Кожна країна має свої традиції, в тому числі сеkсуальні. Здавалося б, середньовічні закони мали б уже давно піти в небуття… Але в багатьох країнах їх пам’ятають, а іноді навіть відроджують з тією чи іншою метою.
1. Тибет.
Близько 15% жінок у Тибеті одружені одразу з двома чоловіками. Така незвичайна практика багатошлюбності виникла через економічні проблеми чоловіків. Щоб утримувати жінку, доводиться непогано заробляти. Досить один чоловік не в змозі потягнути дружину, він домовляється з кимось, хто зіткнувся з такою ж проблемою, і, вуаля, всі задоволені.
2. Нігерія.
Можна зустріти таке поняття, як вічний шлюб. Жінка може вийти заміж, народити чоловікові дитину, і піти від нього до іншого. Ланцюжок одружень теоретично триває нескінченно: шлюб, дитина, чоловік і так далі до похилого віку.
Дітей при цьому виховують чоловіки.
3. Тибет.
Одразу обмовимося, що правило, про яке піде мова, існувало в стародавні часи.
Отже, раніше дівчині, щоб вийти заміж, доводилося набиратися досвіду з двадцятьма сеkсуальними партнерами. Лише після цього її вважали достатньо зрілою, щоб задовольняти свого чоловіка протягом усього життя.
4. Індонезія.
Тут люди щорічно здійснюють паломництво до гори Кемукус. Жителі, що цікаво, мусульманської країни приїжджають у центральну частину острова Ява зайнятися сеkсом із незнайомим раніше партнером. Традиція зародилася в 16 столітті. Як свідчить повір’я, місцевий спадкоємець престолу прийшов сюди, щоб весело провести час із жінкою, але став жертвою несвідомих солдатів, які з якоїсь причини вбили коханців, які так і не отримали насолоди. Люди, які шанували загиблого, почали приходити сюди, щоб доробити те, що не вдалося йому. Трохи пізніше у місцевих прихильників вільного кохання з’явилася ще одна прикмета: якщо здійснити «обряд» сім разів упродовж року, людину буде супроводжувати удача.
2014 року губернатор провінції, в якій розташована гора Кемукус, спробував запровадити обмеження на розпусту, що відбувається на підзвітній йому території. Аргументувалося це тим, що традиція явно аморальна, несе ризик поширення небезпечних захворювань і виставляє країну не в кращому світлі в очах світової громадськості. Але вже 2017 року індонезійські ЗМІ повідомили, що крамнички і готелі, які обслуговують сеkс-туристів, знову відкрилися. Слід зазначити, що за місцевими мірками це досить прибутковий бізнес. Вхідний квиток, що дає змогу пройти до гори, коштує всього близько 50 центів, але в людні ночі біля Кемукуса збирається до 8000 «паломників». Тут є й апартаменти для тих, хто соромиться усамітнюватися на природі, і караоке-клуби, де можна продовжити веселощі зі щойно знайденим випадковим партнером. Не бракує і закладів громадського харчування.
5. Африка.
Представники племені водабе живуть у кількох країнах Західної Африки. Вважається, що назва цього людського співтовариства перекладається, як «люди, які дотримуються табу». Природа декларованої заборони невідома, але це абсолютно точно не полігамія. Щороку плем’я влаштовує «свято Геревол», під час якого молоді чоловіки яскраво вбираються і наносять на обличчя кілька шарів місцевої косметики, щоб навіть не підкреслити, а випнути свою красу. Жінки народу водабе, які спостерігають за ними, щиро вважають, що нічого прекраснішого немає в цілому світі. Основною частиною церемонії є групові танці, що тривають кілька годин і мають, треба зазначити, вкрай мальовничий вигляд. Подейкують, що члени «трупи» п’ють якийсь напій, що підвищує витривалість і дає здатність чинити гіпнотичний вплив на присутніх дам.
Насолодившись виставою, жінка вибирає собі коханця. Її анітрохи не бентежить наявність чоловіка, який у цьому разі ніяк не може вплинути на ситуацію. Щоб переспати з одним із танцюристів, потрібно просто поплескати його по плечу. Якщо дама у віці, вона укладає тимчасовий шлюб з обранцем. Завагітнівши, вона переїжджає жити до своєї матері. Їй не дозволяється бачитися з батьком майбутньої дитини до самих пологів. Через деякий час жінка може спробувати повернутися до нього, але у неї також є можливість знову сходити на свято Геревол.
6. Індія, Китай, Непал.
