Хороша книга допомагає не тільки скоротити час, а й занурює вас на кілька годин зовсім в іншу реальність. Щоправда, зазвичай, читаючи чергову захоплюючу історію, ми не замислюємося про історію її створення і не помічаємо прихованих автором послань. А іноді й зовсім буває так, що згодом ми забуваємо оригінальний текст і ґрунтуємось на своїх спогадах чи екранізаціях. Отже, ми вирішили освіжити в пам’яті деякі факти про відомі книги.
Русалочка не перетворилася на морську піну
Казка «Русалочка» Ханса Крістіана Андерсена пережила безліч адаптацій: її ставили на театральній сцені, по ній знімали фільми та навіть мультфільми. У результаті багато з оригінальної казки було переінакшено чи втрачено. Якщо прочитати «Русалочку» уважно, то стає зрозуміло, що наприкінці вона не перетворюється на морську піну, а приєднується до «дочок повітря», щоб знайти безсмертну душу.
Ось як закінчується казка в Андерсена:
«— До кого я йду? — спитала вона.
— До дочок повітря! – відповіли їй повітряні створіння. — У русалки немає безсмертної душі, і вона не може придбати її інакше, як завдяки любові до неї людини. »…” У дочок повітря теж немає безсмертної душі, але вони самі можуть придбати її собі добрими справами. «…» Через триста років, під час яких ми творимо посильне добро, ми отримуємо в нагороду безсмертну душу і можемо взяти участь у вічному блаженстві людини. Ти, бідна русалонька, всім серцем прагнула до того ж, що й ми, ти любила і страждала, підіймись разом з нами в захмарний світ, тепер ти сама можеш знайти безсмертну душу!”.
Заклинання в Гаррі Поттері мають під собою реальну основу
Джоан Роулінг вигадала безліч заклинань, які звучать досить незвично. Може здатися, що письменниця взяла їх із голови. Проте в основі багатьох заклинань лежить грецька мова та латина. Справа в тому, що в університеті Джоан вивчала античну культуру, міфологію та латину і, мабуть, взяла на озброєння деякі знання з минулого. Так, слово “круціо” (crucio) – можна перекласти як “мучити”, “катувати”, “акціо” (accio) – “викликаю”, “експекто патронум” (expecto patronum) розшифровується як “чекаю захисника”.
Іншу частину чарівних заклинань Роулінг сконструювала на основі латині. Наприклад, “експеліармус” (expelliarmus) складено зі слів “виганяти” та “зброя”, а “левікорпус” (levicorpus) – з виразів “літати” і “тіло”. А ось найжахливіше закляття – аvada kedavra, найімовірніше, походить від слова abracadabra («Абракадабра»). Точна етимологія цього слова невідома, але деякі дослідники вважають, що воно перегукується з античними культовими практиками. Його перша згадка датується аж ІІ століттям н. е.
Три мушкетери мали реальні прототипи, а ось девіз «Один за всіх і всі за одного» вигадав зовсім не Дюма
Легендарні три мушкетери зовсім не вигадка Олександра Дюма, вони існували насправді. Крім того, романні прізвиська героїв були утворені від справжніх імен прототипів: Арман де Сіллег д’Атос д’Отвіль, Ісаак де Порто та Анрі д’Араміц. Про їхнє реальне життя відомо небагато, крім того, що всі троє були королівськими мушкетерами.
А ось їхній знаменитий девіз «Один за всіх і все за одного» насправді виник у 1291 році як національний девіз Швейцарії. В оригіналі він звучить Unus pro omnibus, omnes pro uno. Ця фраза мала символізувати союз трьох кантонів чи штатів Швейцарії, коли правителі з Урі, Унтервальда та Швіца підписали пакт, обіцяючи допомагати один одному.
Гамлет не розмовляв із черепом під час монологу «Бути чи не бути»
Знаменитий монолог відбувається у 1-й сцені 3-го акту шекспірівської трагедії. Череп королівського блазня Йоріка викопують у 1-й сцені 5-го акту. У голові не вкладається, як ці двоє могли зустрітися раніше, але в багатьох екранізаціях і постановках режисери давали Гамлету в руки череп не за розкладом — мабуть, для особливої драматичності. А ми й запам’ятали.
Туфельки Дороті не були червоними
У книзі «Дивовижний чарівник із країни Оз» Дороті носила срібні туфлі. Рубіновими вони стали у кіно. Виконавиця головної ролі Джуді Гарленд одягла взуття червоного кольору, бо так воно виділялося на тлі дороги з жовтої цегли, але книжкова Дороті червоних туфель не мала.
