Скажіть чесно, чи обходиться хоч одна знакова подія у вашому житті без фотографії? Швидше за все, ні. Адже навіть якщо ви не наймаєте професіонала, і навіть якщо не берете свою камеру, то хоча б на телефон кілька кадрів зробити – вже традиція. І це навіть не здається чимось особливим. Але ж були часи, коли фотографія не була такою простою справою. Але при цьому скільки ж тоді унікальних знімків вдалося створити.
Легендарна обкладинка гурту «The Beatles» (1969)
Фотографія настільки гарна, що креативний директор «The Beatles» ухвалив рішення не згадувати на обкладинці альбому ні гурт, ні назву. Це була остання спільна платівка бітлів. Остання, але найбільш продавана. На зйомку пішло близько десяти хвилин. Шотландський фотограф Іен Макміллан балансував на сходах посеред вулиці, а поліцейський перекривав рух. Пізніше автор книги про The Beatles Кен Макнаб розповідав, що для Макміллана цей знімок був буденним. А в підсумку це тепер одна з найбільш впізнаваних фотокарток у музичній (та й не тільки) індустрії.
Цей пішохідний перехід знаковий для багатьох артистів, адже він розташований якраз біля звукозаписної студії Abbey Road EMI. Тут працювали групи ABBA, Pink Floyd, Queen, виконавці Кайлі Міноуг, Леді Гага, Глен Міллер і багато інших. Але саме завдяки фотосесії The Beatles це місце стало обов’язковою частиною туристичного маршруту в Лондоні. А дорожній знак біля переходу неодноразово забирали як сувенір або псували. Тому місцева рада й ухвалила рішення перенести його високо на прилеглу будівлю.
Цю фотографію багато разів пародіювали, а журналісти створювали навколо неї легенди, адже тоді в Ліверпульській четвірці все було не так гладко.
Знаменитий портрет Альберта Ейнштейна (1951)
Фотограф Артур Сассе справжнісінький щасливчик: саме він зобразив Ейнштейна на цьому знімку. Справа була на урочистості з нагоди 72-річчя вченого в Прінстонському університеті. На ньому були присутні безліч людей, які пильно стежили за Альбертом: хтось без перепочинку фотографував ученого, хтось просив дотепно пожартувати на злободенні теми. Коли вчений уже вирушив до свого лімузина, папараці і зовсім його оточили і просили попозувати. Ейнштейн був відверто роздратований такою увагою. На знак своєрідного протесту нахабству журналістів, він демонстративно висунув язик. І, як ми вже говорили, єдиний фотограф, який вчасно натиснув на кнопку камери, виявився Сассе. До речі, на оригінальному знімку крім самого Ейнштейна можна побачити його дружину і директора університету.
У підсумку вченому так сподобався його портрет, що він попросив фотоагентство зробити для нього кілька копій знімка. Фізик згодом використовував їх як вітальні листівки.
Фотографія, зроблена на перший у світі телефон із камерою (1997)
Винахідник першого телефону з камерою Філіп Канн сфотографував свою новонароджену доньку і надіслав близько 2000 повідомлень із цим знімком друзям, родичам і знайомим по всьому світу.
«Безтурботність» (1998)
Знімок, який знає будь-який користувач комп’ютера з оперативною системою Windows, зробив у долині Напа колишній фотограф National Geographic Чарльз О’Ріер. На цих пагорбах довгий час вирощували виноград. Але на початку 90-х їх вирішили на певний час вирубати чагарники через зараження комахами. О’Ріер не зміг проїхати повз такий краєвид: над місцевістю щойно пройшов шторм, через що трава стала смарагдово-зеленою, хмари розійшлися, і виглянуло сонце.
О’Ріер зробив чотири кадри і виклав їх на фотостоці. Компанія Microsoft так вразилася знімком, що купила всі права на фотографію, заплативши пристойні гроші. Цей знімок за замовчуванням зустрічав користувачів Windows XP. О’Ріер завжди стверджував, що жодної ретуші не робив: усе на цьому знімку натуральне. Через роки кілька фотографів спробували повторити знаменитий кадр, але безуспішно: місцевість уже знову засадили виноградною лозою.
«Повний місяць над червоними дюнами» (1998-1999)
Цікаво, що спочатку в якості основних шпалер у Windows XP мала бути використана інша фотографія Чарльза О’Ріера, яку він зробив наприкінці 90-х рр. XX століття, – знімок пустелі в національному парку Калахарі-Гемсбок (ПАР). Однак компанії Microsoft довелося відмовитися від своєї задумки. Частина людей поскаржилася, що обриси дюн злегка нагадують їм силует сідниць…
Але це не всі претензії до знімка. Деякі дослідники помітили, що Місяць на знімку перевернутий, тож зображення, найімовірніше, пройшло додаткову обробку. Сам Чарльз О’Ріер ніколи це не коментував.
Студійний портрет Бетті Грейбл (1943)
Коли Бетті Грейбл завершувала зйомки у фільмі «Мила Розі О’Грейді», студія вирішила зробити рекламну фотосесію акторки в купальнику. За словами Бетті, зйомка спочатку не задавалася – фотограф Френк Поволні прагнув створити щось унікальне, але кадри виходили надто буденними. Тоді він попросив актрису повернутися спиною, просто для експерименту. Бетті виконала прохання і, глянувши через плече, весело запитала: «Ось так?». Френк зробив кілька кадрів, і саме другий став легендарним.