Представниці деяких народностей Індії, Китаю та Непалу можуть мати кілька чоловіків. Треба зауважити, втім, що їхні партнери мають бути один одному братами. У зв’язку з культурними змінами, що відбуваються як в усьому світі, так і конкретно в цьому регіоні планети, традиція поступово відмирає, проте якась частина населення все ж не поспішає від неї відмовлятися. Як це виглядає на практиці? У місцевості Яунсар-Бавар, що на півночі Індії, жінка, яка вийшла заміж за старшого брата, стає дружиною всіх молодших. Якщо вона надто стара для молодих людей, будь-хто з них може привести в дім власну обраницю. Однак у нього теж не буде виняткових прав на дружину. Усі його брати, зокрема й старші, можуть зайнятися з нею втіхами нескромного характеру. Діти в таких сім’ях сприймають усіх чоловіків як своїх батьків, не виділяючи нікого з них.
7. Папуа – Нова Гвінея.
Народ самбія, чиєю батьківщиною є Папуа – Нова Гвінея, славиться своєю войовничістю і в деяких відношеннях доволі нагадує стародавніх спартанців. Хлопчиків відлучають від матерів приблизно в семирічному віці. Частково це пов’язано з особливими методами навчання і виховання, однак основна причина полягає все ж таки в тому, що тут вважають за необхідне відокремити їх від «брудної» жіночої крові. Самбія вірять, що в кожній представниці слабкої статі є в наявності таємнича субстанція «тінгу», що має здатність маніпулювати чоловіками. Зміцнівши фізично і морально, майбутній воїн отримує дозвіл перебувати поруч із дівчатами свого віку, тінгу яких ще не так виражений, як у зрілих дам. Під час менструації жінки цього народу тримаються подалі від чоловіків, щоб не наражати тих на ризик.
Дивацтва на цьому не закінчуються. Необхідність продовження роду ніхто не відміняв, тому в міру наближення до статевої зрілості юнаків вчать займатися сеkсом правильно, тобто так, щоб не потрапити під чари тінгу. Основний спосіб домогтися цього – не давати волю почуттям під час статевого акту. Жінка не повинна отримувати занадто інтенсивного задоволення, оскільки тим самим вона може накликати хвороби на партнера і навіть убити його. Після злягання чоловік піддається церемоніальному кровопусканню, яке, як тут вважається, очищає його від отриманого тінгу.
Пара зустрічається доти, доки жінка не завагітніє. Коли вона народжує дитину, чоловік отримує можливість стати повноцінним воїном і вже не відволікатися на таку «дурість», як сеkс. У дев’яностих роках минулого століття дослідники, які побували в гостях у народу самбія, помітили серйозні зміни в цій людській спільноті. Закохані пари стали укладати шлюби по коханню, ігноруючи всі описані трохи вище церемонії, побоювання і забобони. Один з учених назвав цю еволюцію у свідомості місцевих жителів по-справжньому революційною.
8. Іран.
Згідно з чинною в Ірані релігійною традицією, чоловік і жінка можуть вступити в тимчасовий союз, щоб на практиці дізнатися, чи підходять вони одне одному. Цей шлюб легко розривається без будь-яких подальших зобов’язань сторін. Він може бути укладений на годину, день або тиждень, що здається незвичайним навіть для найбільш розкутих країн світу. Можна довго розмірковувати про те, чому ця традиція виникла саме тут, але, найімовірніше, це пов’язано із забороною на позашлюбні стосунки, яка в Ірані діє як на релігійному, так і на законодавчому рівні. Будь-якій нормальній людині зрозуміло, що в реальному житті домогтися повного викорінення перелюбства неможливо, тому ті чи інші лазівки рано чи пізно неминуче виникають.
«Правовірні мусульмани» вельми активно користуються наданою можливістю. Вони знайомляться в Інтернеті, реєструють тимчасовий шлюб і вирушають у готель, де вдаються до любовних утіх. Закінчивши, вони з чистою совістю розлучаються. Але якщо партнеру подібні зустрічі ніякими особливими наслідками не загрожують, то представниці слабкої статі доводиться прораховувати подальші ускладнення. Річ у тім, що в Ірані заміж заведено виходити незайманою, і володарка «послужного списку» в довгостроковій перспективі може зіткнутися з серйозними проблемами в особистому житті. Крім того, далеко не всі іранці з розумінням ставляться до тимчасових шлюбів. Дуже багато хто вважає їх формою легалізації проституції. Хай там як, але ця практика поширена, і в країні існують веб-сайти, які допомагають тим, хто «одружується», знаходити партнерів, бронювати готелі, отримувати благословення мулли й оформляти необхідні для такої нагоди документи.