“Аліса в Країні чудес” – це книга про математику
Це сьогодні нейробіологи та психологи посилаються на казку Льюїса Керролла в контексті науки про мозок, але сам автор вкладав в історію Аліси зовсім інші смисли. Керрол був консервативним математиком. У той час у світі алгебри панували ідеї абстракціонізму, які Керрол не поділяв. Сатиричною відповіддю на нові віяння в науці стала «Аліса в Країні чудес».
У книзі можна знайти і пояснення негативних чисел, і посилання до кватерніонів Гамільтона. Про математичні алюзії Керролла навіть написали дисертацію. Вчена з Оксфорда на ім’я Мелані Бейлі поділилася аналізом «Аліси в Країні чудес» у своїй науковій праці.
А ще багато персонажів казки отримали свої імена завдяки популярним виразам з англійської мови. Наприклад, Божевільний Капелюшник – це ілюстрація виразу «божевільний як капелюшник». Раніше капелюшники частенько працювали з ртуттю і часом, надихаючись її їдкими парами, поводилися не цілком адекватно. А Чеширський Кіт, можливо, був натхненний фразою «усміхається, як чеширський кіт». Згідно з однією з версій, вона з’явилася, тому що сирні головки, що виробляються в графстві Чешир, були схожі на мордочки усміхнених котів.
До речі, у казці можна знайти і самого Льюїса Керролла в образі птаха Додо. Справа в тому, що письменник трохи заїкався, тому часто вимовляв своє справжнє прізвище як До-До-Доджсон.
Імена героїв «Повелителя мух» вигадав не Голдінг
Вільям Голдінг запозичив імена героїв іншого письменника — Роберта Баллантайна. Голдінг із дружиною Енн часто читали своїм дітям книги про острови. До категорії домашнього читання потрапила і книга Баллантайна «Кораловий острів». Тоді Голдінг і задумав написати реалістичний роман про дітей, які опинилися на безлюдному острові. Підсумком цієї роботи став «Повелитель мух».
Однакові імена та декорації — єдине, що ріднить «Володаря мух» з романом Баллантайна. У «Кораловому острові» хлопчаки живуть дружно і поводяться як мудрі дорослі.
У Голдінга вийшов «Кораловий острів» навпаки. Його герої — надані самим собі хлопці, які намагаються бути схожими на дорослих, але роблять дикі вчинки.
У 14-му епізоді «Улісса» відтворено історію розвитку англійської мови
Один із найскладніших романів XX століття «Улісс» сповнений загадок та алюзій, не завжди зрозумілих читачеві. Так, наприклад, у 14-му епізоді автор резюмує всю історію англійської мови. Глава починається прозою латиною та англо-саксонськими алітераціями.
Автор уміло пародує стиль листа Дефо, Стерна, Діккенса і закінчує частину сучасним сленгом. Літературознавці, проаналізувавши мову епізоду, зробили висновок, що стадії розвитку мови, за версією Джойса, повторюють 9-місячну еволюцію плода в утробі матері.
2-й том «Мертвих душ» не був повністю втрачений
Микола Васильович Гоголь спалив рукопис 2-го тому «Мертвих душ», але до нас дійшли деякі частини, знайдені в чернетках письменника. 4 уцілілі глави знайомлять читачів з новими поміщиками і розповідають про пригоди Чичикова.
За оригінальною ідеєю автора, «Мертві душі» мали стати 3-частковою поемою. Цьому задуму не судилося збутися, але все ж таки, як ми тепер знаємо, у твору є продовження.
Червона Шапочка не носила жодної шапки
“Червона Шапочка” – це народна європейська казка, яка пізніше була літературно оброблена Шарлем Перро, а потім записана братами Грімм. Саме Перро ввів у сюжет так звану “червону шапочку”, в оригіналі – “шаперон” (фр. chaperon). Тільки це зовсім не шапка, а головний убір на зразок капюшона чи чепця. Тим самим автор хотів наголосити, що його героїня — дівчинка сільська, «з народу», бо на той час у містах шаперони вже давно не носили.
Також Шарль Перро додав повчальний зміст казці, ввівши мотив порушення дівчинкою правил пристойності, за яку вона жорстоко поплатилася.
У назві роману «451 градус за Фаренгейтом» допущено грубу помилку
Коли Рей Бредбері думав як назвати свій легендарний роман, він вирішив проконсультуватися зі знайомим пожежником. Як ви пам’ятаєте, за сюжетом уряд хоче відібрати та спалити всі паперові книги у населення, тому в назві Бредбері хотів вказати температуру, за якої папір самозаймається. Насправді це трохи більше 450 градусів за Цельсієм, але фахівець із пожежної служби переплутав температурні шкали, і в результаті роман отримав свою назву «451 градус за Фаренгейтом», хоча правильніше було б «451 градус за Цельсієм» або «843 градуси за Фаренгейтом» .
