Милуючись картинами, ми часом навіть не уявляємо, який вигляд у реальності мали їхні головні героїні. Деякі художники вельми правдоподібно писали своїх натурниць, інші ж не вважали за потрібне зображати їх мало схожими на себе.
Пауліна фон Меттерніх
Пауліна народилася в знатній родині. Протягом усього життя вела активну громадську діяльність, була відома як популяризаторка творчості талановитих сучасників, зокрема композиторів Ріхарда Вагнера і Бедржиха Сметани. Також Пауліна зіграла важливу роль у зародженні індустрії високої моди. Вона була настільки елегантною і витонченою, що постійно привертала до себе увагу художників. Так, один з її портретів написав найвідоміший живописець Франц Ксавер Вінтерхальтер.
Аделіна Патті
За спогадами композитора Джузеппе Верді, Аделіна Патті – одна з найкращих співачок, які коли-небудь жили на світі. Оперна діва співала у величезній кількості країн, а її виступи викликали незмінний захват публіки і критиків. Талант Патті укупі з «дівочою зовнішністю» посилювали неперевершений ефект на глядачів. Оперна діва обожнювала розкішне життя: вона витрачала величезні гроші на новий одяг і приголомшливі коштовності. Не дивно, що художники полюбляли писати портрети такої красуні, зокрема й Тітус Малешевський.
Белла Шагал (Розенфельд)
Письменниця Белла Розенфельд – перша дружина Марка Шагала. Зустріч Марка і Белли відбулася 1909 року, це було кохання з першого погляду. Силу їхніх почуттів Марк Шагал задокументував у картинах, у яких нерідко зображував їх із Беллою ширяючими. Так, він нібито показував, що кохання сильніше за закони гравітації. У 1944 році Белла померла, приголомшений вдівець довгий час нічого не писав. Його наступні роботи також були присвячені дружині.
Джейн Морріс (Берден)
Джейн Берден народилася в небагатій родині. Її батько був конюхом, а мати – прачкою. Дитинство дівчинки пройшло в бідності. У 18 років вона разом із сестрою пішла до театру, там серед глядачів було кілька художників, які звернули увагу на вродливу дівчину і попросили її попозувати для своїх картин. Через деякий час вона познайомилася з живописцем Вільямом Моррісом, для якого стала не тільки музою, а й дружиною. Її ж він зробив головною героїнею картини «Астарта Сирійська».
Вікторія Меліта Саксен-Кобург-Готська
Вікторія Меліта Саксен-Кобург-Готська народилася в знатній родині. Її батько – герцог Альфред. За спогадами сучасників, Вікторія була високою, смаглявою дівчиною з блакитними очима, хтось зазначав, що в неї було занадто маленьке підборіддя, щоб називати її вродливою. Багато хто говорив про її дивовижне поєднання в собі «впевненості імператриці» і «безтурботності дівчинки-шибеника». 1896 року з-під пензля Генріха фон Анджелі вийшов портрет цієї знатної дами, який сьогодні входить до Королівської колекції Великої Британії.
Єлизавета Баварська
Імператриця Австрії Єлизавета Баварська відчувала постійний дискомфорт від життя при дворі, адже їй не подобався суворий придворний етикет. Біографи впевнені, що багато в чому її здоров’я підірвалося через низку стресів. Вона страждала на хворобу легенів і відчувала меланхолію. Щоб хоча б на трохи відійти від звичного суворого життя, імператриця виїжджала за кордон – в Угорщину або на острів Корфу. 1867 року художник Георг Рааб увічнив образ Єлизавети Баварської у своїй картині.
Едіт Шиле (Хармс)
Прославлений художник-експресіоніст Егон Шиле любив зображати на картинах свою дружину. Вони одружилися 1915 року. До неї Егон зустрічався з Валлі Нойциль, з якою мав намір продовжити стосунки навіть після одруження з Едіт. Але, дізнавшись про це, Валлі покинула його. Протягом усього життя, Егон мав особливу пристрасть до жінок і, за запевненням сестри Едіт Агати, навіть будучи одруженим, крутив роман і з нею. Дружина Шиле померла від грипу, будучи на 6 місяці вагітності. Через три дні за нею пішов і чоловік. І в ці три дні, що залишилися, він намалював кілька начерків з Едіт.
Александра Датська
Свого часу данська принцеса Александра стала взірцем для багатьох жінок. Адже дами копіювали її стиль одягу та манеру поведінки. Дехто навіть відтворював кульгавість принцеси (широко відому як «кульгавість Александри»), яка була наслідком її хвороби. У Олександри було 6 дітей, тож навіть перебуваючи в зеніті слави, вона нерідко сама купала дітей і вкладала їх спати. У публічному просторі принцесу вважали чарівною і стриманою, а в особистому житті вона була лагідною і веселою. Так ось, художнику Вільяму Кордену дуже точно вдалося вловити розміреність Олександри і одночасно з цим вогник в її очах, який, здається, ніколи не згасав.
Клео де Мерод
Танцівниця Клео де Мерод – одна з найяскравіших представниць періоду «Прекрасної епохи» не тільки у Франції, а й в інших західноєвропейських країнах. На думку декого, де Мерод здобула велику популярність не завдяки своєму танцювальному таланту, а й через свою привабливу зовнішність, адже її фотографії красувалися на листівках та іншій продукції.
У 16 років Клео з’явилася на публіці із зачіскою шиньйон, яка швидко стала популярною не лише у Франції, а й у всьому світі. Так, у Швеції на одній із фабрик жінки мало не страйкували через те, що їм заборонили носити шиньйон. До речі, саму зачіску так і називали «зачіска Клео де Мерод». Не дивно, що ця дівчина була улюбленою моделлю для багатьох художників того часу, зокрема для Едгара Деґа, Анрі де Тулуз-Лотрека та Джованні Больдіні.
Амелі Матісс (Парейр)
Амелі Парейр і Анрі Матісс познайомилися на весіллі друзів і вже через рік одружилися. З самого початку дівчина розуміла, що завжди буде для свого чоловіка на другому місці після живопису. У перші роки спільного життя вони були дуже бідні, але Амелі робила все можливе, щоб у чоловіка були необхідні інструменти для малювання. Багато хто приймав її за особистого менеджера – настільки вона була стурбована благополуччям кар’єри чоловіка. Їхні взаємини почали псуватися, коли у Матісса з’явилася помічниця Лідія Делекторська. Амелі почала підозрювати, що дівчина для нього більше, ніж просто асистент, і змусила чоловіка обирати між нею і Лідією. Він зробив вибір на користь дружини, але через деякий час вони все ж розлучилися.
Матісс написав кілька робіт, на яких головною героїнею була Амелі. Одна з них – «Зелена смуга». Експерти впевнені, що своє художнє бачення він ставив вище за особистість дружини, оскільки на картині було видно «відсутність людяності», хтось навіть називав її «божевільною карикатурою на портрет». Один з мистецтвознавців припустив, що труднощі в шлюбі Матіссів могли посприяти безособовому і маскоподібному характеру портрета.
Камілла Донсьє
Камілла Донсьє – перша дружина Клода Моне і водночас одна з його улюблених натурниць. На початку стосунків вони жили у злиднях, батько художника не схвалював його роману з цією дівчиною. Вони одружилися, батьки Камілли на урочистості були присутні, на відміну від батька Моне. Подружжя прожило разом до кінця життя Камілли, яка померла у віці 32 років від хвороби. Підраховано, що вона була зображена на 50 картинах свого чоловіка, а також неодноразово позувала для П’єра-Огюста Ренуара, Едуарда Мане і низки інших художників.
