Кожен із нас часом приходить у побуті до нестандартних рішень на радість собі та близьким. Але є «божевільні генії», з якими одразу й не розберешся, що робити – чи то поцікавитися станом їхнього здоров’я, чи то Нобелівську премію видати.
Ми за будь-який креатив у межах розумного. Але сьогодні хочемо познайомити вас зі сміливцями-дослідниками, які ледь не впали, перелазячи через ці межі.
М’ясо завжди ужарюється в процесі готування, але відтепер такого більше не повториться

«Вони продають дзеркало, але мою увагу привернула ця імпровізована підставка під телевізор»

«Не змогла знайти свою палітру, тому змішала фарби на лаваші»

«Що? Платити за басейн? Та я його з гаражного мотлоху сам зроблю!»

«Моя дівчина сказала, що їй потрібні електричні млинки для солі та перцю. Ні слова більше!»

«Мій друг зробив тримач для парасольки з жіночої сумки і бетону»

«Я погано ладною з інструментами і часто замість молотка використовую гайковий ключ. Мій чоловік навчився зварюванню і зробив цю штуку мені на день народження»

«”Поки нехай так повисить”, – сказав він. Це було 4 роки тому»

Напис говорить: «Прилад для розпізнавання землетрусу»

«Не помітив, що в душі немає карниза, коли переїжджав. Але вихід завжди знайдеться»

«Коли клапан протік, а всі господарські магазини ввечері зачинені»

«Моя дочка, яка малює на сходах: “Тату, мені потрібні сходи з місцем для банки з фарбою”. Через 10 хвилин вона запитала, де лежать стяжки. Я дуже нею пишаюся»

«Кнопка живлення на ноутбуці мого тата…»

«Ось що зробила моя знайома, коли її домочадці стали занадто часто втрачати пульт від телевізора»

Король-замок

«У мене 3 кішки і собака, і я втомилася купувати дорогі ганчірки для збору шерсті, тому вирішила з користю застосувати своє хобі і зв’язати їх»

А якщо таку ганчірку намочити, то з неї виходить чудова швабра.
«30-градусна спека просто змусила нас переробити навіс»

Хто сказав, що ніж не може стати шпателем?

Історія про те, що важливий тільки результат
Хвилин 10 тому телефонує друг, запитує про соус до раків, який я колись робив. Ну я й розповідаю:
– Постав на водяну баню вершкове масло, додай сіль, часник і трохи кропу.
– Що за водяна баня?
– У каструлю налий води, кілька сантиметрів, постав туди супову тарілку. Виклади все туди і ввімкни газ. Нагрівай, поки все не розтане, і потримай ще хвилин 5, щоб смаки перемішалися.
– Здається, зрозумів. Дякую, бувай.
– Бувай, фото потім скинь – раків і соусу.
На тому й розійшлися. Надсилає фото. Сміюся й досі.

