У багатьох Середньовіччя асоціюється із чимось брудним та брутальним: хрестові походи, жорстокі турніри, жодної санітарії. Але навіть у цих умовах люди дбали про гігієну та красу. Нехай милися вони не так часто, а косметика зазвичай виготовлялася із шкідливих для здоров’я речовин, проте б’юті-процедурам приділяли чимало уваги та часу. Ми вирішили з’ясувати, як жінки боролися з небажаним волоссям на тілі, що використовували замість дезодорантів і тампонів, і навіщо їм міг знадобитися попіл жаби.
Видалення волосся на тілі та засіб від поту
- Жінка, яка мала багато волосся на тілі, вважалася нездоровою. Про даму з густою рослинністю говорили, що вона розумна, але неприємна, негарна, схильна до суперечок і, швидше за все, безплідна.
- Однією з модних тенденцій тих років був високий лоб та відсутність брів. Вважалося, що така дівчина схожа на немовля, а значить, вона чиста та непорочна. Багато жінок вищипували брови і лінію волосся над чолом.
- У пізньому Середньовіччі рано чи пізно в моду знову увійшли брови, але у більшості жінок їх вже не було або через часту депіляцію, або через свинцеві білила. Але й тут жінки виявили винахідливість: вони робили собі брови з хутра мишей та інших гризунів.
- Іноді небажане волосся видаляли за допомогою золота: припікали шкіру розжареним металом, а потім обов’язково наносили на це місце олію троянди або фіалки. Це описується як засіб від волосся під пахвами, але деякі люди використовували його, щоб прибрати волосся вище лінії чола.
- Існували також креми для депіляції, їх рецептів було досить багато. Але ось 2 найпопулярніші. Миш’як кип’ятили з вапном, наносили на місце росту волосся і йшли в лазню. Змивати треба було, коли шкірі ставало гаряче. Або ж місце, яке потрібно очистити від волосся, милося сумішшю котячих екскрементів та оцту.
- Депілювали жінки й обличчя. Для цього вони розтоплювали на вогні мастику, ладан і гуміарабік (смолу з соку акації), після остигання мазали цією сумішшю обличчя та залишали на годину, а потім здирали зі шкіри разом з пушком.
- «Середньовічний дезодорант» теж існував: рожева вода, камфора та свинець змішувалися, а потім висушувалися. За словами істориків, такий засіб справді допомагав від запаху поту.
Засоби для макіяжу
- У Середньовіччі розрізняли косметичні процедури «для здоров’я» та «заради краси». Вважалося, наприклад, повернення волосся тим, хто облисів, сприяє зціленню тіла. А використання декоративної косметики лише заради краси було хибним заняттям.
- Проте жінки все одно хотіли прикрасити себе. У широкому ході були білила для обличчя, які, на жаль, часто містили токсичні речовини: ртуть, свинець. Їх робили у формі кремів, пудри та навіть спеціальних кульок.
- Білизна була настільки в моді, що середньовічні дами пішли далі — за допомогою чорнила вони промальовували на обличчі вени, через що здавалося, ніби шкіра буквально прозора. У певному сенсі це «середньовічний контуринг».
- Губи підфарбовували буряком та ягодами. Але це була дуже небезпечна практика: якщо перебрати, то могли звинуватити в шахрайстві. Вважалося, що таким чином жінка обманює чоловіка у тому, як вона насправді виглядає. Допускалися лише відтінки рожевого та бузкового кольору на губах.
Догляд за шкірою
- У Середні віки дуже цінувалася біла шкіра — це означало, що людині не доводилося займатися важкою працею під сонцем, що палить. Небажаними також були ластовиння і родимі плями — іноді вони розглядалися як ознака чаклунства, що ні до чого хорошого не призводило.
- Існувало безліч рецептів кремів та мазей, які робили шкіру обличчя чистою та м’якою. Деякі з них були на жировій основі, а від прищів використовувалися, як правило, трав’яні відвари.
- Вівсянка допомагала від ластовиння. Але не проста, а обов’язково зварена на оцті — її треба було з’їсти. Був і інший спосіб – намазати обличчя кров’ю бика чи зайця.
- Але не варто думати, що середньовічні способи догляду за шкірою були радикальними. Так, у жінок того часу був популярний крем із бджолиного воску, а також рожевого та мигдального масел.
- Як альтернативу сучасним пілінгам і скрабам жінки використовували пшеничні висівки, що й у наші дні буде ефективною та натуральною заміною популярним косметичним засобам.
- Як засіб від головного болю жінки наносили на виски мазь на основі фіалки.
Догляд за волоссям
- Волоссю приділяли особливу увагу. Рецепт шампуню складався із золи та відварів. Але догляд на цьому не закінчувався – жінки використовували кондиціонер для волосся з жиру ящірки і масел.
- А щоб волосся добре пахло, у зачісці носили гвоздику, мускатний горіх та інші спеції. Але дама мала обов’язково приховувати це. Деякі дами припудрювали волосся порошком із прянощів.
- Світле волосся, як і блідість шкіри, цінувалися в Середньовіччі. Тому існували рецепти «як стати білявкою в домашніх умовах». Освітлювали волосся за допомогою суміші із чорної сірки, меду та галунів: її наносили на волосся та виходили на сонце.
- Але був ще один «спосіб» знебарвити пасма. Жінкам пропонували носити опал на шиї. Метод явно сумнівний, і пізніше опал став асоціюватися з невдачею, можливо тому, що камінь так нікому і не допоміг стати блондинкою.
Жіночі засоби гігієни
- У Середні віки менструація вважалася прокляттям всіх жінок, можливо, тому не існувало якихось спеціальних жіночих засобів гігієни, які вільно продавалися.
- Проте саморобні засоби все ж таки існували. Жінки часто використовували болотяний мох для критичних днів. І рослина дійсно володіє дивовижною здатністю вбирати вологу.
- Також середньовічні дами як засоби жіночої гігієни використовували клапті тканини, найчастіше з бавовни. Археологи навіть знаходили прототип тампонів – це невелика гілочка з намотаною на неї бавовняною тканиною.
- Позбавлялися болю під час місячних середньовічні дами за допомогою спеціальних ліків. Так, наприклад, живокіст і тіаспіс змішували з напоями і випивали, а перетерту кропиву з медом використовували як мазь.
- Не обійшлося і без магії: щоб позбавитися судом під час критичних днів, жінкам рекомендували носити попіл жаби у мішечку на шиї.
Інші засоби гігієни
- Існувало кілька рецептів зубних порошків, більшість з яких містили кам’яне борошно, спеції та сіль. А деякі складалися із шкаралупи волоського горіха та деревного вугілля. Суміш наносили на вологу ганчірочку та протирали нею зуби. Зубний порошок, подібний до того, що винайшли в Середньовіччі, існує і донині, але його інгредієнти дрібнішого помолу.
- Нігті теж не оминули: люди Середньовіччя регулярно стригли їх ножицями та чистили.
- Щоб замаскувати неприємний запах, що іде від тіла (адже милися люди в ту епоху нечасто), використовувалися різні саше. Апельсини, проткнуті гвоздикою, пані підвішували на спідниці, а саше з ароматними спеціями ховали у різних місцях, наприклад, у зоні декольте чи під пахвами.
- Поширеним предметом була також вушна ложка, якою, мабуть, середньовічні люди видаляли сірку з вух — аналог ватної палички. Зворотньою стороною цього інструменту чистили нігті, а саму ложечку носили на шиї.
