8 загадкових місць природи, розгадати таємницю яких не під силу жодному вченому

8 загадкових місць природи, розгадати таємницю яких не під силу жодному вченому

У світі

Про таємничі, дивні, страшні та найнезрозуміліші місця на планеті ми писали вже не один раз. Але світ не перестає дивувати, і якщо заглибитися в унікальну природу тієї чи іншої місцевості, то можна знову побачити там багато незвіданого. Куди, наприклад, ні з того ні з сього пропадає з землі озеро? Або звідки в річці настільки гаряча вода, що можна заварити собі міцний чай без нагрівання? Над цими та багатьма іншими питаннями ламають голови вчені вже багато років.

До Вашої уваги загадкові місця нашої планети, таємниці яких досі не розкрито. І до багатьох з них відкритий доступ, так що можна приїхати і подивитися на ці чудеса природи на власні очі.

1.Нескінченна гроза

У штаті Сулія у Венесуелі грозових днів набагато більше, ніж ясних. Біля річки Кататумбо завжди блищать блискавки, і гроза триває від 140 до 160 ночей на рік. Блискавки з’являються вночі і можуть спалахувати близько 10 годин поспіль. За годину можна побачити до 280 спалахів. Їхня інтенсивність настільки велика, що світло від них можна помітити з відстані 400 км. Дивно, що разом із блискавками не буває гуркоту грому.

Можливо, виникнення блискавок пояснюється тим, що місцевість довкола дуже заболочена. Проходячи через болота, річка Кататумбо вимиває органічні сполуки, які при розкладі виділяють іонізований метан. Метан, піднімаючись до хмар, стикається з вітрами, і виходить такий дивовижний ефект. Водночас є чимало місць, де вміст метану в повітрі значно вищий, от тільки блискавок там не буває.

2. Кипляча річка

Гарячими джерелами вже нікого не здивуєш, а ось ціла річка з окропом викликає здивування вже багато років. У Перу в притоці Амазонки протікає 6 км окропу — річка глибиною близько 6 м. Температура води досягає 100 °C. Для порівняння: температура гарячого чаю чи кави становить приблизно 60 °C.

Місцеві жителі називають річку Шанай-Тимпішка, що в перекладі означає «нагріта жаром сонця». Тварини, випадково опинившись у річці, миттєво гинуть. А серед мікроорганізмів, що водяться на берегах, є невідомі раніше науці види, стійкі до температур, за яких гинуть решта бактерій.

Щоб нагріти водойму до таких температур, потрібне джерело тепла з великою кількістю енергії. Але найближчий вулкан знаходиться майже в 700 км від русла річки, тому походження гарячих джерел, які можуть живити Шанай-Тимпішку, досі викликає замішання у дослідників.

3. Вогні, що світяться в небі

У Норвегії у долині Хессдален жителі регулярно спостерігають у небі незвичайні вогні різних кольорів та розмірів. Вони то проносяться небом і зникають, то хаотично пересуваються з місця на місце, а іноді просто залишаються на місці протягом кількох годин. Світло від них настільки яскраве, що нерідко навіть заважає спати мешканцям містечка.

Вчені виключають теорію про те, що світло може походити від будівель, літаків або інших транспортних засобів. Відомо, що вогні не видають жодних звуків, здаються прохолодними і не залишають на землі слідів від опіків (на відміну кульової блискавки). Крім того, при контакті із землею вони стерилізують ґрунт, вбиваючи бактерії.

На думку дослідників, загадкові вогні можуть бути викликані присутністю в долині міді, сірки та цинку, завдяки яким вона є своєрідною великою природною «батареєю». Також є ймовірність, що це місцева кульова блискавка, яка виникає тут не під час грози, а за будь-якої погоди завдяки особливій геології регіону. Є ще чимало теорій, але досі жодна з них до кінця не доведена.

4. Блукаючі вогні на озері

Ще одні загадкові вогні є у Фінляндії. Щоправда, тут вони не літають у небі, а блукають водною гладіною озера Паасселкя, причому з давніх часів. Спостерігати їх можна восени. Деякі з них мають кулясту форму, інші схожі на язики полум’я.

Взагалі такі блукаючі вогні можна зустріти не тільки тут, проте саме на цьому озері це явище вдалося відобразити. Про походження цих вогнів ходить багато суперечок: хтось каже, що це розряди електрики в атмосфері, а хтось стверджує, що це займистий метан виходить з-під землі.

Вчені пов’язують появу розрядів, що світяться, з сильною напруженістю магнітних полів, що зазвичай буває перед грозою. Подібні вогні зазвичай виникають на вежах, високих деревах, вершинах скель, щоглах і навіть на корпусах літаків, що летять. А ось як вони формуються на водяній поверхні, пояснити поки що ніхто не може.

