Ми звикли до доступності манікюру: можна піти до майстра або навіть зробити його вдома самостійно. Та й дизайн нігтів зараз на будь-який смак. Але так було не завжди: лак для нігтів у звичнішому для нас розумінні з’явився близько 100 років тому, і з того часу «манікюрна» мода неодноразово змінювалася.
З чого все починалося
Вперше зробити манікюр спало на думку жителям Стародавнього Китаю. Вони втирали в нігті порошок із бджолиного воску, желатину та яєчного білка, підфарбовуючи суміш трояндами та орхідеями. Таку мазь залишали на кілька годин, після чого нігті забарвлювалися. Пил від золота і срібла також використовувався як «лак».
Трохи згодом у Єгипті нігті стали фарбувати хною, звідти ж технологія поширилася до Індії та Африки. На заході щось схоже виникло лише у XVIII столітті. Але вже 1878 року на Манхеттені було відкрито перший манікюрний салон, яким заправляла підприємлива Мері Кобб. Вона також винайшла пилку для нігтів та емаль для покриття.
Початок XX ст.
У цей час нігті старалися ретельно відполірувати, а не просто нафарбувати. Дівчата втирали спеціальну манікюрну пасту у нігті до появи блиску. Надавали колір за допомогою олій чи аерографа, проте важливіше було саме зробити руки доглянутими. У 1911 році також з’явився засіб для видалення кутикули, що зробило манікюр популярнішим.
Але справжній прорив у індустрії моди на манікюр стався у 1920-х роках. Тоді ж з’явилася автомобільна фарба із нітроцелюлози, а жінки стали фарбувати нею нігті. Так і був придуманий лак для нігтів у його сучаснішому розумінні.
1930-ті роки
Найперший лак був випущений фірмою Revlon у 1932 році. Тоді ж ідею фарбувати нігті підхопили акторки того часу, які зробили популярною техніку «півмісяць». Лаком фарбувалася лише середина пластини, а кінчик та лунка залишалися недоторканими.
Модним писком вважалося, коли помада та лак для нігтів були одного кольору.
Манікюр став повсюдним. Він сприймався жінками як простий і дешевий спосіб підняти настрій, наголосити на жіночності, тоді як на одежі доводилося економити. Деякі взагалі використовували лак для нігтів замість рукавичок – він також приховував бруд під нігтями.
Примітно, що у салонах давалися рекомендації у тому, яка форма підійде різним типам жінок. Овальна вважалася найпрактичнішою. Довгим та тонким рукам рекомендувалися короткі нігті. Довгі нігті конусоподібної форми були для коротких та широких рук. Загострений кінчик могли носити лише молоді дівчата та жінки з «екзотичною» зовнішністю.
1940-і та 1950-і роки
У 1940-х роках манікюр, як і раніше, сприймався жінками як один із небагатьох способів підкреслити красу, проте в цей час форма і колір нігтів мали бути більш функціональними. Тому прозорі лаки були найпопулярнішими, а нігті стали короткими.
У 1950-х кінематограф стає кольоровим, а дантист Фред Слак починає використовувати свої матеріали не лише в галузі стоматології, а й у манікюрі. Так утворюється акрилове нарощування. У моду вриваються довгі червоні нігті із загостреним кінчиком.
Компанія Revlon також провела маркетингову кампанію, в якій червоний колір лаку для нігтів подавався як сміливий та привабливий.
Починаючи з 50-х років минулого століття, манікюр став стандартною процедурою майже для кожної жінки.
1960-і та 1970-і роки
Зухвалі відтінки лаків відходять на другий план. У моді спокійний та природний манікюр. Кольори покриття стають приглушеними, м’якими, пастельними. Французький манікюр також набирає популярності завдяки модним показам. Саме в 60-ті з’являється таке поняття, як «сезонний» відтінок лаку.
Були в середині минулого століття свої лайфхаки для манікюру. Наприклад, щоб швидше сушити лак, жінкам рекомендували нафарбовані нігті опускати в холодну воду. Сьогодні ми знаємо, що це допоможе. А от як радили лагодити зламаний ніготь: треба було покрити його шаром лаку, потім прикласти серветку, покрити її ще одним шаром, опустити руку у воду. Серветка розчинялася, але на поверхню наносилося ще 5-6 шарів лаку.
1965 року модниці з Лондона почали розмальовувати нігті олійними фарбами, таким чином заклавши основу для нейл-арту.
1980-ті роки
На хвилі стрімкого розвитку поп-культури стали популярними яскраві, часом навіть кислотні та неонові відтінки манікюру: жовті, зелені, сині. З’явилися різні прикраси для нігтів: фольга, золото, пір’я. Нігті продовжували прикрашати малюнками та текстурами.
У моду увійшла квадратна форма як на коротких нігтях, так і на ультрадовгих.
У 1983 році була винайдена перша версія гель-лаку. А деякі майстри манікюру почали використовувати свердло, щоб надати нігтям форми.
1990-ті роки
У цю епоху у манікюру було багато варіацій, проте найпопулярніші з них:
- Сміливий нейл-арт із наклейками, стразами і навіть «пірсингом» для нігтів;
- Короткі нігті у стилі «гранж» чорних та темно-фіолетових відтінків;
- Ніжно-блакитний відтінок Sky та інші напівпрозорі природні відтінки.
Тоді ж були винайдені термолаки, які змінювали колір залежно від температури, та лаки з ефектом кракелюру, які тріскалися на повітрі, створюючи химерні візерунки.
2000-ті роки
На початку ХХІ століття манікюр став способом самовираження. Дівчата фарбували нігті лаком із блискітками, прикрашали стразами, наклейками, малюнками. Стали модними металеві відтінки.
Одночасно дуже популярним був простий френч на короткі нігті.
2010-і роки
Індустрія манікюру і нейл-арту сильно зробила крок вперед, і в період 2010-х років безліч різних дизайнів нігтів було в трендах. Однак нам найбільше запам’ятався удосконалений французький манікюр у стилі «омбре», де кінчик білого кольору розтушовували пензлем чи аерографом.
Пізніше такий ефект на нігтях був не тільки в бежево-білому варіанті, але й іншими різними комбінаціями колірної гами.
2020-і роки
Здається, для манікюру у нас тепер є все: гель-лаки всіх мислимих та немислимих кольорів, наклейки, плівки, стрази та багато іншого. Тренди змінюються щороку, а не раз на декаду. Та й різноманітність дизайнів величезна: від довгих нігтів зі стразами до акуратних геометричних малюнків.
