Хоча в давнину було багато болючих способів покарання людей, ми впевнені, що жодна цивілізація не зрівняється з Стародавнім Китаєм у плані жорстокості покарань тих, хто провинився. Від татуювань на обличчі до підсмажування живцем – ми зібрали найжорстокіші методи покарань у Стародавньому Китаї.
Покарання за скоєння злочинів у стародавньому Китаї сильно відрізнялися від сучасних.
Зокрема часто використовувався набір методів покарання, відомий як «5 покарань».
Ці покарання були розраховані на те, щоб завдати максимально можливого болю та психологічної травми.
Першим і найменшим із цих покарань було татуювання на обличчі чи видимій частині тіла злочинця.
На обличчя злочинця чи інші видимі частини тіла наносилися незмивні мітки, зазвичай слова, що описують їх провини або місцезнаходження їх заслання чи каторжних робіт.
Ці татуювання назавжди і дуже помітно видавали їх носіїв як колишніх карних злочинців на все життя.
Другим методом була ринотомія або відрізання носа злочинцеві.
Подібно до татуювання, у жертви залишалися шрами на все життя. Але оскільки були задіяні леза та кровопускання, ринотомія та наступні два покарання часто призводили до смерті через супутні інфекції.
Наступним покаранням за шкалою було покарання Юе – ампутація стопи.
Існували варіації покарання у різні періоди, де вибір ноги, що видаляється, залежав від тяжкості скоєних злочинів: ампутація правої ноги за особливо тяжкі злочини, лівої за легші.
Четвертим покаранням був Гун, постійне позбавлення людини репродуктивної функції. Чоловіки-жертви цього покарання каструвалися.
Дуже відомою жертвою став Сіма Цянь (145–86 рр. до н. е.), вихолощений батько традиційного китайського історіописання. Покарання гонгу для жінок-жертв могли включати удари жінок по животу товстою палицею, щоб викликати якесь пошкодження матки.
Найбільшою карою була смерть, але це означало не тільки смерть через повішення!
Були різні варіанти смерті, від простого задушення або обезголовлення до варіння або засмаження людини живцем, а також приготування буквально фаршу з тіла людини та її засолювання.
Жорстокість була навмисною і розрахована на те, щоб заподіяти максимальний біль жертвам та їхнім сім’ям, а також шокувати та утримати інших від скоєння подібних злочинів.
На щастя, на початок ханьського періоду на початку 2 століття до н. е. китайське суспільство розвинулося настільки, що правителі вважали за доцільне замінити варварські покарання «новими» п’ятьма покараннями, які розвивалися протягом століть.
Це були шмагання, побиття палицями, каторга, заслання і страта. Смерть, як і раніше, була кінцевою ціною, але жорстокі та незвичайні способи померти залишилися в минулому.
