Австралійські дослідники прийшли до висновку, що хафгуфа (hafgufa), древнє морське чудовисько, яке було описане в середньовічних скандинавських рукописах, насправді не є монстром чи вимерлим видом, а лише китом. Результати їхнього дослідження були опубліковані в журналі Marine Mammal Science.
У XIII столітті детальний опис цієї тварини зустрічається в рукопису під назвою Konungs skuggsj, який був створений для норвезького короля Хакона IV Старого, що правив з 1217 по 1263 рік. Вчені виявили згадки про цю тварину й у більш ранніх записах, що сягають II століття нашої ери.
Сучасники докладно описували незвичайний спосіб полювання на цього “монстра”. Вони зазначали, що він застигає непорушно над поверхнею води, розкриває свою пащу та виділяє неприємний запах, щоб привабити рибу. Виявилося, що горбаті кити та смугасті кити Брайда також мають схожий запах, коли зригують шматки їжі, що допомагає їм привабити здобич.
Біологи описали цю стратегію харчування близько десяти років тому після того, як змогли зафіксувати на відео китів, що причаїлися з широко відкритими ротами в нерухомому вертикальному положенні біля води. Косяки риб, які нічого не підозрювали, сприймали роззявлену пащу як притулок і пливли прямо в смертельну пастку.
“Я читав норвезьку міфологію і помітив цю істоту, яка нагадувала своєю поведінкою кита під час годування. Коли ми почали вивчати його трохи глибше, ми помітили, що паралель справді вражає“, – зазначив Джон Маккарті, морський археолог із Коледжу гуманітарних наук, мистецтв та соціальних наук при Університеті Фліндерса в Австралії.
Таке просте пояснення чудовиську знайдено тільки зараз із двох причин, зазначають вчені. По-перше, з появою безпілотників стало простіше вивчати звички сучасних тварин. По-друге, популяції китів лише починають відновлюватися до їхнього природного, докитобійного обсягу. У міру зростання їх чисельності змінюється і поведінка, у яких прокидаються давні інстинкти.
