Лікарі приносять клятву Гіппократа, яка полягає у простій вказівці: «не нашкодь». Але якщо подивитися на багату історію медицини, стає ясно, що вона дотримувалася далеко не завжди.
З перших днів медицини допитливі люди шукали способи вгамувати біль і зцілити різні недуги. Але принагідно вони часто приймали невірні рішення, робили грубі помилки і піддавалися безглуздим забобонам. Часом вони скоріше шкодили, ніж допомагали пацієнтові.
Однак навіть найжорстокіші та найдивовижніші медичні винаходи стали цінним уроком, проклавши дорогу сучасній медицині.
Ось як лікували раніше:
1. Куріння.
Наприкінці XIX — на початку XX століть, коли про шкоду нікотину майже не було відомо, люди курили не лише для задоволення, а й у медичних цілях. Мабуть, найідіотським лікуванням слід визнати сигарети від … астми.
2. Героїн.
За іронією долі, героїн був винайдений як менш сильнодіючий і небезпечний аналог морфіну. Його призначали для лікування кашлю, безсоння, болю в попереку… З 1898 по 1910 рік героїновий сироп від кашлю рекламувався як заміна морфію, яка не викликає звикання, і швидко спричинила широке поширення наркоманії.
3. Метамфетамін.
Метамфетамін був уперше синтезований японським хіміком у 1893 році. Поки медики не схаменулися, він призначався при багатьох хворобах — наприклад, нарколепсії та астмі — а також рекламувався як засіб для схуднення.
4. Корнфлекс.
Знамениті кукурудзяні пластівці були винайдені лікарем та активістом Джоном Харві Келлогом. Мало хто знає, але лікар Келлог придумав їх для придушення підліткового потягу до онанізму. У ХІХ столітті мастурбація вважалася страшним гріхом, і Келлог вірив, що боротися з нею можна через здорове харчування. Не допомогло.
5. Вино Маріані.
“Вино Маріані” (Vin Mariani) – це тонізуючий напій, який з’явився в 1863 році і рекламувався як вино, що допомагає від усіх хвороб. Напій швидко став сенсацією і здобув похвалу таких помітних персон, як Папа Римський та Томас Едісон. Саме вином Маріані надихався автор «Кока-коли».
Причина цієї популярності проста: кокаїн. Напій містив близько 20 мг кокаїну на 100 г.
6. Боксовий респіратор.
До появи дієвої вакцини у 1950-х епідемія поліомієліту зруйнувала багато життів. У 1952 році, на піку спалаху поліомієліту, в США було 57628 хворих. Це було одне із найстрашніших захворювань XX століття.
У той час був винайдений ефективний, але моторошний метод порятунку життя. Людина, яка втратила здатність дихати самостійно, поміщалася у величезний металевий бокс, що нагадував труну, в якій їй треба було провести багато тижнів — а іноді й усе життя. Боксові респіратори були прозвані «залізними легенями» і врятували життя тисяч людей, грудні м’язи яких були паралізовані поліомієлітом.
7. Лоботомія.
На початку XX століття, коли способів лікування психічних розладів бракувало, була винайдена операція під назвою лоботомія. Це нейрохірургічна процедура, під час якої нервові зв’язки між частками мозку перерізаються. Незважаючи на відсутність будь-яких доказів її ефективності в лікуванні, лоботомію застосовували досить широко.
8. Глистна дієта.
У вікторіанську епоху люди вигадали радикальний засіб від зайвої ваги: глисти. Ідея була проста: ковтаєш яйце стрічкового хробака, щоб паразит вилупився в тебе в кишечнику і пожирав усю їжу, з’їдену тобою. Це нібито дозволить знизити вагу, не змінюючи раціону.
Хоча давно відомо, що глисти можуть бути небезпечними і в деяких випадках навіть шкідливими, ця сумнівна дієта, як і раніше, практикується!
9. Маляріотерапія.
На зорі XX століття хворих на сифіліс піддавали маляріотерапії, тобто навмисне заражали малярією, щоб викликати жар. Висока температура вбивала теплочутливі бактерії сифілісу. Близько 15% пацієнтів помирали від малярії, зате інші йшли на виправлення.
10. Сидіння у киті.
У XIX столітті на південному узбережжі Австралії народився досить сміливий спосіб «лікування» ревматизму: сидіння в трупі кита, що розкладається. Вважалося, що, просидівши в мертвому киті 30 годин, людина позбавиться болю в суглобах на цілий рік. Зрозуміло, цьому немає жодних наукових свідчень, але бідні мученики були готові йти на все.
11. Радієва вода.
Якщо ви думаєте, що енергетики – це якийсь новомодний винахід, знайте: їм уже сто років. Причому раніше вони були ще шкідливішими для здоров’я!
