Ерік Лафорг – фотограф, який багато подорожує світом. Тільки в Північній Кореї він побував 6 разів – з 2008 по 2012 рік. Під час поїздок йому вдалося сфотографувати життя в країні таким, яким воно є, і потайки вивезти ці знімки на картах пам’яті. Однак 6-й візит Еріка в країну був останнім, оскільки уряд КНДР довічно заборонив йому в’їзд через відмову видалити з інтернету фотографії, які виставляють життя в країні в непривабливому світлі.
Люди, яким вдалося втекти від режиму Кімів, розповідають моторошні речі про повсякденне життя в Північній Кореї. Але в той же час багато північнокорейці вважають своє життя щасливим – хоча б тому, що іншого вони не знають.
Фотографії, зроблені Еріком Лафоргом, показують нам приховане від сторонніх очей життя країни. Взагалі фотографу пощастило: якби при виїзді з країни північнокорейські прикордонники виявили незаконні фото, Еріку могли загрожувати чималі неприємності, в тому числі і арешт.
1.
Закохані в Пхеньяні, 2008 рік.
Ця фотографія вельми і вельми нетипова для Північної Кореї, адже публічне вираження почуттів тут – втім, як і в більшості країн Азії, – вважається чимось дуже непристойним. До того ж ця звичайна на погляд європейця фотографія відноситься до розряду заборонених, адже знімати військових, особливо відпочиваючих, місцева влада не дозволяє.
2.
Жінки-військові поруч з Монументом ідей Чучхе, Пхеньян, 2012 рік.
Ще одна “забаронена” фотографія військових – на цей раз жінок. У 2015 році в зв’язку з нестачею чоловіків призовного віку жінок теж стали закликати в армію. У 17 років всі північнокорейські дівчата повинні прибути на призовний пункт, щоб відправитися в армію на довгих 7 років. Умови служби для жінок і чоловіків однакові, причому однаково важкі: військовослужбовці живуть в холодних бараках і так само, як і велика частина населення країни, нерідко страждають від недоїдання, а жінки – ще й від нестачі елементарних засобів гігієни.
3.
Північнокорейські піонери, які готуються віддати повагу великим лідерам країни, Пхеньян, 2012 рік.
Такі фото теж можуть потрапляти в розряд заборонених, причому відразу з кількох причин. По-перше, приводом може стати краватка, що зсунулася в одного з піонерів, а по-друге, діти на фото можуть здатися комусь занадто виснаженими через недоїдання. Проте влада КНДР заперечує той факт, що велика частина населення країни не отримує достатньо їжі, між тим як денний раціон більшості жителів Північної Кореї складається з 200 грамів кукурудзи, традиційної капусти кімчи і води. До речі, всупереч поширеній думці, рис в Північній Кореї – страва швидше святкова, ніж повсякденна.
Втім, справедливості заради варто сказати, що зараз люди в КНДР не вмирають від голоду, як було 20 років тому, – починаючи з 2013 року врожаї зернових у країні збільшуються рік від року, що дозволяє забезпечувати населення найнеобхіднішим.
4.
Коридор однієї зі станцій Пхеньянського метро, 2012 рік.
Метро в Пхеньяні – об’єкт стратегічний, а значить, фотографувати його можна тільки з дозволу гіда. Крім того, для іноземців відкриті всього 3 станції метро, за якими водять туристів і дозволяють проїхати в вагоні поїзда. Але як тільки поїзд досягає кінцевої для гостей країни станції, їх просять вийти на платформу. І коридор, зрозуміло, не входить в список місць, дозволених для зйомки.
5.
Житлові будинки в місті Кесон на кордоні з Південною Кореєю, 2012 рік.
Знімати житлові будинки – особливо не ті, що визначені як зразково-показові, – ще одне табу для фотографа. До речі, тут можна розгледіти відсутність штор на вікнах, але немає їх не через заборону, як прийнято вважати, а просто тому, що у більшості жителів Північної Кореї немає коштів на їх покупку.
6.
Жінки продають вуличну їжу в Хамхині, 2012 рік.
У Північній Кореї, як і всюди в Азії, є лотки з вуличною їжею. Правда, асортимент страв там невеликий – в основному перехожим пропонують традиційну корейську капусту кімчи. Ті, хто пробував, кажуть, що це дуже смачно і дуже, дуже гостро – настільки, що у непідготовленого європейця можуть трапитися проблеми зі шлунком.
7.
Статуї Кім Ір Сена і Кім Чен Іра, Пхеньян, 2012 рік.
Ця фотографія пам’ятника двох керівників КНДР теж цілком могла не сподобатися владі, а все через те, що бронзові вожді були сфотографовані збоку, хоча офіційно їх не дозволено знімати тільки зі спини. Крім того, ні в якому разі не можна “обрізати” пам’ятникам голови і ноги або повторювати їх пози під час фотографування. До речі, фотографувати будь-які зображення вождів, на які випадково впала тінь, теж заборонено.
8.
Червоний трамвай, Пхеньян, 2012 рік.
