Завдяки фільмам XIX століття здається нам неймовірно естетичним: нескінченні бали, вишукані багатошарові сукні, химерні капелюшки. Але в кіно нечасто загострюють увагу на побуті та інших особливостях життя в ті роки, а вони приховують чимало цікавих подробиць, від гігієнічних звичок до принципу вибору другої половинки.
Носили прикраси з волосся
У вікторіанську епоху прикраси — брошки, кулони, обручки та інше — часто виготовляли з людського волосся. Зазвичай воно належали близьким, а таким дивним чином люди хотіли вшанувати їхню пам’ять. Чоловіки також носили брелоки з локонами своїх дружин, а жінки зберігали обрізки волосся своїх друзів у спеціальних альбомах.
Їли пісок
На рубежі XIX-XX століть стала популярна ідея очищення організму. Деякі методи були химерними, наприклад, поїдання піску.
«Ми не їмо бруд. Ми їмо пісок. Це лише круглий пісок, який ретельно відібрано, стерилізовано та очищено», — говорив лідер Міжнародної асоціації охорони здоров’я Вільям Віндзор. На його думку, це допомагало травленню.
Милися оцтом
Питаннями гігієни у ХІХ столітті завідували лікарі. Вони рекомендували жінкам 1 або 2 рази на місяць приймати теплу ванну. Надмірно висока і низька температура води, запевняли медики, могла викликати проблеми зі здоров’ям — від висипу до божевілля. У перервах між довгоочікуваними ваннами жінка обмивала тіло губкою, змоченою в холодній воді і оцті.
А голову мили аміаком та цибулевим соком
Голову мили рідко, оскільки цей процес був складним та не дуже приємним. Жінкам радили розводити чистий нашатирний спирт у теплій воді, а потім втирати його в шкіру голови та волосся. Аміак, звичайно, дуже ефективно очищав волосся від бруду, але при цьому роз’їдав шкіру.
Була менш травматична альтернатива – цибулевий сік. Він не настільки ефективно очищав волосся, але деякі люди були впевнені, що засіб робить локони блискучими і сприяє швидкому зростанню шевелюри.
Ніколи не прали одяг
Щоб не пошкодити тканину і деталі суконь, жінки тієї епохи ніколи не прали своє вбрання, хіба що труси — лляна чи бавовняна спідня білизна без промежини. Як ви розумієте, дезодорантів, не кажучи вже про станки для бритв, тоді теж не було, тому єдине, що деякі дами робили з метою гігієни цієї зони, – поміщали накладки у формі півмісяця між одягом і пахвою.
Зі зморшками боролися за допомогою м’яса
Щоб зберегти шкіру обличчя пружною якомога довше, жінки перед сном робили собі маски із тонких скибочок сирої яловичини. А ще у вікторіанську епоху вважалося, що нанесення на ніч на обличчя будь-якого тваринного жиру повертає йому юнацьку пружність.
А з зайвою вагою – за допомогою сну
Ідеальною жіночою фігурою вважалася загалом струнка, але трохи пухка. З надмірною вагою боролися, причому різними методами. Лікарі рекомендували пити воду з лимоном, а якщо це не допомагало, приймати спеціальні препарати, які часто містили небезпечні для життя інгредієнти, такі як миш’як, стрихнін та навіть личинки солітера.
Ще один оригінальний метод, який радили медики, — це постояти після їди. «Відомий лікар сказав, що людина, яка має звичку стояти протягом 20 хвилин після їди, ніколи не стане надто товстою», — писали в газетах.
Дієти також рекомендувалися. При цьому ті, хто їх дотримувався, протягом кількох днів перебували на сильному заспокійливому. Логіка полягала в тому, що поки вони спали, їм не хотілося їсти. Проблема в тому, що великі дози седативних засобів завдавали серйозних збитків здоров’ю.
Вони дуже багато рухалися
Вікторіанці — це не лише леді та джентльмени у дорогих та незручних костюмах, яких нам показують на екранах. Це ще й прості люди робітничого класу, які залишаються за кадром. І їм у цей час доводилося витрачати дуже багато енергії на виконання навіть повсякденних завдань.
Чоловікам доводилося проходити до 10 кілометрів тільки для того, щоб дістатися до роботи. Жінки також більшу частину дня були на ногах, займаючись домашніми справами або працюючи у майстернях та на фабриках.
Ретельно маскували «вади» зовнішності
В епоху, коли антибіотиків та ефективного лікування не було, люди зазнавали дискомфорту від хвороб, з якими ми зараз впораємося на раз-два. Більше того, фізичні недуги часто залишали на тілі помітні сліди, які тоді вважалися ганебними.
Наприклад, знаменитий автор праці «Про походження видів» Чарльз Дарвін з підліткового віку страждав на шкірні висипання, через які у нього розпухали губи і червоніло обличчя. Постійне гоління подразнювало шкіру вченого, тоді дружина запропонувала йому відпустити бороду.
У поета Альфреда Тенісона через проблеми із зубами спотворилися риси обличчя, і він також успішно приховав це за допомогою вусів та бороди.
Довгі спідниці та вузькі корсети звинувачували у поширенні туберкульозу
Методи профілактики захворювань у ХІХ столітті були досить незвичайні за нашими мірками. Наприклад, однією з причин поширення туберкульозу на повному серйозі вважали жіночий одяг. Лікарі стверджували, що довгі спідниці, що волочаться вулицею, — це непристойно, адже вони підхоплюють заразу, і жінки несвідомо приносять її до будинку.
Тісні корсети також вважалися однією з причин туберкульозу, оскільки стискали легені. Щоб зупинити захворюваність, спідниці почали шити коротшими, а корсети – вільнішими.
При цьому піднімати спідницю обома руками було моветоном
Переходячи тротуар, дама повинна була піднімати сукню правою рукою так, щоб вона піднімалася трохи вище щиколотки. Піднімати сукню обома руками – це просто сором, який можна пробачити, тільки якщо бруд дуже глибокий.
Нещадно доглядали за шкірою
У заможних вікторіанських жінок шкіра часто мала бездоганний вигляд. А все тому, що вони мали доступ до косметики із секретним інгредієнтом — свинцем, який усував видимі вади. Щоправда, заразом і викликав смертельно небезпечний дисбаланс мінералів в організмі.
Жінкам з ластовинням у свою чергу доводилося протирати обличчя лимонним соком, а в найрадикальніших випадках їх просто «спалювали» на сонці: жінки сиділи під його променями, поки ластовиння не згоряло.
Це сьогодні у нас у голові не вкладається, як звичайний душ міг бути для людини розкішшю, а шкіру обличчя чи голови хтось добровільно змащував смертельно небезпечними речовинами.