Фотографія миттєво здобула популярність – її тираж перевищив мільйон примірників, а Грейбл перетворилася на суперзірку. Це змусило кіностудію пропонувати їй різнопланові ролі, проте акторка сумнівалася у своїх здібностях і приймала лише ті, що відповідали її амплуа. Врешті, вона погодилася на участь у комедійному мюзиклі «Дівчина з обкладинки», який мав приголомшливий успіх.
«Обід на хмарочосі» (1932)
Автор знаменитого знімка досі достеменно невідомий. Деякі припускали, що фотографія була постановочною або відретушованою, поки не знайшли копію зі супровідною запискою: «Чоловік праворуч на фото – мій батько». Ірландський режисер Шон О’Куалаїн, який захоплювався цією світлиною, випадково натрапив на неї в одному із закладів і вирішив розгадати її таємницю.
Йому вдалося знайти людину, яка залишила записку, і підтвердити особу двох робітників на фото. Він також з’ясував, що авторство може належати одному з трьох фотографів. Знімок зробили 20 вересня 1932 року в рамках рекламної кампанії будівництва хмарочоса. На прохання фотографа робітники спершу грали у футбол, потім дрімали, а згодом влаштувалися на балці висотою майже 260 метрів, щоб пообідати.
У 2023 році в Рокфеллер-центрі відкрили атракціон, де відвідувачі можуть відтворити легендарну фотографію. Вони сідають на балку, пристібаються ременями безпеки, а потім конструкцію підіймають на 3,5 метра і розвертають на 180 градусів. Щоправда, справжній обід у цьому випадку не передбачений.
Перше фото сходу Землі, зняте людиною (1968)
Сьогодні добре відомо, що одні з найзнаковіших знімків Землі з космосу зробив астронавт Вільям Андерс. Однак тривалий час інший член екіпажу, Френк Борман, приписував собі авторство цих фотографій. За його словами, хоча камера була в Андерса, він першим помітив, як Земля здіймається з-за Місяця, і в захваті запропонував зробити кадр. Проте Вільям нібито відмовився, оскільки такого завдання в плані місії не було. Тоді Борман переконав колегу передати йому камеру та зробив історичні знімки сам.
Хоча Андерс не наполягав на авторстві, дослідник і письменник Ендрю Чайкін, отримавши доступ до оригінальних бортових записів, встановив, що всі фотографії Землі, що піднімається, зробив саме він. Спершу Андерс зафіксував цей момент на чорно-білу плівку, а потім швидко замінив її на кольорову та зробив ще два знімки.
Попри дослідження Чайкіна та те, що Борман визнав свою помилку, переплутавши цей випадок з іншим, деякі джерела й досі стверджують, що перша чорно-біла фотографія належить саме йому.
«Бульвар дю Тампль» (1838)
Хоча здається, що на цій фотографії зображено пустельну вулицю, багато дослідників вважають її першим знімком із зображенням людини. Луї Дагер зробив фото в 1837 або в 1838 році. Тоді, щоб отримати чітку контрастну фотографію, була потрібна витримка в 4-5 хвилин. Від цього рухомі фігури людей, коней, карет і возів не закарбувалися на пластині, тож і зазвичай жвавий бульвар має вигляд геть безлюдного. Але все ж два розмиті силуети розгледіти можна: це чистильник взуття та його клієнт, які на момент зйомки стояли більш-менш нерухомо.
«Dalí Atomicus» (1948)
Фотограф Філіп Галсман і художник Сальвадор Далі познайомилися у 1941 році на виставці митця. Відтоді вони співпрацювали протягом десятиліть, зустрічаючись як мінімум раз на рік. Дочка Галсмана, Ірен, зазначала, що їхні відносини були чудовими: Філіп не цікавився живописом, а Далі не мав наміру братися за фотокамеру. Якщо у художника з’являлася шалена ідея, Галсман завжди знаходив спосіб її реалізувати, і навпаки.
Знаменитий знімок було зроблено у 1948 році. За задумом Галсмана, всі об’єкти в кадрі повинні були ширяти в повітрі. Для цього мольберт із картиною закріпили на волосінях, драбину підняли на спеціальній підставці, а стілець утримував асистент. На рахунок «три» один помічник розхлюпував воду, а на «чотири» – Далі здійснював стрибок.
Фотосесія тривала близько шести годин, і Галсману знадобилося зробити 26 кадрів, перш ніж він отримав ідеальний знімок. Після цього фотограф ретельно видалив усі зайві деталі. Готову роботу опублікували в журналі Life, і вона здобула світову популярність, ставши однією зі «100 найвпливовіших фотографій усіх часів».
«Милість» (1918)
Знімок був зроблений у студії фотографа Еріка Енстрома. Зображення датується 1918 роком, але дочка фотографа, стверджувала, що пам’ятає, як проходила зйомка. Тож, найімовірніше, «Милість» було створено 1920 року. На знімку зображений літній чоловік Чарльз Вайлден, який жив у нетрях і заробляв копійки.
У 1926 році Енстром заплатив Вайлдену 5 доларів за відмову від прав на фотографію. Після цього останній зник. Коли фотографія стала вельми популярною, Ерік безуспішно намагався розшукати Чарльза. Надалі вже сім’я Енстрома та його послідовники намагалися дізнатися хоч якусь інформацію про Вайлдена. Але в підсумку подальша доля чоловіка так і залишилася загадкою.