Енергетичні напої 1920-х років не містили кінські дози кофеїну та таурину, як нинішні, зате містили справжнісіньку енергію: радій. Найодіозніший приклад — напій «Radithor», що був водним розчином радію. Не дивно, що його вигадав Вільям Бейлі, виключений з Гарварда і, який не мав медичної освіти. «Radithor» рекламувався як «ліки для живих мерців» та «вічне сонячне сяйво».
12. Ліки з трупів.
Частини людських тіл використовувалися в лікарських цілях споконвіку – років до 1890-х. Які саме? Та все поспіль!
Наприклад, людську печінку прописували при епілепсії. Але найчастіше застосовували кров, жир, кістки та плоть. У XVI та XVII століттях багато лікарів регулярно прописували ліки з трупів.
Найпопулярніше зілля того часу виготовлялося з мумій, вивезених із Єгипту. Муміфіковані останки перетиралися в порошок, який потрібно було пити від епілепсії, синців та крововиливів.
13. Кровопускання.
Кровопускання – одна з найдавніших медичних процедур, відома вже в Стародавньому Єгипті 3000 років тому. У середньовічній Європі це був поширений спосіб лікування віспи, епілепсії та чуми. Але на цьому справа не закінчилася.
Кровопускання широко застосовувалося протягом ХІХ століття — інколи ж застосовується і сьогодні. Наприкінці XIX століття процедура була дискредитована, коли лікарі зрозуміли, що виснажувати кровопостачання небезпечно і не корисно. Кровопускання загрожує зупинкою серця, надмірною крововтратою та різким зниженням тиску, не кажучи вже про ризик занесення інфекції та анемії.
14. Ртуть.
Сьогодні всі знають, як небезпечно вдихати пари ртуті — це може зашкодити легеням та ниркам, а то й закінчитися смертю. Неорганічні солі ртуті при попаданні в організм можуть спричинити ниркову токсичність.
Однак у минулому цей елемент застосовувався для продовження життя та зміцнення здоров’я. Сотні років ртуть була основною діючою речовиною в ліках від меланхолії, сифілісу та грипу.
15. Миш’як.
Миш’як — один з найстаріших ліків, відомих з давніх часів. Однак, хоча про отруйні властивості миш’яку було добре відомо, ця речовина застосовувалася для лікування різних хвороб до XX століття. Сполуки миш’яку входили в багато тинктур, бальзами і таблетки від таких недуг, як трипаносомоз (сонна хвороба) і сифіліс.
16. Крокодилові екскременти.
Стародавні єгиптяни були дуже винахідливими щодо контрацепції. Один із найдивовижніших методів вимагав помістити крокодилячі екскременти у піхву. Неясно, чи це допомагало вберегтися від небажаної вагітності, але з погляду гігієни це дуже небезпечно.
17. Пломбаж легень.
До появи ефективних ліків від туберкульозу його лікували за допомогою пломбажу — процедури, поширеної з 1930-х до 1950-х років. Вважалося, що легень, що спалися, вилікуються швидше, тому лікарі навмисно провокували колапс.
Під час процедури пломбажу лікар створював порожнину під верхніми ребрами та заповнював її різноманітними матеріалами — акриловими кульками, кульками для пінг-понгу, оліями, гумою, парафіном чи бинтами. Не дивно, що це мало високий ризик ускладнень. У багатьох пацієнтів траплялися крововиливи, зараження та нориці у бронсі, аорті, стравоході та шкірі.
18. Трепанація черепа.
Трепанація – свердління, прорізання або вишкрібання отворів у черепі людини – відома з доісторичних часів. Вважається, що це найстаріша хірургічна операція у світі, хоча можна лише здогадуватися, навіщо вона знадобилася нашим предкам. У західній медицині трепанацію черепа широко застосовували для лікування черепно-мозкових травм до XIX століття.
19. Мишача паста.
До винаходу ефективних болезаспокійливих препаратів люди вдавалися до неочевидних способів анестезії. Один з найогидніших і безглуздих способів застосовувався в Стародавньому Єгипті: щоб угамувати зубний біль, лікарі робили пасту з мертвих мишей та деяких інших інгредієнтів, і мазали нею хворі зуби. Від болю це не допомагало, а ось можливість занести інфекцію була високою.
20. Геміглосектомія.
Геміклосектомія – видалення частини язика – це операція, яка сьогодні найчастіше проводиться при раку ротової порожнини. А ось у XVIII і XIX століттях у такий варварський спосіб «лікували» заїкуватість. Лікарі вважали, що корінь проблеми — у язику, хоча для заїкуватості ця процедура безглузда, небезпечна і навіть потенційно смертельна.
21. Тютюнова клізма.
Вдування тютюнового диму через задній прохід вважалося у XVIII столітті ефективним засобом від різних недуг. Тютюнові клізми призначали, наприклад, при головних болях, зупинці дихання, застуді та коліках у животі. Цей метод застосовували навіть для реанімації людей, які вмирають від тифу та холери.
Вважалося, що нікотин стимулює надниркові залози, спонукаючи їх виробляти адреналін, від якого пацієнт одужає. На жаль, користі від такого лікування не було.