5. Сонне село

З 2013 року у Казахстані у селі Калачі стали відбуватися дивні речі з місцевими жителями. Ні з того, ні з цього у людей спостерігалися сонливість, втрата пам’яті і навіть галюцинації. Засинали місцеві жителі буквально на ходу, де б вони на той момент не знаходилися — на роботі, на вулиці, у школі, вдома тощо. Сон міг тривати від кількох годин до тижня.

А прокинувшись, люди розповідали, що це було більше схоже на галюцинацію, ніж на сон. Здавалося, що вони були свідомі, їхній мозок працював, але поворушити частинами тіла було просто неможливо. Тобто ні мозок, ні організм не відпочивали під час цього сну.

Проводилося безліч досліджень, але справжню причину встановити не змогли. Повністю були виключені інфекційний та бактеріальний фактори, радіаційний фон у селі також у нормі. Стояло питання про переселення людей, але не всі мешканці захотіли залишати рідне село.

Найімовірніше, причина «сонної хвороби» полягала в кількох кілометрах від села уранових шахтах, що стали джерелом чадного газу, від якого людей і хилило в сон. Але так це чи ні, достеменно не відомо. Проте з 2016 року жодного випадку «сонної хвороби» у селі більше не зареєстровано.

6. Ідеально круглі камені

Одне з найвіддаленіших місць на Землі – це відокремлений острів Чамп в Арктиці, де досить мізерний ландшафт, немає ніякої живності, а мохи та лишайники з’являються лише на кілька тижнів короткого північного літа. Але по всій поверхні острова розкидані безшовні кам’яні “м’ячики” розміром від 2 см до декількох метрів. Вони виглядають настільки ідеально круглими, що здається, ніби їх створила людина. Але вчені впевнені, що люди тут ніколи не жили.

Кожен геолог, хто досліджував це явище, має свою версію походження цих кам’яних куль. Деякі вважають, що ці кулі з’явилися в результаті омивання валунів прибережними водами. Ось тільки ця версія може бути справедлива щодо маленького круглого каміння, але ніяк не метрового. Жодної офіційної версії їхнього походження ще немає. До речі, подібні кулі є ще в деяких куточках нашої планети, але звідки вони взялися, теж неясно.

7. Печера з унікальними мешканцями

У Румунії є печера, якій близько 5 млн. років. На глибині 18 м, на території, загальна площа якої становить 1 200 кв. м, у повній ізоляції від зовнішніх умов є цілий світ, аналогів якому немає ніде. Поки що досліджено лише 300 кв. м від усієї площі, і люди виявили тут близько 50 видів різної живності (мікроорганізми, скорпіони, п’явки, павуки, мокриці та інші комахи та ракоподібні), більшість яких науці невідома.

Усередині печери практично повністю відсутній кисень, але дуже велика концентрація сірководню, а також вуглекислого газу, аміаку та метану. Через особливості атмосфери тривале перебування у печері небезпечне для людини.

Досі незрозуміло, чому печера виявилася наглухо закрита від усього світу. Основна версія вчених — деякі з її мешканців не загинули під час льодовикових періодів, а опинилися у пастці, еволюціонували та пристосувалися до життя під землею. Встановлено, що печера була повністю ізольована останні 500 000 років, а предки всіх видів живності в ній мешкали у тропічному кліматі, який панував у Румунії мільйони років тому.

8. Водоспад у нікуди

Дивовижний водоспад знаходиться на річці Брюль у Міннесоті. Строго кажучи, це два водоспади, які розділені масивною скелею. З правим водоспадом зрозуміло: потоки води стікають в озеро. А ось лівий, західний водоспад сформований у вигляді кам’яної криниці, куди з 3-метрової висоти падають потоки води, які потім безвісти зникають. І називається він Чайник Диявола.

Кам’яна раковина ніколи не переповнюється і здається, ніби водоспад наповнює якийсь бездонний резервуар. Вчені неодноразово намагалися визначити місця, де вода знову виходить на сушу, кидаючи всередину водоспаду різноманітні предмети, виливаючи великі обсяги забарвленої рідини. Однак жоден із кинутих предметів так і не виплив нижче за течією.

Найімовірніше, вода потрапляє назад у річку Брюль: експерти вимірювали потік води перед водоспадом і за сотні метрів від нього, і свідчення практично збіглися. Можливо, вода виходить десь з-під землі, проте для цього потрібні умови, які забезпечать вільний прохід потоку річки. І якби таке було можливо, прохід уже давно був би засмічений піском, камінням, колодами чи гілками. Та й куди поділися предмети, скинуті до кам’яного виступу, поки що з’ясувати нікому не вдалося.

Джерело