Кілька століть тому літо було найгарячішою порою. І садово-дачні турботи тут зовсім ні до чого: всюди давали бали і звані вечори, сім’ї виводили у світ своїх дочок, а чоловіки шукали вигідну партію. Період, коли знатне суспільство гуділо як вулик, називався Сезоном. На перший погляд цей час може здатися чудовим. Однак у реальності на балах діяли суворі правила, багато з яких неабияк здивували б наших із вами сучасників.
- 200 років тому саме відвідування балів було основним способом проведення дозвілля. Їх влаштовували не тільки представники вищого суспільства, а й різноманітні клуби та асоціації, в які об’єднувалися люди різних професій.
- Купецтво намагалося не відставати від аристократії і проводити свої бали. Щоправда, вікна в купецьких будинках практично не відчинялися, і в кімнатах стояв важкий запах. Щоб хоч якось освіжити повітря, доводилося викручуватися: обкурювати кімнати м’ятою або обприскувати оцтом.
- Вхідний квиток на бал, організований клубом або асоціацією, зазвичай коштував суто символічну суму. І якщо в XIX столітті потрібно було викласти 50 центів, то сьогодні доведеться розлучитися з кругленькою сумою, яка може доходити до кількох сотень євро.
- Усі учасники балів були у відмінній фізичній формі. А інакше й ніяк: зазвичай захід починався близько 8-ї години вечора, а закінчувався ближче до 4 ранку. Це не жарт – виробляти різні па майже без зупинки 8 годин!
- Бали подекуди проводилися окремо не лише для різних станів і професій, а й для різного віку. Були популярні заходи для юних дів: на так званому білому балу їхні батьки підшукували для них підходящу пару. А молодята перебували в очікуванні «рожевого» балу, який влаштовували спеціально для тих, хто тільки-тільки скріпив себе узами шлюбу.
- Вечерю на балах зазвичай подавали досить пізно — не раніше першої години ночі, тому гостям рекомендувалося заздалегідь підкріпитися вдома.
- Страви, такі як дичина, лобстери та морозиво з пармезаном, вважалися звичними. Часто організатори використовували багатоярусні конструкції, прикрашені квітами, золотим папером і намистом, на яких подавали десерти, що створювало вражаючий ефект.
- В Англії найпоширенішим частуванням під час вечері був «білий суп» – ситна та смачна страва, яку готували з бульйону, меленого мигдалю та вершків і їли практично повсюдно.
- Танцювати зазвичай навчалися у старших родичів або у найнятих викладачів. Крім того, існували спеціальні посібники, за допомогою яких можна було освоїти танцювальні рухи.
- Сучасний дрес-код навіть поруч не стояв із суворими правилами вікторіанських балів. Зовнішній вигляд пані – колір волосся і шкіри, особливості фігури – зумовлював вибір вбрання. Тому жінки були змушені одягатися саме так, а не інакше: блондинки носили сукні ніжних пастельних кольорів, а брюнетки обирали яскраве вбрання.
- Послідовність танців теж була строго регламентована. Досить часто бал відкривався полонезом. Під час цього неспішного танцю, який міг тривати півгодини і більше, танцюристи знайомилися і спілкувалися. Через це полонез нерідко навіть називали «ходячою розмовою».
- Дама не мала права відмовитися від танцю з чоловіком, який їй не подобався. Якщо вона відхиляла одну пропозицію, то зобов’язана була також відмовити й іншим кавалерам.
- Одну й ту саму сукню можна було вдягати на бал лише кілька разів, але ж вбрання було дуже недешевими. Тому дами йшли на хитрість із вбранням, щоб ніхто не дізнався, що вони в ній уже виходили у світ. Жінки просто-напросто перешивали свої старі сукні. Усі аксесуари, як-от рукавички та віяла, також мали бути новими. Тому запрошення на бали зазвичай розсилали за 7-10 днів, щоб дама встигла підготуватися. Із собою танцюристи обов’язково брали запасну пару туфель на випадок, якщо раптом знадобиться заміна.
- У кожної пані була бальна книжка, в яку вона записувала імена джентльменів, охочих потанцювати з нею. І не дай боже все переплутати: обіцянка одного й того самого танцю двом кавалерам вважалася вищою вульгарністю.
- Рукавички насамперед виконували гігієнічну функцію: їх одягали, щоб не торкатися кавалера спітнілими від танцю руками. Білі рукавички вважалися найкращим вибором. Якщо ж дамі хотілося вдягнути кремові або перлинні, то їй слід було стежити за тим, щоб не забруднити костюм партнера, адже від тепла рук барвник тканини міг почати розтікатися.
- Правила забороняли джентльменові використовувати парфуми. Максимум він міг напарфумити свою носову хустинку, і при цьому парфуми мали бути найвищої якості.
- Що стосується жіночої гігієни, то прокладок і тампонів у той час не було, і дами викручувалися як могли. Наприклад, у серіалі «Бріджертони», коли в однієї з героїнь під час виходу у світ раптово почалися місячні, вона втекла в спеціальну кімнату, де взяла чисті ганчірки і засунула їх собі під сукню.
- 200 років тому для аристократів бал був не розвагою, а свого роду суспільним навантаженням. Не можна було пропустити захід просто так: це дозволялося тільки в разі важкої хвороби або іншої такої ж поважної причини.
- Якщо дамі під час балу потрібно було в туалет, це не було такою великою проблемою, як може здатися. В особливій кімнаті на неї чекали одна або кілька служниць, які тримали спідниці, поки пані справляла нужду. Спідньої білизни, такої, до якої ми звикли, жінки не носили. Зазвичай це були панталони з розрізами, тож нічого знімати з себе було не потрібно.
- Бали залишаються популярними й у XXI столітті. Наприклад, Віденський бал організовують уже понад 150 років.