І ще одне невинне, на перший погляд, фото, яке теж могло потрапити під заборону. В чому причина? Подивіться уважно на трамвай: його поважний вік, іржаві боки і бите скло більш ніж красномовно говорять про загальний стан міського транспорту в КНДР. До речі, в провінції про громадський транспорт і мови бути не може – люди там найчастіше пересуваються по-старому, в візках на гужовий тязі.
9.
Старі будинки в Кесоні, 2011 рік.
Ці досить милі на вигляд будинки насправді дуже некомфортні для проживання. Щоб обігріти будинок (а зими в Північній Кореї далеко не найтепліші), використовують вогнища, які слуують одночасно і обігрівачем, і “плитою”, на якій готують їжу.
10.
Черга до зупинки громадського транспорту, Пхеньян, 2011 рік.
З огляду на стан громадського транспорту, перебої з електрикою і нестачу палива, черги на зупинці – явище звичне і повсякденне. Очевидно, що гадати про те, чому подібні фото не подобаються владі, не доводиться.
11.
Жінка намагається сховатися від фотозйомки, Хамхін, 2011 рік.
Місцеві жителі не дуже люблять фотографуватися – страх перед іноземцями у багатьох тут вбирається з молоком матері. Та й владі цей знімок явно б не сподобався: літня жінка і дитина виглядають виснаженими і не дуже щасливими.
12.
Хімічний завод, на якому виробляють синтетичну тканину, яка використовується для пошиття одягу, Хамхін, 2011 рік.
Як і будь-який завод в Північній Кореї, хімічна фабрика – об’єкт стратегічний, а значить, секретний. І хоча сам завод показують туристам, відвідування його заборонено, та й фотографувати можна з великою обережністю – не варто забувати про те, що жителі країни нерідко чекають підступу від іноземців.
13.
Перевірка зору у зразково-показовому госпіталі в Пхеньяні, 2011 рік.
З цією фотографією і зовсім трапився казус, який можна не відразу помітити: одне око дівчина-“пацієнтка” прикриває ложкою, в той час як друге закрите. Але ж лікар перевіряє зір! Це напевно не могли не помітити ті, хто стежить за туристами, які так і норовлять зберегти подібний знімок. Незважаючи на те що такі показові сценки взагалі-то відмінно відрепетирувані, “актори” не застраховані від помилок.
14.
Діти збираються на роботу на колективні сільськогосподарські угіддя, Пхеньян, 2010 рік.
Кожен житель Північної Кореї – дорослий або дитина – повинен приносити користь країні і щосили допомагати Великим керівникам робити життя своїх співгромадян краще. Праця на колективних полях – один з обов’язків школярів, яких регулярно використовують як безкоштовну робочу силу. До речі кажучи, на відміну від більшості бідних країн, в Північній Кореї – читати і писати, тут вміють 99% жителів.
15.
Солдати “вищипують” газон, Пхеньян, 2009 рік.
Такі сценки, які можна часто побачити в Пхеньяні, корейські гіди категорично забороняють фотографувати. Вся справа в тому, що “на Заході” їх можуть розцінити як підтвердження того, що люди тут голодують. Незважаючи на те що раціон здебільшого північнокорейців вельми скромний, а трава нерідко використовується при приготуванні страв, насправді військові вручну вищипують пожовклі травинки, щоб газон був ідеальним.
16.
Жінки-військові, які допомагають в роботі на сільськогосподарських угіддях, 2008 рік.
Служба в північнокорейській армії – це, за великим рахунком, робота, пов’язана з допомогою робітникам і селянам – рук тут постійно не вистачає, оскільки основна частина земель в країні малопридатна для сільського господарства. Та й наглядати за селянами, які не завжди працюють так, як від них цього вимагає керівництво країни, теж комусь потрібно. Однак за офіційною версією влади, військові всього лише допомагають селянам виконувати завдання, поставлені Великими керівниками.
17.
Вантажівка, “закипіла” на дорозі, 2011 рік.
Через брак палива багато автомобілів за межами Пхеньяна їздять на газі, який виробляється під час спалювання деревного вугілля. Не дивно, що подібне паливо, яке застосовували в Європі під час Другої світової війни, призводить до поломки і без того не дуже надійних транспортних засобів.
18.
Село біля гірського масиву Чхільбосан, 2010 рік.
За словами самого Еріка Лафорга, після цього знімка гід відібрав у нього фотоапарат. Причина очевидна: бідність тут прямо-таки кидається в очі.
19.
Дівчина за комп’ютером в зразково-показовій квартирі, Хамхін, 2011 рік.
Здавалося б, звичайна сценка з сучасного життя – дівчина сидить за комп’ютером. Якби не одне “але”: комп’ютер не працює. Причина цього зрозуміла кожному, хто бував в Північній Кореї: відключення електрики тут справа звична, оскільки в країні катастрофічно не вистачає електростанцій.
20.
Колючий дріт під напругою на узбережжі Японського моря, 2008 рік.
За офіційною версією, завдання подібного загородження – охороняти Північну Корею від ворогів. Втім, швидше за все, воно допомагає утримувати громадян країни в її межах, оскільки охочі втекти від режиму користуються кожною можливістю покинути КНДР.
