий спосіб життя і вегетаріанство. Аннет була рішучою дівчиною навіть за мірками нашого часу – вона сама запропонувала руку і серце своєму майбутньому чоловікові.
Делія Ейклі
Життя після 50 тільки починається – це доводить приклад Делії Ейклі. Звичайно, ця панянка на печі не сиділа. Вона об’їздила добру половину Африки, двічі врятувала життя чоловікові після укусу малярійного комара і атаки слона і розлучилася з ним через мавпочку (чоловік Ейклі був категорично проти домашніх тварин).
Після 50 у Делії відкривається друге дихання. Вона наодинці вирушає до Африки, стає першою білою жінкою, якій вдалося перетнути весь континент, живе разом із пігмеями і видає кілька бестселерів про цей дивовижний досвід життя. У перервах між експедиціями Делія знову вийшла заміж і прожила щасливо до 100 років.
Дзюнко Табеї
Дзюнко Табеї почала свою дорогу в гори тоді, коли в рідній Японії жінкам відводилася роль домогосподарки. Альпіністка зізнавалася, що деякі чоловіки відмовлялися з нею працювати і називали «шукачкою чоловіка». Але Дзюнко не звертала на це уваги. 1969 року вона організувала перший в Японії клуб скелелазіння для леді – The Ladies Climbing Club.
Дзюнко Табеї досягла вершини Евересту 1975 року. До неї на гору піднімалися тільки чоловіки. На цьому послужний список японської альпіністки не закінчується. Дзюнко стала першою жінкою, яка підкорила знамениті 7 вершин – найвищі гори на 5 континентах. До останніх днів життя скелелазка так і не залишила гори.
