Міфи, що оточують процес виношування дитини, та й загалом ставлення до породіль та вагітних сильно змінювалися з часом. Наприклад, 500 років тому народний цілитель порадив Катерині Медічі, тодішній королеві Франції, пити сечу кобили та купатися у коров’ячому гною. І все це для того, щоб завагітніти.
Ми поринули в історію і здивовані тим, як за кілька століть змінилося ставлення до вагітних та породіль.
- У минулі століття, крім інших питань, жінка також мала переживати за те, кого вона народить — хлопчика чи дівчинку. Адже поява спадкоємця, сина, була надзвичайно важливою для чоловіка. Однак у ті часи про фізіологію вагітної жінки (та й загалом жінки) знали небагато. Тому більшість порад та практик грунтувалися на філософії та міфах.
- Наприклад, в одній із популярних книг XIV століття описується кілька способів з’ясувати стать дитини. Один з них говорить: «Якщо у вагітної червоний колір обличчя і вона мало рухається – буде хлопчик». Інший — «Якщо жінка починає крок із правої ноги, народиться хлопчик».
- А ще автор пропонував провести нехитрий тест: «Візьміть воду із чистого фонтану та помістіть у цю воду краплю крові, взяту з правого боку тіла жінки. Якщо крапля опуститься на дно, це є вірною ознакою того, що народиться хлопчик».
- Історія знає ще безліч способів дізнатися, якої статі буде дитина. Але вони всі невірні. Проблема відпала сама із собою з появою УЗД. Вперше спосіб діагностики використовувався в медичних цілях у 1950-х роках, і з того часу дізнатися стать дитини для жінки не проблема.
- Жіноча мода для вагітних також змінювалася з часом. У Середні віки сукні і так були пишними, тому особливих змін у конструкцію вбрання не вносилося. Щоб приховати живіт, 1500 року почали використовувати фартухи. Одна з причин, чому в ті часи одяг для вагітних був не таким важливим, — на пізніх термінах жінки вже не покидали хати та носили халати.
- Перша сукня для вагітних з’явилася в період бароко і називалася «Адрієнна». Сукня мала талію в стилі ампір. Вбрання було прикрашене численними складками, які не заважали зростаючому животу. Пізніше у сукні з’явилося доповнення – нагрудник, який після пологів полегшував грудне вигодовування. Саме такі сукні ви бачите на зображенні вище.
- У ХІХ столітті вагітні, щоб приховати становище, носили спеціальний модифікований корсет. Шнурівка у нього була спереду, що дозволяло жінці розслаблювати корсет у міру того, як росте живіт. Лікарі таку конструкцію схвалювали, а реклама говорила, що у жінки, яка носить цей предмет гардеробу, народяться «кращі діти».
- Жінки у ті роки намагалися приховати своє становище не просто так. Справа в тому, що вагітність у прямому значенні слова означала обмеження волі. Якби начальник дізнався про становище робітниць, вони могли б втратити місце. А ще правила пристойності наказували жінці обмежити світське життя на час вагітності – ось чому жінки так старанно приховували животик.
- З кожним роком мода для вагітних ставала все більш вільною — скасовувалися багато обмежень, і зараз жінки можуть вибирати будь-яке вбрання за смаком. Наявність дитини під серцем не означає, що потрібно відмовитися від джинсів та кроп-топів.
- Вагітним доводилося дотримуватися багатьох правил і звичаїв. У Середні віки медицина приписувала жінкам, які перебували в положенні, дотримуватися спокою і постільного режиму. Вагітні частенько проводили весь час у темній кімнаті із зачиненими віконницями. Швидше за все, нестача сонячного світла, прогулянок та свіжого повітря позначалася на здоров’я породіллі негативно.
- Також для вагітних жінок діяло безліч абсурдних заборон. Наприклад, їм не можна було вживати в їжу рибні голови, адже від цього рот дитини нібито став би нагадувати риб’ячий. Також лікарі вважали, що запах немитих ніг може вплинути на плід, тому чоловікам перед тим, як лягати в ліжко з дружинами, доводилося митися.
- Протягом багатьох століть люди вважали, що біль під час пологів – це їхня природна і абсолютно нормальна частина. У 1847 році лікарі почали використовувати при пологах хлороформ, що має знеболювальні властивості. Повсюдне поширення препарату викликало спекотні суперечки. Противники засобу вважали, що дитина «має народжуватися в муках», а прихильники стверджували, що полегшення болю приносить користь і матері, і дитині.
- Пізніше вчені з’ясували, що цей препарат небезпечно використовувати під час пологів. Нині для знеболювання використовують інші засоби.
- У Середньовіччі у Європі лікарі переважно покладалися на праці римських і грецьких філософів, які, своєю чергою, лікували чоловіків. Деякі навіть вважали, що репутація лікаря-чоловіка може постраждати, якщо він візьметься лікувати жінку. Таким чином, жінкам доводилося вирішувати всі проблеми, пов’язані з вагітністю та пологами, самотужки: чоловіки-лікарі до вагітних майже не торкалися.
- Народжували, як правило, вдома: до лікарні їхали лише у крайньому випадку. Тому виникла нова професія – акушерка. Жінки використовували свій досвід та навички, щоб допомогти новій людині з’явитися на світ. Робота у них була непроста. В один із періодів історії повитух навіть вважали відьмами і піддавали гонінням, особливо якщо пологи проходили невдало.
- Іноді повитухи вдавалися до різних екстравагантних методів. Один із них — пологи на пологовому стільці.
- Вважалося, що деякі предмети побуту можуть полегшити пологи. Наприклад, до стегна жінки прив’язували особливий вулканічний камінь, відомий як «орлиний», оскільки вважалося, що він прискорить пологи.
- Наразі жінки народжують під наглядом кваліфікованих лікарів та акушерок. Але часом жінкам потрібна не так лікарська допомога, як емоційна підтримка. Тому все більш поширеною стає традиція звертатися до доулів. Доул – це людина, яка надає вам емоційну та фізичну підтримку під час вагітності та пологів.
- Доули не є медичними працівниками та не надають медичної допомоги. Вони можуть допомогти, наприклад, зробити масаж, навчити правильно дихати, заспокоїти породіллю, пояснити, що відбувається.
- Останніми роками поширилася така практика, як партнерські пологи. «Традиційні пологи були жіночою подією, – пояснює історик доктор Лівітт. — Біля жінки збиралися подруги та родички, всі стояли довкола ліжка. Також у кімнаті була акушерка. Лікар-чоловік міг приходити і йти, батьки могли кип’ятити воду, але загалом це була суто жіноча компанія».
- У 1920-х роках жінки почали масово народжувати в лікарнях, а не лише вдома. Незважаючи на зручність, багатьом це було не до смаку. «Медсестри зайняті, ходять туди-сюди, а жінки народжують самостійно. Їм це не подобалося», – каже лікар.
- В цей же час у залах очікування нудилися чоловіки, яким доводилося слухати крики дружин. Лікарі спочатку були проти того, щоб чоловіки перебували у пологових палатах. Але з часом жінки буквально витребували собі право проходити через процес не самотужки.